Наукова школа «Сільськогосподарське машинобудування».

Погорілий Леонід Володимирович

(1934-2003)

Доктор технічних наук, професор,

академік ВАСГНІЛ, УААН

Назва наукової школи: наукова школа «Сільськогосподарське машинобудування». Рік заснування: 1976 р.

Засновник наукової школи: народився Л.В. Погорілий у 1934 р. в селі Черепині, що в Тетіївському районі на Київщині, у сім’ї сільських учителів. У 1953 р. він закінчив П’ятигірську середню школу зі срібною медаллю. У період 1953-1958 рр. – студент факультету механізації сільського господарства Української сільськогосподарської академії. Отримавши диплом інженера-механіка з відзнакою, молодий фахівець одержує направлення до Української машиновипробувальної станції. Треба зазначити, що за 45 років свого трудового стажу Л.В. Погорілий жодного разу не змінював місця роботи, тобто все своє трудове життя віддав одній науково-випробувальній установі, змінюючи лише посади: від старшого наукового співробітника до генерального директора.

Протягом 1958-1964 рр. навчається в аспірантурі під керівництвом академіка П.М. Василенка. В УкрМВС молодий інженер активно включається в процес випробувань й становлення випробувальної справи, бере участь у розробці перших варіантів методик для випробувань бурячних машин. Уже в 1959 р. за результатами випробувань навісного зернового комбайна СК-3 на самохідному шасі СШ-65 в науковому фаховому журналі «Механізація сільського господарства» публікується перша стаття майбутнього академіка. Серед перших машин, які довелось йому випробовувати, – англійський бурякозбиральний комбайн і висадкопосадкова машина, які у 1959 р. він представляв як «технічний гід», на Виставці досягнень народного господарства (ВДНГ) в Москві.

Протягом 1991-2003 рр. – інтенсивна науково-випробувальна, організаційно-адміністративна та педагогічно-громадська діяльність (директор Українського державного центру з випробування та прогнозування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва (УкрЦВТ), генеральний директор НВО «Сільгоспмашсистема» (УкрЦВТ з чотирма державними зональними МВС: Південно-Українска, Львівська, Харківська та Миргородська); керівник органу з сертифікації вітчизняної та зарубіжної техніки «СЕПРОсільмаш». Обрання дійсним членом РАСГН, АІНУ, членом ВАК України, членом «ASAE»(США) і членом вищого адміністративного органу «SAE» (США); головний редактор журналу «Техніка АПК», член редколегії журналів «Техника в сельском хозяйстве» і «Вібрації в техніці і технологіях».

Академіком Л.В. Погорілим були налагоджені тісні зв’язки зі спорідненими науковими та випробувальними установами Росії, Білорусі, держав Прибалтики, Чехії, Польщі, Угорщини, Італії, Франції, Німеччини, Великої Британії, США.

Варто згадати педагогічну діяльність Л.В. Погорілого. Він був переконаним прихильником необхідності викладання майбутнім інженерам-механікам у вищих навчальних закладах аграрного профілю основ наукових досліджень та машиновипробувальної справи. Він доводив, що вивчення інженерних дисциплін має базуватися на науковому підґрунті з одночасним й обов’язковим висвітленням економічних, екологічних та дослідно-випробувальних аспектів. З 1977 р. та до останніх днів свого життя Л.В. Погорілий викладав курс «Основи наукових досліджень» (а це 26 років) для студентів факультету механізації сільськогосподарського виробництва Національного аграрного університету (нині НуБіП України).

