Наукова школа «Металознавство та термічна обробка металів»

Браун Михайло Петрович

(1903-1977)

Доктор технічних наук, професор

       Назва наукової школи: Наукова школа «Металознавство та термічна обробка металів». Рік заснування: 1955 р.

Засновник наукової школи: Браун М.П. уродженець Ставрополя-Кавказького. У 1929 р. закінчив Донський (з 1948 р. – Новочеркаський) політехнічний інститут. Працював у Північнокавказькому металургійному і Новочеркаському авіаційному інститутах, а в роки Великої Вітчизняної війни та в післявоєнний період – на заводах: Сталінградському тракторному «Красный Октябрь», Уралмаші.

У 1946 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Цементуючі сталі», згодом опублікував під аналогічною назвою книгу (1948 р.).

З 1952 р. його науково-педагогічна діяльність пов'язана з Україною. Спочатку працював в Інституті чорної металургії АН УРСР старшим науковим співробітником, заступником директора, водночас завідував кафедрою технології металів навчальної частини УАСГН, згодом – Української сільськогосподарської академії (1955-1971 рр.).

У 1952 р. захистив докторську дисертацію на тему: «Природа зламу перегрітої сталі». У ній уперше в СРСР було сформульовано основні положення вчення про вплив вуглецю і легуючих елементів на будову мікрозерна, про зв'язок структури зламу з динамічною та статичною в'язкістю сталі, розроблено практичні прийоми теплової обробки для виправлення наслідків перегріву низько- і високолегуючих сталей. Матеріали дисертації надруковано в однойменній монографії (1954 р.).

За високі досягнення в науці та педагогічній діяльності М.П. Брауну присвоєно звання заслуженого діяча науки УРСР (1973 р.), лауреата премії імені Є.О. Патона (1974 р.).

Керівник наукової школи: доктор технічних наук, професор, академік Академії наук Вищої школи України Опальчук Андрій Савович. Народився Опальчук А.С. 13 грудня 1935 р. у селі Закорчицькому Корецького району Рівненської області. Після закінчення Дубнівського сільськогосподарського технікуму працював дільничим механіком Межиріцької машинно-тракторної станції (МТС) цієї ж області.

1956-1961 рр. – навчався в Українській сільськогосподарській академії (УСГА), здобувши кваліфікацію інженера-механіка; 1963-1965 рр. – завідувач ремонтно-механічних майстерень підсобного господарства управління справами ЦК КПУ, інженер-механік радгоспу «Шпитьківський» Києво-Святошинського району Київської області. Після закінчення аспірантури в УСГА захистив кандидатську роботу (1969 р.).

З 1987 р. кафедра технології конструкційних матеріалів і матеріалознавства УСГА, під його керівництвом набула статусу опорної в центральному регіоні України з проблем вивчення дисципліни технологія конструкційних матеріалів та матеріалознавство.  

Опальчук А.С. є членом спеціалізованої вченої ради НУБіП України, термінологічної комісії Держстандарту України, асоціації «Надійність», редколегії науково-технічного журналу «Металознавство і обробка металів» (1995 р.); обраний академіком-секретарем Аграрного відділення (2002-2005 рр.) та відповідальним за зв’язки Президії АН ВО України з козацькою організацією «Міжнародне козацтво». Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України (2004 р.), Почесною грамотою Київського міського голови (2004 р.), лауреат академічної нагороди Ярослава Мудрого.

Послідовники: Опальчук А.С., Винокур Б.Б., Пілюшенко В.Л., Кондратюк С.Є., Скок Ю.Я., Касаткін О.Г., Гаврилюк В.П., Котречко О.О. та інші.

Загальна кількість учнів: 30 кандидатів і 5 докторів наук.

Напрями наукової діяльності школи:

-         розробка теорії комплексного легування сталей економно  легуючими елементами і рідкоземельними металами;

-         розробка нових комплекснолегованих конструкційних сталей з високими   фізико-механічними   властивостями;

-         розробка теорії і методів фрактографічних досліджень.

Основні здобутки наукової школи: розроблена технологія виплавки мікролегованих сталей з використанням металевої крихти з металобрухту. Широкої популярності та визнання серед наукової громадськості набули книги: «Злам і крихкість конструкційної сталі» (1960 р.), «Фрактографія, прожарюваність і властивості сплавів» (1966 р.), «Комплекснолеговані конструкційні сталі» (1965 р.), «Економнолегуючі сталі для машинобудування» (1977 р.); монографії: «Жароміцна сталь (легування, модифікування і гаряча обробка)» (1965 р.), «Мікролегування литих жароміцних сталей» (1974 р.) та ін.

Важливими є роботи: «Свойства конструкционных сталей в крупных сечениях» - 1954; «Влияние малых добавок легирующих элементов на излом стали» - 1954; «Природа излома перегретой стали» – 1954; «Механические свойства, теплоустойчивость и термическая обработка легированной стали» – 1959; «Металловедение и термическая обработка металлов» – 1962; «Свойства комплекснолегированных сталей для изделий крупных сечений» – 1963.

Знаний фахівець у галузі металознавства та термічної обробки металів, матеріалознавства та ливарного виробництва завідуючий відділом лиття і структуроутворення сталі Фізико-технологічного інституту металів і сплавів НАН України, доктор технічних наук, професор Кондратюк Станіслав Євгенович.

Наукова діяльність С.Є. Кондратюка спрямована на вирішення актуальних проблем підвищення властивостей литого металу до рівня деформівного, розробки економнолегованих сталей, усунення крихкості, одержання виливків із прогнозованим комплексом властивостей. Основний науковий напрямок досліджень – розроблення наукових і технологічних засад керування кристалізацією, структуроутворенням і спадковістю нерівноважних литих структур сталей, встановлення кількісних взаємозв'язків умов кристалізації, фазово-структурного стану і властивостей сталі за багатокомпонентного легування, в тому числі за умов швидкісного і регламентованого тепловідбору за формування литих виробів. Значну увагу С.Є. Кондратюк приділяє дослідженням успадкування сплавами структури і властивостей, набутих ними в результаті попередніх технологічних процесів їх обробки.

Уперше встановлено складні закономірності кількісного перерозподілу складових мікрозлому відповідно до змін ударної в’язкості та ступеня реалізації різних мікромеханізмів руйнування у зв’язку з легуванням, термообробкою і температурою випробувань. Уперше розроблено комплексну методику оцінки руйнування сталей за даними кількісної фрактографії. За результатами цих досліджень видано монографію «Разрушение литой марганцовистой стали» (1987).

С.Є. Кондратюк із керованим ним колективом проводить системні дослідження проявів металургійної та структурної спадковості в литих вуглецевих і легованих сталях, пов’язаних із легуванням, умовами кристалізації та структуроутворення й наступними операціями термічної, хіміко-термічної та деформівної обробок, переплавів. Ним уперше окреслено сучасні засади закладення, збереження та підсилення малогенетичних особливостей будови литих сталей з метою підвищення та прогнозування фізико-механічних властивостей сталевих виливків. Встановлено домінуючу роль температурно-часових умов кристалізації та структуроутворення, пов’язаних із проявами спадковості, за різних технологічних операцій наступної обробки литих виробів. Уперше показано та реалізовано можливості не тільки цілеспрямованого закладення певних позитивних спадкових ознак у вихідних литих структурах та їх збереження, але й суттєвого їх підсилення за наступних технологічних впливів. Це відкриває перспективи створення нових ливарних технологій і матеріалів із нерівноважною та підготовленою структурою. За матеріалами цих досліджень С.Є. Кондратюком підготовлено монографію «Структуроутворення, спадковість і властивості литої сталі» (2008).

Протягом багатьох років він викладає курси лекцій студентам Інженерно-фізичного факультету НТУУ «КПІ», здійснює наукове керівництво аспірантами, виконанням дипломних і магістерських робіт студентів. Під його керівництвом підготовлено та захищено 5 кандидатських дисертацій.

У співдружності з працівниками вищої школи С.Є. Кондратюк опублікував 2 підручники «Металознавство та обробка металів» (2000), «Структурний аналіз металів. Металографія. Фрактографія» (2006); навчальний посібник «Матеріалознавство і технологія конструкційних матеріалів» (2002). Він є також співавтором довідника «Справочник по практическому металловедению». Загалом за результатами наукових досліджень С.Є. Кондратюком опубліковано понад 200 наукових статей, одержано понад 50 свідоцтв про винаходи та патенти.

Започаткував видання науково-технічного журналу «Металознавство та обробка металів» (1995) і очолює його редакційну колегію, є членом вченої ради інституту, заступником голови спеціалізованої вченої ради з захисту дисертацій на базі ФТІМС НАН України, а також членом ради з захисту дисертацій на базі Інженерно-фізичного факультету НТУУ «КПІ», професором кафедри металознавства та термічної обробки.

Афтанділянц Євгеній Григорович – професор кафедри технології конструкційних матеріалів і матеріалознавства. Афтанділянц Є.Г. у 1971 р. закінчив факультет гарячої обробки металів Волгоградського політехнічного інституту та отримав диплом з кваліфікацією інженера-механіка.

З 1975 р. по 1978 р. Афтанділянц Є.Г. навчався в аспірантурі Інституту проблем литва Академії наук України. Після закінчення аспірантури з 1978 р. по 2001 р. працював молодшим науковим співробітником, старшим і провідним науковим співробітником Інституту проблем литва Академії наук України (з 1996 р. – Фізико-технологічний інститут металів та сплавів Національної Академії наук України). З 2004 р. по даний час працює професором кафедри технології конструкційних матеріалів і матеріалознавства.

Афтанділянц Є.Г. опублікував 2 монографії, 2 підручники та 257 наукових та навчально-методичних праць, зробив 108 виступів на українських і міжнародних конференціях і семінарах, а також отримав 75 патентів і авторських свідоцтв на винаходи.

Науково-дослідницька робота професора Афтанділянца Є.Г. спрямована на дослідження процесу формування структури та властивостей конструкційних матеріалів та розробку теоретичних основ комп’ютерного металознавства сталей і чавунів. Член захисної ради зі спеціальності 05.05.11 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України та спеціалізованої вченої ради Д 26.207.03 Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України.

Сучасний стан наукової школи. Популярність наукової школи. Опубліковано 1785 наукових статей, із них 112 у зарубіжних виданнях, вийшло 32 монографії, отримано 169 патентів, отримано 12 академічних нагород. Представники наукової школи є членами 5 національних комітетів і 13 державних комісій, які виконують роботи в 5 міжнародних сумісних проектах. Отримано 42 авторських свідоцтва з проблем ливарного виробництва сталей для сільськогосподарського машинобудування. Розробка комплекснолегованих сталей відзначена премією ім. Є.О. Патона.