Наукова школа «Тертя та зношування в машинах»

Костецький Борис Іванович

(1910-1991)

Доктор технічних наук, професор

        Назва наукової школи: Наукова школа «Тертя та зношування в машинах». Рік заснування: 1950 р.

Засновник наукової школи: народився Костецький Б.І. у м. Тетієві на Київщині. Закінчив Київський гідромеліоративний технікум, служив у Червоній Армії, потім виїхав на Урал (1934 р.). Працюючи на «Уралмаші», закінчив вечірнє відділення механічного факультету Уральського політехнічного інституту (1940 р.).

У роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.) працював майстром цеху, старшим технологом, інженером-дослідником заводу, який випускав танки Т-34. Працюючи на підприємстві, готував кандидатську дисертацію з проблем різання металів, яку захистив у 1943 р.

У 1946 р. повернувся на Україну, де за конкурсом обійняв посаду старшого наукового співробітника Інституту будівельної механіки АН УРСР. Через п'ять років захистив докторську дисертацію на тему «Зносостійкість деталей машин» на вченій раді Інституту машинознавства АН СРСР. Спеціалісти високо оцінили дослідження, визнали його пріоритет у діалектичному підході до аналізу процесів спрацювання, новий напрям у трибології. Учений одержав звання професора (1954 р.), працюючи на посаді завідувача кафедри матеріалознавства і технології металів Київського інституту інженерів цивільної авіації. У 1956 р. перейшов на кафедру експлуатації машинно-тракторного парку Української сільськогосподарської академії (УСГА), де згодом завідував кафедрою технології металів та надійності і довговічності машин (1971-1976 рр.), працював на посаді професора цієї ж кафедри, яка з 1987 р. була перейменована на кафедру технології конструкційних матеріалів і матеріалознавства.

Костецький Б.І. здійснював наукові дослідження в галузі тертя, змащування та зношування в машинах. Він автор низки концепцій про тертя та зношування матеріалів, окиснювального зношування, формування вторинних структур під час тертя матеріалів і класифікації типів зношування та пошкоджуваності деталей машин. Результати проведених ним досліджень опубліковані в більш як 500 друкованих працях, серед яких 25 монографій.

У 1980 р. вченому присвоєно звання заслуженого діяча науки і техніки УРСР. Займаючись громадською діяльністю, виконував обов'язки заступника голови Ради з надійності і довговічності машин і споруд при Президії АН УРСР (1985-1990 рр.), був членом Ради фізико-хімічної механіки при АН УРСР.

Нагороджений медалями: «За доблестный труд в Великой Отечественной войне», «Ветеран труда», «В память 1500-летия Киева», значками – «Отличник танковой промышленности», «Отличник аэрофлота». Крім того, він нагороджений 15 грамотами, у т.ч., Почесною грамотою «Президиума Южного отделения ВАСХНИЛ».

Кірівник наукової школи: доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри машинозннавства Національного авіаційного університету Кіндрак Мирослав Васильович.

У 1971 р. закінчив Київський політехнічний інститут. Початок трудової діяльності повязаний з Київським заводом верстатів-автоматів ім. М. Горького. Наукову діяльність розпочав у 1973р. а період навчання в аспірантурі при Київському інституті інженерів цивільної авіації. З 1989 р. по 2003 р. наукова і педагогічна діяльність повязана з інженерно-фізичним факультетом Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут", а з 2003 р. - з Національним авіаційним університетом. У 1996р. захистив докторську дисертацію за спціальностями "металознавство та термічна обробка" і "тертя та зношування в машинах". Напрям наукової роботи - триботехнічне забезпечення надійності та довговічності продукції машинобудування. Автор понад 250 наукових праць, у т.ч. 12 монографій та підручників, 46 авторських свідоцтв і патентів. Підготував 7 кандидатів та 2 докторів технічних наук. Член редколегії 3-х науково-технічних журналів, головний редактор науково-технічного збірника "Проблеми тертя та зношування", члени експертної ради з машинознавства та загального машинобудування ДАК України і наукової ради МОН України та наукової ради НАН України з проблеми "Фізико-хімічна механіка матеріалів".

Послідовники: О.Ф. Аксьонов, В.В. Запорожець, М.В. Кіндрачук, В.В. Щепетов, С.В.Бойченко, М.Л. Голего, І.О. Кравець, Гречкосій В.Д., Зазимко О.В., В.В. Панасюк, М.В. Новіков, А.Г.Косторнов, В.І. Похмурський, В.П.Гаврилюк, Є.А. Марковський, В.І. Тихонович та інші.

Загальна кількість учнів: 160 кандидатів і 12 докторів наук.

Напрям наукової діяльності: дослідження в галузі металофізики і структурного аналізу. Наукові здобутки, що стали всесвітньовідомими, пов’язані з розробленням загальновизнаної класифікації процесів зношування та пошкодження деталей машин, проведенням комплексу експериментальних робіт з дослідження фізико-хімічних механізмів відкритого явища нормального окислювального зношування, формування вторинних структур на поверхнях тертя і теорією структурного пристосування матеріалів при терті на базі сучасних уявлень металофізики, механохімії і термодинаміки.

Основні здобутки наукової школи:

Б.І. Костецький застосував найсучасніші фізичні методи в дослідженні процесів зношування – електронну мікроскопію, рентгеноструктурний, електронографічний, оже-спектральний аналізи, досліджував зміни дислокаційної структури металів у зоні тертя. Ним зроблено важливий внесок у вивчення ефекту Ребіндера при терті та зношуванні, що дало змогу запропонувати ефективні присадки для мастильних матеріалів.

Під керівництвом Б.І. Костецького розроблено цілісну систему технічних рішень з підвищенням зносостійкості та довговічності вузлів тертя сучасної техніки.

