Наукова школа ентомологічної фізіології

Синицький Микола Миколайович

(1905-1987)

Доктор біологічних наук, професор

Назва наукової школи: ентомологічна фізіологія. Рік заснування: 1959 р.

Засновник наукової школи: Синицький М.М. Народився Синицький М.М. 10 лютого 1905 р., в сім’ї селян-переселенців, у селищі Зимі Зимівського району Іркутської області. У 1922 р. закінчив школу 2^го ступеня. У 1924 р. вступив на агробіологічний факультет Київського інституту народної освіти. У 1932-1933 рр. – доцент Київської вищої комуністичної сільськогосподарської школи. У 1934 р. він був запрошений на посаду завідувача кафедри зоології і дарвінізму Київського ветеринарного інституту, де працював до його евакуації і об’єднання із Свердловським сільськогосподарським інститутом до повернення ветеринарного інституту до Києва.

Дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук захистив у спеціалізованій вченій раді Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова.

З 1945 р. по 1948 р. працював старшим науковим співробітником відділу експериментальної морфології Інституту зоології АН УРСР. 

У 1957 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук на тему: «Біологічні основи та досвід розведення китайського дубового шовкопряда в зоні Полісся СРСР», і в 1959 році рішенням ВАК йому було присвоєне вчене звання професора.

З 1965 р. – завідувач кафедри загальної ентомології і зоології. За час роботи на посаді завідувача кафедри (1965-1980 рр.) М.М. Синицький зарекомендував себе як відомий вчений і педагог. Він очолював велику наукову роботу по вивченню ентомологічної фізіології.

Керівник наукової школи: Покозій Йосип Трохимович, доктор біологічних наук, професор.

Народився Покозій Й.Т. 27 січня 1925 року у с. Хотімлі Вовчанського району Харківської області. З відмінними знаннями закінчив 1-у середн. школу м. Чугуєв. З жовтня 1941 р. до лютого 1943 р. сімя знаходилась на окупованій території. У березні 1943 р. Й.Т. Показій був признаний медичною комісією непридатним для служби в армії, а коли виникла загроза повторної окупації м. Чугуєва, евакуювався до Краснодарського краю, де в квітні 1943 р. у м. Армавір звернувся до військкомату з проханням узяти в армію. Служив у запасних частинах, а за вересня 1944 р. - у діючій армії на 1-ому Українському фронті наводчиком батальйонного міномекта. Брав участь у боях за Сандомирський плацдарм, при визволенні Польщі, Чехословаччини та штурмі Берліна. Отримав три легких поранення. З 1946 р. студент Харківського сільськогосподарського інституту, який закінчив за фахом "Учений-лісівник" у 1950 р. з відзнакою. Того ж року вступив до аспірантури Харківського СГІ на кафедру ентомолоогії і зоології. У січні 1954 р. захистив дисертацію й був запрошений на посаду асистента кафедри ентомології і зоолоогії Харківського СГІ. У 1963 р. одержава учене звання - доцент. У 1965 р. захистив докторську дисертацію, а в 1968 р. йому було присуджене звання професора кафедри ентомології і зоології. З 1967 по 1970 рр. працював деканом факультету захисту рослин Харківського СХІ.

 У 1980р., після обрання за конкурсом, перейшов на роботу завідуючим кафедрою загальної ентомології і зоології Української сільськогосподарської академії (нині Національний університет біоресурсів і природокористування України). З 1993 р. - професор кафедри хімічного захисту рослин НУБіП України.

Й.Т. Покозій є провідним ученим у галузі захисту сільськогосподарських рослин від шкідників. Наукова діяльність його спрямована на вдосконалення захисту рослин в Україні. Його ідеї й пропозиції покладені в основу досліджень, за результатами яких в НУБіП України створено лабораторію сезонного прогнозу розмноження шкідників.

Й.Т. Покозій видав 214 наукових праць з питань захисту рослин, у т. ч. 34 методичні розробки й програми. Він має 6 авторських свідоцтв і 3 патенти України на винаходи. Він керівник і співавтор розробок та рекомендацій з технології застосування 5 біопрепаратів проти шкідників плодових насаджень і лісу. Співавтор підручника «Сельскохозяйственная энтомология» (1976; 1983 рр.), що є основним методичним посібником при підготовці фахівців із захисту рослин від шкідників в сільськогосподарських вищих навчальних закладах України й держав СНД, редактор і співавтор підручника «Практикум із зоології» (1996 р.) та книги «Сад і город без хімії» (1992 р.), посібників для с.-г. вишів: «Фітосанітарний моніторинг» (2004 р.), «Шкідники сільськогосподарських рослин» (2004 р.).

Й.Т.Покозій у 1976-1992 рр. – член науково-методичної ради Мінсільгосппроду СРСР, за дорученням якої прорецензував 7 підручників, що є основними в с.-г. вишах СНД при підготовці агрономів з питань захисту рослин. В 1983-1993 рр. він керував у НАУ підвищенням кваліфікації викладачів зоології с.-г. вищих навчальних закладів СРСР.

Й.Т.Покозій підготував 20 кандидатів і 3-х докторів сільськогосподарських наук, керує підготовкою 2 докторантів. Він є членом двох спеціалізованих рад із захисту докторських дисертацій в НУБіП України та інституті зоології НАНУ, член експертної комісії НААН за проектом «Кокон», керує дослідженнями лабораторії Лісового шовку в НУБіП України; в 1982-2004 рр. він віце-президент Ентомологічного товариства України, а в 2004 р. – обраний  в.о. президента цього наукового товариства.

Нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня та шістнадцятьма медалями, в тому числі "За відвагу", "За перемогу над Німеччиної у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.".

Напрями наукової діяльності – зоологія, сільськогосподарська та лісова ентомологія.

Основні досягнення наукової школи. Під керівництвом професора М.М. Синицького створена порода дубового шовкопряда «Поліський тассар» і порода тутового шовкопряда «УСГА – Т5». Він автор 8 свідоцтв на винаходи та 107 наукових праць. Організував лабораторію «Лісовий шовк». М.М. Синицький був керівником Українського відділення ентомологічного товариства.

Загальна кількість учнів: 43 кандидати й 3 доктори наук.

Послідовники наукової школи: Бондарчук І., Лисенко М.О., РадкевичВ., Березницька Н.М., Менджул В.І., Кубайчук В.П., Войтенко А.М., Шкаруба М.Г., Плиска М.М., Мороз М.С., Аретинська Т.Б., Денисова С.М., Литвинов О., Головко В.О., Руднєв А.Г., Вітітнєв І.В. та інші.