Наукові школи

Життя людини не вічне, але наука й знання переступають пороги століть.

І. Курчатов

Вагомою ознакою процесу розвитку науки в історичній ретроспективі, а також на сучасному етапі, є її колективний характер. Це позначається на неухильному зростанні ролі наукової спільноти, яка формує та розвиває наукове знання, сприяє його утвердженню в конкурентному середовищі, поширює та практично впроваджує отримані результати. Однією з провідних форм організації наукової спільноти була і є наукова школа. Цей феномен справляє потужний вплив на розвиток знання. Адже саме наукові школи виступають осередками найбільшої концентрації творчої енергії, найактивнішого впливу на науковий прогрес.

Національний університет біоресурсів і природокористування України (НУБіП України) є одним із провідних закладів України аграрного профілю, витоки якого беруть свій початок із сільськогосподарського відділення й ветеринарного факультету Київського політехнічного інституту, відділення лісівництва Інституту сільського господарства і лісівництва в м. Маримонті (Польща). Сільськогосподарське відділення Київського політехнічного інституту (відкрите 31 серпня 1898 р.) трансформувалось у 1918 р. у сільськогосподарський (агрономічний) факультет, а в 1922 р. – Київський сільськогосподарський інститут (КСГІ), який із 1923 р. став самостійним вищим навчальним закладом.

Київський лісогосподарський інститут, витоки якого в Польщі, у 1954 р. був об’єднаний із Київським сільськогосподарським інститутом в один навчальний заклад, що отримав назву «Ордена Трудового Червоного Прапора Українська сільськогосподарська академія» (УСГА).

Протягом 1956-1962 рр. Українська сільськогосподарська академія входила до структури Української академії сільськогосподарських наук (УАСГН) як її навчальна частина.

У 1957 р. до складу УСГА був приєднаний Київський ветеринарний інститут, що починав свою роботу як ветеринарний факультет Київського політехнічного інституту (1920 р.), а з 1921 р. функціонував уже як самостійний Київський ветеринарно-зоотехнічний інститут. Із 1930 р. діє Київський ветеринарний інститут.

На базі Української сільськогосподарської академії у серпні 1992 р. створено Український державний аграрний університет, якому Постановою Верховної Ради України від 29 липня 1994 р. надано статус національного. З цього часу він іменується як Національний аграрний університет і перебуває у функціональному управлінні Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 р. Національний аграрний університет перейменовано в Національний університет біоресурсів і природокористування України (НУБіП України), який у 2010 р. отримав статус самоврядного (автономного) дослідницького національного університету.

За понад столітню історію свого існування колектив навчального закладу зробив гідний внесок у розвиток тих галузей наук, які тісно переплелися з аграрною сферою, в розширення інтелекту нації та у справу підготовки конкурентоспроможних фахівців для держави.

Історія наукової роботи в університеті розпочинається з моменту його становлення і є невід’ємною складовою процесу підготовки висококваліфікованих спеціалістів. Так, академік Є.Ф. Вотчал зазначав: «… Академия должна состоять не только из учебных, но и из научно-исследовательских учреждений… Кроме того, кафедру может занимать только тот, кто лично разрабатывает науку; кто доказал это и не перестал заниматься научною работою; значит, профессор должен иметь лабораторию и средства для исследования и обязан неустанно трудиться с окружающей его молодежью в области науки своей специальности…

… Основным девизом Академии должно быть исследование и обучение при исследовании…».

Професор В.В.Колкунов стверджував: «… Академія повинна бути … «триєдиним центром»: вона мусить сполучати в собі вчену, навчальну та освітньо-показну роботу …».

На всіх етапах розвитку Національного університету біоресурсів і природокористування України в контексті його наукової діяльності виникали знані світові наукові школи, які очолювали вчені непересічного характеру. До вітчизняної наукової скарбниці навіки ввійшли досягнення наукових шкіл професорів В.Ф. Пересипкіна (нові сорти ріпака та пшениці), П.Д. Пшеничного (розробка теоретичних основ і практичних рекомендацій щодо протеїнового і мінерального живлення тварин), К.Б. Свєчина (індивідуальний розвиток тварин), Д.Я. Василенка (проблеми розведення свиней), І.В. Смірнова (кріоконсервація сперми ссавців), М.А. Кравченка (виведення нових порід великої рогатої худоби і коней), Г.О. Гіммельрейха (морфологія тварин), М.Ф. Гулого (механізми регуляції обміну речовин та продуктивності тварин), В.В. Нікольського (ветеринарна вірусологія), М.Т. Скородумова (ветеринарна терапія), С.В. Баженова (ветеринарна фармакологія), І.І. Мартиненка (автоматизація технологічних процесів сільськогосподарського виробництва), М.П. Дядечка (біологічний захист рослин), В.С. Крамарова (теоретичні основи взаємозамінності деталей), П.М. Василенка (землеробська механіка), Б.І. Костецького (конструкційні матеріали і матеріалознавство), В.О. Бодрова (лісова меліорація), Б.Й. Логінова (наукові основи лісорозведення), К.Є. Нікітіна (лісова таксація) тощо.

Створення неформальних творчих колективів наукових дослідників різних поколінь, об’єднаних загальною програмою та стилем дослідницької роботи під керівництвом визнаного лідера, дозволило забезпечити високу ефективність наукових розробок, їх поширення та впровадження, а також відтворення наукових пошуків на якісно нових рівнях. Сьогодні в університеті сформувалися й плідно працюють десятки наукових шкіл, що зробили революційні відкриття міжнародного значення. І, безперечно, надалі наукові дослідження в університеті будуть поглиблюватися, наближатися до світового рівня.

Наукові школи в галузі аграрних наук

Біологія, біохімія:

Ветеринарна медицина: