Наукова школа «Землеробська механіка»

Василенко Петро Мефодійович

(1900–1999)

Доктор технічних наук, професор,

академік ВАСГНІЛ і НААН

Назва наукової школи: наукова школа «Землеробська механіка». Рік заснування: 1951 р.

Засновник наукової школи: народився Василенко П.М. 17 жовтня 1900 р. в с. Мігея Первомайського району Миколаївської області в родині селянина-бідняка. Закінчив сільську чотирирічну школу (1907–1911 рр.), пізніше – дворічне земське училище (1914-1916 рр.), а потім трирічне Ольгінсько-Скаржинське сільськогосподарське училище Одеської області (1916-1919 рр.).

1920 р. – інструктор із сільськогосподарських машин Первомайського укрземвідділу; 1920-1923 рр. – студент агрономічного факультету Луганського сільськогосподарського інституту; 1923-1928 рр. – викладач хімії та ґрунтознавства, землеробства і сільськогосподарського машинознавства та завідувач відділу рільництва Межиріцької середньої сільськогосподарської школи Голованівського району Одеської області.

У 1929 р. закінчив Вищі дворічні педагогічні курси (педвідділ) при Київському сільськогосподарському інституті. 1929-1932 рр. – аспірант науково-дослідної кафедри сільськогосподарської механіки при Головнауці Наркомату освіти України.

У 1932 р. протягом п'яти місяців завідував кафедрою механізації сільського господарства Житомирського сільськогосподарського інституту. Повернувшись до Києва, займає посади доцента Інженерно-економічного інституту (1932-1934 рр.) та доцента Інституту грунтознавства при Київському сільськогосподарському інституті (1934-1935 рр.), а за сумісництвом – асистента (1932-1933 рр.), доцента (1933-1935 рр.), завідувача кафедри сільськогосподарських машин (1935-1941 рр., 1944-1962 рр.) Київського інституту механізації та електрифікації сільського господарства, який згодом був об’єднаний з Київським сільськогосподарським інститутом.

За сумісництвом: завідувач відділу Інституту машинознавства і сільськогосподарської механіки АН УРСР (1944-1956 рр.); академік-секретар відділення механізації і електрифікації сільського господарства Української академії сільськогосподарських наук (1957-1962 рр.); професор-консультант кафедри сільськогосподарських машин Київського сільськогосподарського інституту (Українська сільськогосподарська академія, Національний аграрний університет, Національний університет біоресурсів і природокористування України) (1962-1999 рр.).

У 1937р. Василенку П.М. присуджено науковий ступінь кандидата технічних наук без захисту дисертації на основі опублікованих наукових праць, а в 1948р. вчений захистив докторську дисертацію "Теорія руху частинок по щорстких поверхнях сільськогосопдарських машин" на спеціалізованій вченій раді Московського інституту механізації і електрофікації сільського господарства. У 1948р. йому присвоєно науковий супінь доктора наук, а в 1949р. вчене звання професора. За високі досягнення в науці та педагогічній діяльності відзначений орденом "Знак пошани" (1948р.); Почесною грамотою Призидії Верховної Ради УРСР (1980р.); Подякою голови Київської міської державної адміністрації - "За вагомий особистий внесок у створення духовних і матеріальних цінностей та досягнення високої майстерності в професійній діяльності" (1997р.); медалями: "Золотою медаллю імені В.П. Горячкіна" (1977р.) і знаком "Изобретатель СССР", "В память 1500-річчя Києва" (1982р.); "Ветеран праці" (1987р.), "Почесна Відзнака Празидента" (1995р.).

Школа П.М. Василенка характеризується дослідженнями питань зі створення перших конструкцій зернових і тукових сівалок, ротаційних культиваторів для міжрядного обробітку, бурякозбиральних машин з обрізуванням гички на корені. Особливої уваги заслуговує наукова монографія П.М. Василенка «Автоматизация процессов сельскохозяйственного производства», яка увійшла до міжнародного фонду ООН, і за її допомогою міжнародна економічна комісія ООН оцінювала стан автоматизації процесів сільськогосподарського виробництва у різних країнах світу.

Керівник наукової школи: Войтюк Дмитро Григорович, кандидат технічних наук, професор, член-кореспондент НААН.

Народився Войтюк Д.Г. 1 травня 1939 р. в с. Повчі Лугинського району Житомирської області в селянській родині. Після закінчення середньої школи став студентом факультету механізації сільського господарства Української академії сільськогосподарських наук (1955-1960 рр).

1960-1962 рр. – інженер-механік, головний інженер Ясенівської луко-меліоративної станції Олеського району Львівської області. З 1962 р. – аспірант, асистент, доцент, професор кафедри сільськогосподарських машин; 1988-2005 рр. – завідувач кафедри сільськогосподарських машин Національного аграрного університету. Протягом 1970-1976 рр. – заступник декана, 1976-2001 рр. – декан факультету механізації сільського господарства, 2001-2010 рр. – директор Навчально–наукового технічного інституту НУБіП України.

У 1998 р. заклав основи власної наукової школи «Система точного землеробства». Тим самим очолив новий науковий напрям і вперше в Україні створив на кафедрі сільськогосподарських машин проблемну лабораторію «Система точного землеробства». Дослідження з цього напрямку базуються на супутниковій системі навігації і передбачають залежно від потреби зміну норм внесення технологічних матеріалів «на ходу» при роботі машинно-тракторних агрегатів. Працює над проблемою розробки технологій точного землеробства для забезпечення системної єдності техніки, технологій та природного середовища, знищення негативних наслідків машинних технологій, цілеспрямованого впровадження ресурсоощадних, екологічно безпечних механізованих та автоматизованих процесів, які створять передумови для коригованого сумісного розвитку суспільства в гармонії з природою.

Він є керівником і активним організатором багатьох міжнародних науково-технічних конференцій з актуальних проблем механізації сільськогосподарського виробництва.

Очолює навчально-методичну комісію з галузі «Техніка та енергетика аграрного виробництва» Міністерства освіти і науки України, бере безпосередню участь у розробці навчальних планів і освітянських програм ступеневої освіти та її адаптації до планів і програм провідних університетів розвинутих країн світу.

Опублікував понад 660 наукових праць, у тому числі – 9 монографій, 39 підручників і навчальних посібників. Має 55 авторських свідоцтв на винаходи.

Підготував 8 кандидатів технічних та 1 кандидата історичних наук.

Обраний членом Академії інженерних наук України (1998 р.) та Транспортної Академії України (2000 р.), членом Комісії Моторизації і енергетики землеробства відділення Польської Академії наук у Люблені (2000 р.).

Послідовники: Войтюк Д.Г., Аніскевич Л.В., Булгаков В.М., Погорілий Л.В. тощо.

Загальна кількість учнів: 10 докторів та 60 кандидатів наук.

Напрям наукової діяльності школи: представниками наукової школи проводиться активна робота з реалізації ідеї гармонійного поєднання процесів виробництва сільськогосподарської продукції й збереження сприятливих для життя людини показників довкілля.

Основні здобутки наукової школи: У світі, відразу після створення супутникових навігаційних систем (СНС) GPS NAVSTAR та СНС ГЛОНАСС і передачі їх можливостей в експлуатацію цивільним користувачам, почався пошук ефективного застосування СНС у різних галузях діяльності людини. У розвинених країнах світу (США, Німеччина, Англія тощо) з початку 90-х років минулого століття розпочалися роботи по створенню складових частин сучасної системи точного землеробства (СТЗ) – моніторингу за станом біоресурсів та управління механізованими технологічними операціями рослинництва.

Основними нововведеннями наукової школи можна вважати розробку науково-практичних основ застосування безпілотних польових інформаційних машин в рослинництві з розробкою теорії побудови навігаційно-управляючого комплексу машини та методики обробітку комплексної навігаційної інформації.