Серед яскравих діячів наукової школи – Заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент Національної академії наук України, доктор технічних наук, професор Микола Лукич Голего — видатний вчений у галузі механіки та машинобудування, ректор Національного авіаційного університету (1953-1975 рр.). У 1977 р. він призначений на посаду директора науково-технічного центру АН України «Триботехніка», який займався проблемами космічної галузі держави у сфері підвищення довговічності та надійності роботи машин та механізмів. Починаючи з 1950 р., разом з Інститутом будівельної техніки АН СРСР проводив наукові дослідження в галузі тертя та зношування. Ця науково-дослідницька робота стала основою його кандидатської дисертації. У вересні 1953 р. його переведено до Київського інституту інженерів цивільного повітряного флоту на посаду завідувача кафедри технології ремонту авіаційної техніки. У січні 1954 р. М.Л. Голего призначено начальником інституту. Тут він став доктором технічних наук, доцентом, професором, членом-кореспондентом АН УРСР. За роки його керівництва КІЦПФ зміцніла навчально-лабораторна база, професорсько-викладацький склад поповнився висококваліфікованими спеціалістами, значно активізувалась науково-дослідницька робота, навчально-виховний процес збагатився новими формами і методами роботи. Інститут став знаним не лише у Радянському Союзі, а й за його межами. У 1966 р. вищий навчальний заклад нагороджено орденом Трудового Червоного прапора, ще через рік інституту вручено Пам'ятний прапор Міністерства цивільної авіації СРСР, а у 1970 р. – Ленінську ювілейну грамоту як кращому вищому навчальному закладу серед навчальних закладів Міністерства цивільної авіації.

Аксьонов Олександр Федотович – учений у галузі хімотології й триботехніки. Після закінчення в 1953 р. механічного факультету залишився працювати в інституті, де подолав шлях від асистента кафедри ремонту до ректора інституту цивільної авіації. У 1960 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Закономерности изнашивания подшипников при граничной смазке». У 1965 р. він очолив створену комплексну кафедру авіаційного матеріалознавства (конструкційних і паливно-мастильних матеріалів). На кафедрі під керівництвом О.Ф. Аксьонова проводили дослідження в галузі хімотології і триботехніки щодо паливних і гідравлічних систем літальних апаратів. Уперше були вивчені процеси тертя і зношення в низькомолекулярних вуглеводневих середовищах, виявлено вплив розчиненого в паливі та гідрорідинах кисню на процеси тертя і зношення, створено установки й розроблено методи для випробувань нових літаків.

У 1970 р. вчений захистив докторську дисертацію на тему «Протизносні властивості авіаційних пально-мастильних матеріалів». У 1976 р. його обрано членом-кореспондентом АН УРСР.

У 1982 р. за ініціативою О.Ф. Аксьонова на базі Київського інституту інженерів цивільної авіації та Інституту проблем матеріалознавства АН УРСР створено міжвідомчу лабораторію з проблеми «Фізико-хімічна механіка матеріалів», яку він очолював до 1992 р. У лабораторії розроблені нові технології створення поверхневих протизносних та антикорозійних покриттів.

Упродовж 1988-1992 рр. О.Ф. Аксьонов був заступником міністра цивільної авіації СРСР. Нині він радник ректорату Київського інституту інженерів цивільної авіації, Київського міжнародного університету цивільної авіації та Національного авіаційного університету. Серед його учнів – 2 доктори й 30 кандидатів наук. О.Ф. Аксьонов – автор 140 наукових і навчально-методичних праць, має 27 авторських свідоцтв і патентів.

Учений створив школу авіаційної хімотології і триботехніки, на основі якої були організовані кафедра авіаційного матеріалознавства (згодом увійшла до складу кафедр «Ремонту і виробництва літальних апаратів і авіадвигунів» і «Хімії і технології ПММ»), факультет пально-мастильних матеріалів (згодом увійшов до складу факультету аеропортів), галузева науково-дослідна лабораторія № 12 (ГНДЛ-12), яка сьогодні перетворена в науково-дослідну лабораторію при кафедрі машинознавства.

На посаді заступника міністра цивільної авіації СРСР О.Ф. Аксьонов тісно співпрацював з ОКБ ім. О.К. Антонова з питань створення, випробувань і експлуатації нових літаків для цивільної авіації. Він очолював макетні комісії, був головою комісії з державних випробувань літака АН-74. У складі випробувальної бригади брав участь в одному з польотів Москва–Тіксі–Північний Полюс, коли були підтверджені високі точнісні характеристики бортового аеронавігаційного комплексу АН-74, надійність його конструкції.

У 1990 р. за цикл робіт «Розробка зносостійких та корозійностійких матеріалів» учений був нагороджений премією ім. І.М. Францевича АН УРСР. Заслуги Олександра Федотовича відзначені міжнародними та національними нагородами. Він першим в Україні (і двадцятим у світі) у 1985 р. нагороджений Золотою медаллю та Почесною грамотою Премії ім. Едварда Корнера – найвищою нагородою Міжнародної цивільної організації – за значний внесок у розвиток міжнародної цивільної авіації.

Відзначений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом Дружби народів. У 1999 р. О.Ф. Аксьонова нагороджено знаком «Відмінник освіти» Міністерства освіти і науки України.

Сучасний стан наукової школи. Популярність наукової школи. Результати досліджень опубліковано в багатьох монографіях, довідниках, використано в державних стандартах, у навчальній літературі, широко застосовуються на практиці. Наукові праці вчених-трибологів наукової школи сприяли створенню трибології як науки і є визнаними як в Україні, так і за її межами. Створена наукова школа продовжує розвиватись у багатьох провідних центрах та інститутах НАН України й усього світу.