Керівник наукової школи: доктор технічних наук, професор Дубровін Валерій Олександрович. В.О. Дубровін у 1980 р. закінчив Українську сільськогосподарську академію за спеціальністю «Механізація сільського господарства» та отримав кваліфікацію інженера-механіка. З 1980 р. працював на інженерних, а з 1983 р. до 1997 р. – на наукових посадах в Українському НДІ механізації та електрифікації сільського господарства (УНДІМЕСГ), починаючи з молодшого і закінчуючи головним науковим співробітником. Успішно закінчив під керівництвом академіка УААН М.Н. Нагорного при УНДІМЕСГ аспірантуру та докторантуру. З 1997 р. до 2001 р. працював на посаді завідувача сектором нової техніки відділення механізації сільського господарства Української академії аграрних наук. З 1998 р. – професор кафедри на факультеті механізації сільського господарства за сумісництвом. З 2001 р. – професор кафедри, декан факультету сільськогосподарського машинобудування. З жовтня 2001 р. до травня 2005 р. – директор НДІ техніки та технологій Навчально-наукового технічного інституту. Учене звання професора кафедри сільськогосподарського машинобудування присвоєно у 2004 р. З травня 2005 р. до липня 2010 р. – директор НДІ екобіотехнологій і біотехніки Навчально-наукового інституту охорони природи і біотехнологій, а з липня 2010 р. до липня 2011 р., з 2012 р. – директор Навчально-наукового технічного інституту Національного університету біоресурсів і природокористування України. З липня 2011 р. до 2012 р. – проректор з наукової та інноваційної діяльності Національного університету біоресурсів і природокористування України.

В.О. Дубровін – голова спеціалізованої вченої ради Д 26.004.06 із захисту докторських (кандидатських) дисертацій за спеціальностями 05.05.11 та 03.00.20 у галузі технічних наук в НУБіП України, член спеціалізованої вченої ради Д 27.358.01 ННЦ «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» НААН за спеціальністю 05.05.11.

У 2011 р. Дубровіну В.О. за наукову роботу «Система використання біоресурсів у новітніх біотехнологіях отримання альтернативних палив» присуджено державну премію в галузі науки і техніки України (у співавторств

В.О. Дубровін заклав підвалини власної наукової школи, вихованцями якої є 19 осіб. Сьогодні вони працюють у напрямку інженерія агробіосистем, зокрема, технічне та технологічне забезпечення біоенергоконверсій та біотехнологій в агропромисловому виробництві, диференційовані системи засобів механізації обробітку грунту.

Власне представниками нової школи опубліковано понад 500 наукових статей, 10 монографій, отримано 75 патентів на винаходи. Розроблено нормативну документацію та рекомендації з питань ефективного застосування технологічних процесів біоенергоконверсії, у тому числі 18 державних стандартів у галузі біоенергетики.

Представники наукової школи регулярно беруть активну участь у роботі наукових, науково-практичних, методичних конференцій, семінарів, симпозіумів в Україна та за кордоном. Підтримують постійні наукові контакти, мають спільні науково-технічні проекти з науково-дослідними установами НААН України (ННЦ «ІМЕСГ», ІТІ «Біотехніка», ІЗ, ІАГ, ІЦБ та іншими), Росії (ВІЕСГ, ВІМ), Чехії (Інститут сільськогосподарських машин), Польщі (1БМЕР, ПІМР), Австрії (BOKU) тощо. Читають лекції в провідних європейських університетах (Варшавська політехніка, Польща та Університет прикладних наук про життя, Австрія). Результати досліджень наукової школи регулярно публікують у вітчизняних та закордонних виданнях. Представники наукової школи є членами редколегії наукових видань та журналів: «Науковий вісник НУБіП України», «Техніка в АПК», «Електрифікація та автоматизація сільського господарства» і «Researchin Agricultural Engeniring» (Чехія), «Motrol», (Польща).

Послідовники: О.А. Маковецький, М.М. Луценко, Б.І. Рябцев, В.І. Рубльов, В.І. Кравчук; І.В. Морозов, С.М. Коваль, В.А. Шабранський, Л.П. Шустік, В.С. Таргоня, М.С. Шведик, М.М. Осіпов, А.О. Пашко, В.О. Єрмоленко, М.М. Сенчук, В.О.Дубровін, В.С. Ловейкін, Ковбаса В.П.

Загальна кількість учнів: 40 кандидатів і 10 докторів наук.

Напрями досліджень: розроблення технічних засобів для механізації й електрифікації сільськогосподарського виробництва; розроблення методів, технічних засобів і обладнання для випробувань сільськогосподарської техніки; розроблення механізованих сільськогосподарських технологій; енергозбереження та екологія сільськогосподарського виробництва; прогнозно-аналітичні роботи щодо стану сільськогосподарського виробництва та перспектив його подальшого розвитку; історія науки і техніки в галузі машиновипробувань.

