Наукова школа «Відновлення машин»

Крамаров Володимир Савич

(1906-1987)

Доктор технічних наук, професор,

член-кореспондент ВАСГНІЛ,

віце-президент УАСГН

Назва наукової школи: Наукова школа «Відновлення машин».Рік заснування: 1950 р.  

Засновник наукової школи: Крамаров В.С. народився 5 грудня 1906 р. у м. Білій Церкві в сім’ї бідняка. У 1924 р. став студентом Білоцерківського політехнікуму. З відкриттям у Київському сільськогосподарському інституті факультету механізації та електрифікації сільського господарства був переведений до вказаного інституту. Тут у 1929 р. він здобув фах інженера-механіка.

1929-1930 рр. – завідувач ремонтної майстерні, інженер-механізатор зернорадгоспу (с. Петропавлівка) Дніпропетровського зернотресту. У 1930 р. був переведений до Москви в Ремонтне управління Зернотресту.

1931-1932 рр. – асистент кафедри механізації сільського господарства, 1932-1949 рр. – завідувач кафедри ремонту тракторів, автомобілів та сільськогосподарських машин Московського інституту механізації та електрифікації сільського господарства, яка була створена з ініціативи та за участю В.С. Крамарова. Тут ним була розроблена програма дисципліни «Ремонт тракторів, автомобілів і сільськогосподарських машин», яка знайшла впровадження в навчальному процесі інших сільськогосподарських інститутів, захищені кандидатська та докторська дисертаційні роботи. Згодом в інституті була створена й лабораторія ремонту машин.

1949-1950 рр. – старший науковий співробітник Всесоюзного інституту механізації сільського господарства (м. Москва), де очолював розробку та видання типової технології ремонту тракторів КД-35, технологічних карт розбирання та збирання тракторів, теоретичних основ технологічних процесів ремонтного виробництва та інженерної методики їх проектування.

1950-1954 рр. – професор, завідувач кафедри ремонту тракторів, автомобілів і сільськогосподарських машин, 1951 р. – заступник директора з навчальної роботи, з навчальної та наукової роботи (1953 р.), з навчальної роботи (1954 р.) Київського сільськогосподарського інституту (КСГІ); 1954-1956 рр. – проректор з навчальної роботи Української ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарської академії (УСГА) (перейменованого КСГІ), 1956-1959 рр. – ректор навчальної частини Української академії сільськогосподарських наук (УАСГН).

1959-1971 рр. – директор Українського науково-дослідного інституту механізації і електрифікації сільського господарства; 1968-1976 рр. – завідувач, 1976-1986 рр. – професор-консультант кафедри ремонту тракторів, автомобілів і сільськогосподарських машин Української сільськогосподарської академії (УСГА).

За високі досягнення в науці та педагогічній діяльності нагороджений трьома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани», Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР, Грамотою Міністерства сільського господарства УРСР, Почесною Грамотою ЦК ЛКСМУ – за успішну науково-педагогічну роботу, медалями «За доблесний труд у період Великої Вітчизняної війни», «За оборону Москви», золотою та срібною медалями ВДНГ.

Керівник наукової школи: доктор технічних наук, професор Бойко Анатолій Іванович, який започаткував й розвинув власну наукову школу. Народився Бойко А.І. 28 квітня 1946 р. у м. Кіровограді. Закінчив Кіровоградську школу № 24 та вступив до Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування (1964-1969 рр.). По закінченню вузу працював у Ташкентському філіалі ГСКБ по машинах для механізації робіт у садах і виноградниках (1969-1970 рр.). Відслуживши в Радянській Армії (1970-1971 рр.), продовжив свою робочу діяльність у Всесоюзному науково-дослідному інституті з машин для комплексної механізації тваринницьких ферм (ВНДІтвармаш) (м. Київ). Протягом 1971-1994 рр. був старшим інженером, молодшим науковим співробітником, старшим науковим співробітником, завідувачем лабораторії. У 1981 р. в Москві у Всесоюзному інституті сільськогосподарського машинобудування (ВІСГОМ) захистив кандидацьку дисертацію на здобуття вченного ступеня кадидата технічних наук за назвою «Исследование и обоснование параметров режущего інструмента высокой стойкости для погрузчиков силоса и грубых кормов». У 1992 р. в Центральному науково-дослідному інституті механізації і електрифікації сільського господарства (ЦНДІМЕСГ) м. Мінська, захистив докторську дисертацію на тему «Повышение долговечности робочих орагнов кормоизмельчающих машин конструкторско-технологическими методами». З 1994 р. по 1996 р. працював в Українському державному аграрному університеті (зараз НУБіП України), де у 1996 р. отримав звання професора кафедри надійності і ремонту машин. Далі трудовий шлях продовжився в Міністерстві машинобудівної промисловості України (1996-1998 рр.) на посаді заступника директора департаменту – начальника управління науково-технічнї політики. У 1998 р. повернувся до Національного аграрногго університету на посаду професора та завідувача кафедри надійності техніки.

За високі досягнення в науці та педагогічній діяльності відзначено: Трудовою відзнакою «Знак пошани» Міністерства аграрної політики України № 3655 від 6.05.2006 р. №140-К, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України №9874 від 22.12.2004 р., Медаллю на честь 1500 річчя м. Києва від 19.07.1982 р.

Послідовники: Семкович Д.В., Малахов В.С. та інші.

Загальна кількість учнів: 32 кандидати та 9 докторів наук.

