Наукова школа «Біотехнічні системи у тваринництві».

Омельченко Олександр Олександрович 

Доктор технічних наук, професор

Назва наукової школи: наукова школа «Біотехнічні системи у тваринництві». Рік заснування: п.п. 1960-х років.

Засновник наукової школи: народився Омельченко О.О. 18 лютого 1916 р. у с. Зачепилівці Красноградського району Харківської області. З 1933 р. по 1939 р. навчався в Київському сільськогосподарському інституті на факультеті механізації сільського господарства та отримав кваліфікацію інженер-механік. З 1 березня 1962 р. зарахований на заочне навчання у відділі аспірантури Української сільськогосподарської академії (УСГА). Темою наукової роботи було вибрано «Дослідження процесу роздачі кормів і обґрунтування основних параметрів кормороздавачів». Науковим керівником був к.т.н., доцент Осьмак Іларіон Терентійович. У березня 1966 р. закінчив навчання в аспірантурі та захистив дисертацію кандидата технічних наук. Плідна праця в науково-дослідних установах дала свій результат, і в 1971 р. було захищено докторську дисертацію на тему «Науково-технічні основи удосконалення механізованого процесу раздачі кормів на тваринницьких фермах».

Підготував 3 кандидатів технічних наук.

Керівник наукової школи: Ревенко Іван Іванович, доктор технічних наук, професор Національного університету біоресурсів і природокористування України. З 1985 р. наукову школу очолив І.І.Ревенко, який захистив докторську дисертацію у 1991 р. За його керівництва захистили дисертації кандидата технічних наук В.М. Манько, О.О. Заболотько, В.С. Хмельовський, В.І. Ребенко та історичних наук Т.О. Лісовенко, а також доктор технічних наук А.І. Фіненко. Нагороджений медалями «В пам’ять 1500-річчя Києва» та «Ветеран праці», пам’ятним знаком «За наукові досягнення» Міністерства освіти України, Почесною грамотою Південного відділення ВАСГНІЛ, дипломами республіканських конкурсів, срібною медаллю Всесоюзної та дипломом Республіканської ВДНГ, є подяка Київського міського голови. Відзначався як кращий винахідник академії, кращий лектор та кращий науковець факультету механізації сільського господарства.

Народився 9 листопада 1937 р. у великому селі Річках Білопільського району Сумської області. З 1957 р. по 1962 р. навчався на факультеті механізації сільського господарства Української сільськогосподарської академії (УСГА), по закінченню якої за направленням працював у Эмільчинському райвідділенні "Сільгосптехніка" Житомирської області завідувачем автобазою, старшим інженером з механізації тваринницьких ферм. У 1965 р. вступив до аспірантурина кафедру механізації виробничих процесів у тваринництвві УСГА, на якій і працює з 1968 р . спочатку на посадах асистента, доцента (з 1973 р.). Тривалий час (1983-1992 рр.) був заступником декана факультету механізації сільського господарства з наукової роботи. Кандидатську дисертацію на тему у "Дослідження впливу основних параметрів молоткової дробарки на процес подріблення стеблових кормів" захистив у 1968 р. в УСГА, м. Київ, а докторську "Інтенсифікація процесу переробки кормів молотковим подрібнювачем" - у 1991р. в Українському науково-дослідному інституті механізації і електрофікації сільського господарства, с. Глеваха Васильківського району Київської області. З 1992 - 2006 рр. завідувач кафедри механізації виробничих процесів у тваринництві. Тривалий час був членом ради по захисту докторських дисертацій в НУБіП України, багаторазово був головою Державних екзаменаційних комісій у вузах України, Білорусії, Латвії. 

Підготовлено й опубліковано більше як 450 наукових та методичних праць, серед яких понад 150 патентів та авторських свідоцтв на винаходи, 19 підручників та навчальних посібників з дисциплін циклу механізації тваринництва.

Підготував 4 кандидатів та 1 доктора наук. До учнів та послідовників слід віднести, насамперед, докторів наук, професорів А.І. Фіненка, В.І. Кравчука та В.М. Манька, кандидатів наук, доцентів О.О. Заболотька, В.С. Хмельовського, В.І. Ребенка, Т.О. Лісовенко. Під керівництвом професора І.І. Ревенка пройшли аспірантську підготовку й продовжують роботу над дисертаціями С.Є. Потапова, В.В. Радчук, Р.Г. Василенко, О.В. Медведський, С.М. Смиковський, Ю.В. Соколовський, В.В. Тимків, О.В. Єрмоленко, О.М. Ачкевич.