Основні здобутки наукової школи: аналіз наукових здобутків академіка Л.В. Погорілого показує, що як видатний учений він залишив після себе величезний скарб, який налічує 486 наукових праць, серед яких 42 книги, у тому числі й монографії, 50 авторських свідоцтв та патентів на винаходи. У 1986 р. в Індії було опубліковано англійською мовою монографію, присвячену випробуванням сільськогосподарських технологічних процесів, основним співавтором якої був Л.В. Погорілий. У ній було викладено системний підхід до методології випробувань та розроблення сільськогосподарської техніки.

Л.В. Погорілий брав особисту участь у розробці наукових методів випробувань та їх стандартизації практично на всі типи сільськогосподарських машин та тракторів, а також у розробці технічних засобів механізованих агротехнологій, зокрема, нових машин та знарядь для буряківництва; впровадженні електронно-обчислювальних машин для обробки результатів експериментів, створенні у дослідному господарстві УкрМВС зразкової ферми-лабораторії.

За ініціативою академіка Л.В. Погорілого й під його керівництвом уперше в світі було розроблено національні нормативні документи, які регламентують методи випробувань машин і обладнання для забезпечення використання біотехнологічних альтернатив і поновлюваних джерел енергії в сільськогосподарському виробництві, зокрема біогазових установок, вітро- і геліоенергетичних установок малої потужності, обладнання для виробництва ентомологічних і мікробіологічних препаратів захисту рослин. Наукові роботи Л.В. Погорілого в напрямку екологізації сільськогосподарського виробництва не обмежувались лише теоретичними розробками. За його ініціативою та безпосереднім керівництвом було розроблено, виготовлено, випробувано та рекомендовано до серійного виробництва низку спеціалізованого технологічного обладнання для екологізації: агрегат для підсіву трав та залуження орних земель, комбінований модульний агрегат для внесення біопрепаратів, обладнання для подрібнення і фракціонування біогумусу.

Академік Л.В. Погорілий зробив значний і загальновизнаний внесок у розроблення індустріальних інтенсивних технологій сільськогосподарського виробництва. Учений установив загальні закономірності розвитку сільськогосподарської техніки й виробничих процесів, визначив і математично описав виробничі функції індустріального виробництва, а також визначив принципи формування і розвитку зональних систем машин.

Сьогодні серед актуальних розробок екологічної спрямованості заслуговує на увагу технологічний проект екологічно чистої молочно-тваринної ферми «ФАМ-800». Керівником програми «Ферма-завод-2000» та проекту «ФАМ-800» був академік Л.В. Погорілий. Цей проект зайняв призове місце на Всесоюзному конкурсі проектних пропозицій щодо розробки безвідходного молочного екологічно-чистого підприємства з виробництва молока, яке оголосив Держагропром СРСР в 1988 р.

Багато нині відомих в Україні та за її межами вчених, конструкторів, науково-технічних працівників вважають Л.В. Погорілого своїм учителем та наставником.

Значний внесок у розвиток наукових досліджень зробив Ловейкін Вячеслав Сергійович, доктор технічних наук, профессор. Народився Ловейкін В.С. 14 квітня 1950 р. в с. Великій Леваді Городоцького району Хмельницької області. У 1967 р. закінчив Городоцьку середню школу № 2 та вступив до Київського інженерно-будівельного інституту, який закінчив з відзнакою у 1972 р. і отримав кваліфікацію інженера-механіка зі спеціальності «Будівельні машини та обладнання». Після закінчення інституту до 1976 р. працював механіком у Київському управлінні механізації Мінмонтажспецбуду України. У 1976 р. перейшов на наукову роботу до Київського інженерно-будівельного інституту, де працював молодшим науковим співробітником до 1981 р., асистентом до 1986 р., доцентом до 1997 р. та професором до 2006 р. кафедри машин та обладнання технологічних процесів і основ професійного навчання. З 2006 р. до теперішнього часу працює завідувачем кафедри конструювання машин Національного університету біоресурсів і природокористування  України.

У 1982 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Динамічний аналіз стрілових систем кранів з горизонтальним переміщенням вантажу» за спеціальністю 05.05.05 (піднімально-транспортні машини) в Українському політехнічному інституті (м. Харків). У 1994 р. захистив докторську дисертацію на тему «Синтез оптимальних режимів руху механізмів вантажопідйомних машин за спеціальністю 05.05.05. у Харківській інженерно-педагогічної академії. У 2001 р. отримав звання професора з кафедри машин та обладнання технологічних процесів.