Напрям наукової діяльності: організація ремонтного виробництва методів забезпечення роботоздатності сільськогосподарської техніки, розробка технологій ремонту та ремонтно-технологічного обладнання.

Основні здобутки наукової школи: Крамаровим В.С опубліковано понад 110 наукових праць із питань організації і технології ремонту сільськогосподарських машин та енергетичних засобів. Серед них варто виділити один із перших підручників із дисципліни «Ремонтна справа» - 1938 р.; «Технология ремонта тракторов, автомобилей и сельскохозяйственных машин» підручник для механіків МТС и МТМ. – 1938. - 375 с.; «Механiзацiя робiт у рослинництві» в співавт. з К.I. Односума та iнш. - 1969. - 330 с.; «Типовий технологiчний процес вирощування та збирання озимої пшеницi Миронiвська 808 в Лiсостеповiй зонi УРСР iз застосуванням потокового збирання з одночасним подрiбненням та скирдування соломи» у співавт. В.Р. Губко та iн.; - 1970. - 32 с.

Зроблено важливий внесок у створення теоретичних основ ремонтного виробництва, зокрема методичних засад для проектування ремонтних підприємств. Розроблено технічні рекомендації з ремонту пластинчато-роторних вакуумних насосів та рекомендації з підвищенняю надійності робочих органів кормодробарок. Розроблено та запатентовано комплект пристосувань для дефектування блоків двигунів.

Бойко А.І. нині працює за напрямком «Ремонт сільськогосподарських машин». Напрям наукової діяльності: конструювання, надійність машин і технічних систем. Його послідовниками є: Аніскевич Л.В., Пастухов В.І., Сало В.М., Свірень М.О., Думенко К.М., Новицький А.В., Амосов В.В., Ревенко Ю.І., Харківський І.С., Савченко В.М., Куліковський В.Л., Тарасенко С.Е., Савченко Л.А. Загалом підготовлено 7 докторів та 11 кандидатів технічних наук.

Основні здобутки: зроблено потужний науковий внесок у вирішення проблеми підвищення рівня надійності сільськогосподарської техніки. Закладені основи управління зношуванням відповідальних деталей шляхом локального нанесення зносостійких матеріалів, а також застосування прогресивних зміцнювальних технологій. Поставлено на виробництво робочі органи ґрунтообробних, посівних і кормоподрібнюючих машин із підвищеним ресурсом експлуатації. Впроваджено більше як 20 конструктивних рішень зміцнених деталей і вузлів з керованою геометрією.

Розвинуто теорію і практику забезпечення необхідного рівня надійності складної сільськогосподарської техніки на основі структурного аналізу її функціонування в реальних умовах експлуатації. Розроблені рекомендації щодо підвищення рівня бази технічного обслуговування складних сільськогосподарських машин з урахуванням їх природнього старіння і недостатніх об’ємів виробництва нових машин.

Впроваджено такі наукові розробки: Косарка КС-2,1 (завод Ухтимського м. Москва); універсальна машина для садів і виноградників НЮ-39, (Ташсільмаш, м. Ташкент); транспортер ТСН-3, (Ніжинсільмаш, м. Ніжин); кормороздавач стаціонарному ТВК-80 (Ніжинсільмаш, м. Ніжин); транспортер ТС-ОМ,ОН (Уманьсільмаш, м. Умань); ножі фрезерних барабанів навантажувача ПСК-5 (завод сільськогосподарського машинобудування, м. Біла Церква); штифти подрібнювача грубих кормів ИТК-30, (Миколаївсільмаш, м. Миколаїв); зміцнені молотки дробарок КДУ-2; КДМ-5; ДБ-5 (Новоград-Волинськ сільмаш, м. Новоград-Волинський); зміцнені молотки установки УМК-Ф-2 (Уманьферммаш, м. Умань); зміцнені лемеші для плуга ПЛН-3-35 (Одессільмаш, м. Одеса); висіваючий апарат з резервним дозатором СУПН-8 (Кіровоградський завод «Червона Зірка», м. Кіровоград); шнековий робочий орган зерноочисних машин (ВАТ «Вібросепаратор», м. Житомир).

Сучасний стан наукової школи. Популярність наукової школи. Наукова школа, започаткована у Всесоюзному інституті механізації сільського господарства (м. Москва), продовжила свій розвиток в УСГА та інших наукових підрозділах України й світу учнями Крамарова В.С.

У Бойка А.І. опубліковано біля 300 друкованих праць, у тому числі 6 монографій і 5 навчальних посібників, є 16 патентів і авторських свідоцтв на винаходи. Доробок наукової школи загалом – понад 1800 робіт, 200 патентів і авторських свідоцтв, у т.ч. 16 патентів на винаходи з проблем підвищення надійності машин і технічних систем.

Перспективними напрямками досліджень, що набувають поширення і розвитку, є:

-                     розробка нових конструкційних рішень вузлів і агрегатів складної техніки з урахуванням їх структурної побудови і різних видах резервувань;

-                     створення моделей надійності систем «людина-машина» з виявленням ролі людського фактора в загальній проблемі забезпечення необхідного рівня надійності техніки;

-                     обґрунтування доцільності і необхідності застосування передвісників відмов як засобів запобігання наслідків пошкоджень складних сільськогосподарських машин.

Розробки вихованців школи цитуються в Чехії, Словаччині, Польщі, Румунії, Білорусії, Литві, Латвії, Росії та інших країнах.