Послідовники: А.І. Фененко, Г.А. Голуб, П.І.Кондратюк, В.М.Синявський, А.А.Яворський, І.І.Ревенко, М.П.Зеленський, А.І.Фененко, В.Д. Ткач, В.І.Грицаєнко, В.А.Ясенецький, М.І.Клименко, В.Ф.Журавль, Д.А.Домащенко, В.Д.Роговий, В.І.Ілляшенко, О.В.Клименюк, В.П.Звенигородський, Є.М.Мозоленко, Ю.І.Ревенко.

Загальна кількість учнів: 4 доктори та 18 кандидатів наук.

Напрями дослідження: розвиток теорії подрібнення, розробка кількісного критерію та класифікації матеріалів за їх здатністю до подрібнення, теоретичних положень та методики розрахунку молоткових подрібнювачів кормів, доїльних апаратів попарно-комбінованої дії, обґрунтування системи принципів ресурсозбереження при виробництві продукції тваринництва, дослідження технологічних процесів, засобів механізації та параметрів ферм з виробництва молока, розробка механіко-технологічних основ органічного виробництва, а також виробництва біопалив.

Основні здобутки школи. Науковою школою підготовлено й опубліковано більше як 870 наукових та методичних праць, серед яких більше 240 патентів та авторських свідоцтв на винаходи, 25 монографій, підручників та навчальних посібників із дисциплін циклу механізації тваринництва та біотехнічних систем у тваринництві.

Фененко Анатолій Іванович український учений, доктор технічних наук, професор. Народився в м. Прилуках Чернігівської області – 23 квітня 1933 р. З відзнакою закінчив Українську сільськогосподарську академію, отримавши кваліфікацію інженера-механіка за спеціальністю механізація сільськогосподарського виробництва (1955–1960). Отримав цільове направлення на роботу за фахом до Українського науково-дослідного інституту механізації та електрифікації сільського господарства. Після закінчення аспірантури Українського науково-дослідного інституту механізації та електрофікації сільського господарства пройшов усіма сходинками науковця: у відділі механізації технологічних процесів у тваринництві на посадах інженера, молодшого і старшого наукового співробітника, головного технолога, завідувача лабораторії машинного доїння і первинної обробки молока та завідувача відділу механізації заготівлі кормів і виробництва молока. У цей період без відриву від виробництва в 1972 р. захистив кандидатську дисертацію «Теоретичні і експериментальні дослідження молоковакуумної системи доїльних установок» (науковий керівник доцент В.М. Синявський). У 1999 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук на тему «Техніко-технологічні аспекти удосконалення молокова-куумних систем доїльних установок» у Спеціалізованій вченій раді ННЦ «ІМЕСГ» УААН (смт. Глеваха Київської області Васильківського району). 2000 р. – лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за наукову працю «Розробка наукових основ, створення і освоєння виробництва комплексу машин і обладнання для доїння та первинної обробки молока». У подальшому працював на посадах завідувача відділом механізації та автоматизації виробництва молока (УНДІМЕСГ), а з 2003 р. по сьогодні працює завідувачем відділом механізації кормів та виробництва молока. За результатами виконаних наукових розробок підготовлено і опубліковано понад 170 наукових праць, серед яких 40 патентів та авторських свідоцтв на винаходи.

Підготував 8 кандидатів та 1 доктора наук. До учнів та послідовників слід віднести, насамперед, доктора наук, професора Г.А. Голуба, кандидатів наук, доцентів Герасимчука В.В, Дмитріва В.Т., Лаврука В.П., Ліщинського С.П., Миропольського О.М., Сиротюка С.В., Римара Д.О., Ткача В.В.