Ловейкін В.С. заклав основи власної наукової школи, що стосується оптимізації режимів руху машин і мехатронних системи керування. Вихованцями Ловейкіна В.С. є 11 кандидатів технічних наук. Серед послідовників: д-р техн. наук, проф. Яковенко В.Б., канд. техн. наук, доц. Човнюк Ю.В., канд. техн. наук, доц. Коробко М.М., канд. техн. наук, доц. Рибалко В.М., канд. техн. наук, доц. Рогатинська О.Р., канд. техн. наук, доц. Почка К.І., канд. техн. наук, доц. Свідерський А.Т., канд. техн. наук, доц. Діктерук М.Г., канд. техн. наук Ромасевич Ю.О., канд. техн. наук Демідас С.В., канд. техн. наук Душанін Я.С., канд. техн. наук Кочін В.О.

Опубліковано 14 монографій та 1367 наукових статей, отримано 168 патентів, розроблено мехатронні системи керування рухом механізмів вантажопідйомних машин. З них заслуговують на увагу: «Расчеты оптимальных режимов движения механизмов строительных машин». - 1990.- 168 с.; «Оптимальне керування рухом механізмів вантажопідйомних машин» - 1997. - 264 с.; «Теорія технічних систем» - 1998. - 200с.; «Динамическая оптимизация подъемных машин». - 2002.- 368с.; «Деформаційні опори в машинах» - 2002.- 200с.; «Моделювання динаміки механізмів вантажопідйомних машин» - 2004. - 286с.; «Оптимізація перехідних режимів руху механічних систем прямим варіантним методом» - 2010. - 184 с.; «Оптимізація режимів руху кранових механізмів» – 2011. – 307с.

Розробки наукової школи впроваджені в Україні на заводах машинобудування, а також ведуться дослідження в напрямку: мехатронна система керування рухом крана; мехатронна система керування руху ківшового елеватора; експериментальні дослідження динаміки руху пруткового транспортера.

Ловейкіним В.С. та його вихованцями здійснюється наукове дослідження в рамках моделювання динаміки руху механізмів і машин, критеріїв динамічної оцінки машин, оптимізації режимів руху механізмів і машин, мехатронних систем керування рухом механізмів і машин.

Інтенсивно працює й Ковбаса Володимир Петрович, доктор технічних наук, профессор. Ковбаса В.П. народився у 1960 р. в м. Поставах Вітебської області в родині службовців. Навчався в Щорській середній школі № 3 Чернігівської області, після закінчення якої працював шофером у міжгосподарському підприємстві з виробництва кормів. Із 1979 р. по 1981 р. служив у лавах Радянської армії. Вищу освіту отримав в Українській ордена Червоного прапора сільськогосподарській академії на факультеті механізації сільського господарства, яку закінчив із відзнакою. Працював інженером-діагностом Щорського ремонтно-транпортного підприємства.

Із 1987 р. по 1990 р. навчався в аспірантурі при Українському науково-дослідному інституті механізації та електрифікації сільського господарства. Після закінчення аспірантури працював молодшим науковим співробітником лабораторії обробітку ґрунту того ж інституту. Приймав участь у теоретичних та експериментальних дослідженнях, що були пов’язані з запобіганням розповсюдження радіоактивних забруднень в зоні відчуження Чорнобильської АЕС.

Починаючи з 1994 р., обіймав посади доцента, а з 2006 р. – завідувача кафедри сільськогосподарського машинобудування та обладнання лісового комплексу Національного аграрного університету (у подальшому кафедри автотракторного, сільсько- і лісогосподарського машинобудування). Нині професор кафедри автотракторного, сільсько- і лісогосподарського машинобудування Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Ним підготовлено 3 кандидати технічних наук, проходить підготовку один докторант та 5 аспірантів. Автор понад 140 наукових, науково-методичних праць, авторських свідоцтв та патентів на винаходи. Член трьох спеціалізованих рад із захисту докторських дисертацій зі спеціальностей 05.05.11, 05.05.02, 05.05.04.

Дослідження Ковбаси В. П. пов’язані з механікою взаємодії робочих органів машин та обладнання з матеріалами та середовищами з використанням методів механіки суцільного та сипкого дискретного середовища, а також теорії газообміну в двигунах внутрішнього згорання, оптимізації параметрів та режимів роботи як окремих робочих органів, так і машин та агрегатів.