Уперше у світовій практиці запропонована нова методика отримання інформації про місцевизначену врожайність для побудови високоточних картограм врожайності із використанням інтегральної моделі Дюамеля на основі імпульсних перехідних характеристик збиральних машин у функції часу.

На рівні світової новизни запропонована методика прогностичного способу регулювання режимами функціонування робочих органів збиральної машини для вирішення проблеми нерівномірного завантаження робочих органів комбайна технологічним матеріалом внаслідок зміни рівня місцевизначеної врожайності та умов комбайнування у напрямку ходу машини.

Серед яскравих діячів школи – Булгаков Володимир Михайлович, доктор технічних наук, професор, академік НААН України, Міжнародної академії технічної освіти, Академії інженерних наук України.

Булгаков В.М. у 1974 р. закінчив з відзнакою Харківський інститут механізації та електрифікації сільського господарства за спеціальністю «Механізація сільського господарства». На кафедру механіки і теорії механізмів і машин УСГА був прийнятий асистентом у 1983 р. До цього він закінчив аспірантуру УСГА під керівництвом видатного вченого в галузі землеробської механіки П.М. Василенка. У 1996 р. В.М. Булгакова було призначено завідувачем кафедри механіки і ТММ. З його приходом на кафедрі почався період інтенсивної винахідницької та наукової роботи.

В.М. Булгаков автор (співавтор) понад 1500 друкованих праць, серед яких 128 наукових статей в іноземних виданнях, 450 авторських свідоцтв і патентів, 6 монографій, 27 підручників і навчальних посібників. Під його науковим керівництвом захистило дисертації три доктори та сім кандидатів технічних наук. В.М. Булгаков є членом Комісії з механізації і енергетики сільського господарства Польської академії наук (2001 р.); членом спеціалізованих захисних рад в НУБіП України та ННЦ «ІМЕСГ».

Аніскевич Леонід Володимирович, доктор технічних наук, профессор, здійснює розробки в напрямі розвитку технічних систем моніторингу стану сільськогосподарських угідь у сучасних технологіях рослинництва.

Сучасний стан наукової школи. Популярність наукової школи. Технологія точного землеробства є новітнім прогресивним способом ведення сільськогосподарського виробництва, який дає змогу підвищити урожайність культур при одночасному збереженні родючості ґрунту, заощадженні матеріальних і фінансових ресурсів та зменшенні технологічного тиску на навколишнє середовище.

Вирішенню цих глобальних завдань підпорядкована діяльність наукової школи. У навчальні плани підготовки фахівців інженерного профілю введена спеціальна дисципліна. Проведені три науково-практичні конференції:

1. Проблеми застосування технологій точного землеробства в АПК.(2002 р.)

2. Перспективи застосування технологій точного землеробства (2006 р.)

3. Техніка та технології інформаційного землеробства (2008 р.)

У Сумському, Дніпропетровському аграрних університетах і Корпорації «Агросоюз» проведені наукові семінари з питань впровадження технологій точного землеробства в сільськогосподарське виробництво.

Наукова школа співпрацює із зарубіжними університетами: Університет штату Небраска (США) – професор Адамчук В.І.; Дрезденський технічний університет (ФРН) – більше як 30 випускників Технічного ННІ НУБіП України за останні 12 років паралельно навчалися в Дрездені і одержали диплом інженера, двоє з них, Федотов Сергій і Рудик Руслан, захистили докторські дисертації; Боннський університет (ФРН) – професор Кромер проводив спільні дослідження з співробітниками школи. Плідною була співпраця з корпорацією «Агко» –генеральний менеджер Гордон Грехем і співробітник Пітер Томпсон надали в розпорядження школи комбайн «МФ-37», обладнаний супутниковою навігаційною системою і програмно-вимірювальним комплексом для картографування врожайності полів. Були проведені широкомасштабні дослідження технологій точного землеробства, результати яких демонструвались Президенту України.

Проведено два спільних семінари з CLAAS ACADEMY (керівники: Сергій Бутов і Катерина Нікіфорова) по впровадженню технологій точного землеробства в практику сільськогосподарського виробництва.