Голуб Геннадій Анатолійович, доктор технічних наук, професор, директор НДІ техніки і технологій Національного університету біоресурсів і природокористування України. Лауреат премії УААН «За видатні досягнення в аграрній науці», народився в с. Коломійцях Покровського району Дніпропетровської області. З відзнакою закінчив Нікопольський технікум гідромеліорації і механізації сільського господарства, отримавши кваліфікацію техніка-електромеханіка за спеціальністю механізація та електрифікація тваринництва, та Українську сільськогосподарську академію, отримавши кваліфікацію інженера-електромеханіка за спеціальністю автоматизація сільськогосподарського виробництва. До вступу до аспірантури Українського НДІ механізації та електрифікації сільського господарства працював інженером у колгоспі ім. Дзержинського Покровського району Дніпропетровської області. Після закінчення аспірантури працював на посадах молодшого, наукового та старшого наукового співробітника Українського НДІ механізації та електрифікації сільського господарства. Захистив кандидатську дисертацію на тему «Інтенсифікація обробки та утилізації активного мулу стічних вод свинокомплексів методом електроосмосу». Після закінчення докторантури при ННЦ «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» УААН, працював провідним науковим співробітником лабораторії механізації застосування органічних добрив. У 2005 р. захистив докторську дисертацію на тему «Механіко-технологічне обґрунтування технічних засобів для агропромислового виробництва їстівних грибів». Згодом працював на посадах завідувача лабораторії інженерних проблем біотехнологічних процесів та завідувача відділу інженерних проблем виробництва і використання біопалив Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» НААН України. Автор біля 250 опублікованих наукових праць, у тому монографій «Агропромислове виробництво їстівних грибів. Механіко-технологічні основи» та «Інженерія виробництва гливи», п’яти брошур та 45 авторських свідоцтв і патентів на винаходи.

На даний час основний напрямок наукової роботи – розробка механізованих технологій, технологічних процесів та засобів механізації для конкурентоспроможного екологічно безпечного виробництва органічної сільськогосподарської продукції та забезпечення енергетичної автономності агроекосистем на основі виробництва і використання біопалив.

Серед його учнів слід назвати кандидата технічних наук, доцента О.І. Кепка з Уманського національного університету садівництва, який виконав роботу, пов’язану з обґрунтуванням параметрів замкнутих систем вентиляції в спорудах закритого ґрунту; кандидата технічних наук, старшого наукового співробітника, завідувача лабораторії випробування, економічного обґрунтування та наукового супроводження інноваційних технологій О.М. Гайденка з Кіровоградського інституту агропромислового виробництва НААН, який захистив кандидатську дисертацію з обґрунтування параметрів технічних засобів для пакування субстратів у мішки і продовжує працювати над оптимізацією механізованих процесів збирання та використання соломи й стебел польових культур, а також кандидата технічних наук, декана факультету конструювання і дизайну навчально-наукового технічного інституту Національного університету біоресурсів і природокористування України О.А. Маруса, який захистив кандидатську дисертацію з обґрунтування параметрів обладнання для виробництва трихограми і продовжує працювати над оптимізацією біотехнологічних процесів виробництва і використання біологічних засобів захисту рослин.

Сучасний стан наукової школи. Популярність наукової школи. Під керівництвом професора І.І. Ревенка пройшли аспірантську підготовку і продовжують роботу над дисертаціями С.Є. Потапова, В.В. Радчук, Р.Г. Василенко, О.В. Медведський, С.М. Смиковський, Ю.В. Соколовський, В.В. Тимків, О.В. Єрмоленко, О.М. Ачкевич.

Під керівництвом професора А.І. Фененка працюють аспіранти В.І. Ачкевич, І.В. Резніков, О.М. Бригас.

Під керівництвом професора Г.А. Голуба працюють аспіранти й попошукачі С.В. Субота, Дубровіна О.В., Іванічик В.В., Павленко М.Ю., В.В. Чуба, В.М.Домалевська. Професор Г.А. Голуба є науковим консультантом докторанта, кандидата технічних наук, доцента Кухарця С.М.

Визнанням наукової школи, яка створена на кафедрі зусиллями Ревенка І.І., є те, що кафедра займала трете місце в період 1985-1991 рр. із навчально-методичної та практичної підготовки студентів серед вузів сільськогосподарського напряму на теренах колишнього Радянського Союзу.

Сьогодні наукові традиції школи продовжує понад 35 науковців, причому деякі з них працюють не тільки у сфері науки і освіти, але й на виробництві. Представники школи щорічно проводять конференції, присвячені питанням механізації, автоматизації та біотехнологічних процесів у тваринництві.