Сучасний стан наукової школи. Популярність наукової школи. Л.В. Погорілий, вирішуючи агроекологічні проблеми, приділяв також увагу нетрадиційним джерелам енергії, які вважав одним із ефективних напрямків у сільськогосподарському виробництві України. З питань екологізації та енерогзбереження вченим загалом опубліковано 26 наукових праць.

Якщо розглянути технологічні та технічні розробки Л.В. Погорілого, які захищено авторськими свідоцтвами і патентами на винаходи, то можна визначити, що серед них явно домінують розробки робочих органів, машин, комбінованих агрегатів і механізованих технологічних процесів для буряківництва (21 винахід із 50). Серед цих винаходів слід відзначити ті, які й досі не втратили своєї новизни і перспективності. Це, зокрема, вібраційні робочі органи копачів, кольорочутливі датчики для розпізнавання рослин і коренеплодів на фоні ґрунту, пружні та еластичні робочі органи гичкозбиральних машин. Загалом, практично для всіх технологічних операцій у буряківництві вченим було розроблено конструкційно-технологічні рішення. Крім того, для цих нових конструкцій було розроблено і доведено до проектувальників основні методики розрахунку прийнятних параметрів робочих органів.

Дубровін В.О. та його учні розробили технології й конструкції машин та обладнання для біоенергоконверсії біомаси в АПК, які були впроваджені на багатьох заводах сільськогосподарського машинобудування в Україні, зокрема ВАТ «ХТЗ». ВАТ «Червона Зірка», ВАТ «Кам’янець-Подільськсільмаш», ВАТ «Могилів-Подільський машинобудівний завод», ТОВ «ТАН», НВП «Екструдер» тощо. Розробки експонувалися на багатьох вітчизняних, міжнародних виставках досягнень та були відзначені дипломами й медалями.

Основні здобутки наукової школи повязані з розширенням номенклатури сільськогосподарської продукції за рахунок виробництва твердих, рідинних та газообразних біопалив гарантованої якості, біоконверсії відходів АПК, впровадження сучасних комплексних технічних систем,що використовують біотехнологічні процеси трансформації біомаси сільськогосподарського походження.

Науковцями школи розроблені новітні технології та технічне забезпечення виробництва дизельного біопалива, біогазу і твердих біопалив із соломи та деревних відходів, побутових котлів і промислових теплогенераторів на біомасі. Створено концепцію регіональних біоенергетичних комплексів у сільській місцевості на основі більш чистих технологій за концепцією UNIDO. Розроблене обладнання серіно випускається вітчизняними заводами, затехнологічними показниками та технічними характеристиками відповідає рівню кращих світових зрахків, а за ціною в 2,5-3 рази дешевше. Упровадження новітніх технологій біоенергоконверсії сприяє створенню нових робочих місць (переважно в сільській місцевості), розвитку місцевої економіки, значному екологічному ефекту (за рахунок зниження викидів парникових газів, а також викидів сірки).

Ловейкін В.С та його учні свої результати досліджень впровадили на заводі важкого машинобудування «Азовмаш» (м. Маріуполь) при розробці стрілових систем портальних кранів; на Макіївському металургійному комбінаті при модернізації мостових кранів; на Ніжинському ремонтному заводі при модернізації підйомно-транспорної техніки; у господарствах Чернігівської області віброплуга для зниження енергомісткості процесу оранки ґрунту; на Новокраматорському машинобудівному заводі (м. Краматорськ Донецької обл.) при розробці мехатронних систем керування вантажопідйомними кранами; в навчальному процесі НУБіП України при вивчені дисциплін «Динаміка машин» та «Мехатроніка» мехатронної системи керування вантажопідйомними та транспортними машинами; в навчальному процесі кафедри підйомно-транспортних машин Донбаської машинобудівної академії (м. Краматорськ) при розробці мехатронної системи керування крановим механізмом. Методичні рекомендації «Розробка мехатронних систем керування рухом кранового механізму з гнучким підвісом вантажу» затверджені Директором Департаменту науково-освітнього забезпечення АПВ та розвитку сільських територій та погоджені Директором Департаменту землеробства Міністерства аграрної політики та продовольством України.