Науково-практична школа у Латвії прийняла доцентку кафедри культурології Ярину Пузиренко
Науково-практична школа у Латвії прийняла доцентку кафедри культурології Ярину Пузиренко
September 10, 2024
Цього року Латвійська художня академія у співпраці з Державним агентством розвитку освіти Латвії організувала Науково-практичну школу «Латвійське народне мистецтво», до участі в якій на конкурсній основі відібрали 10 учасників з 10 країн світу: Туреччини, Німеччини, Польщі, Іспанії, Італії, України, Естонії, Єгипту, Мексики і Латвії. Україну випало представляти доцентці кафедри культурології Ярині Пузиренко.
Мета симпозіуму - популяризація латвійської культури, історії, мистецької освіти, підтримка контактів і сприяння співпраці між університетами, викладачами та студентами різних країн.
У рамках цієї школи Латвійська художня академія запропонувала колегам з інших університетів познайомитися з латвійським народним мистецтвом, яке відображає спосіб життя, культуру, світосприйняття та естетичні ідеали народу.
Знайомство зі спадщиною латвійського народного мистецтва, відвідання Етнографічного музею просто неба, Ризького історичного і морського музею, а також кількох студій народного мистецтва в Ризі, Сигулді та Малпілсі, показало, що у Латвії на державному рівні дбайливо ставляться до народної культури – при будинках культури працюють студії та гуртки з традиційних ремесел та мистецтва, участь у яких безкоштовна. Цей досвід варто переймати й Україні.
Програма Школи була дуже насиченою. Кожен з учасників зробив презентацію про себе, свою країну та національні смаколики. За 15 виділених хвилин мені довелося донести авдиторії інформацію і про рідний НУБІП, і про ситуацію в Україні. Щодня відбувалися лекції та керамічні майстер-класи, кожен з яких був по-своєму неповторним. Особливо цікавим був майстер-клас з виготовлення свищиків відомої мисткині Гуни Петревіци, яка керує керамічною студією в м. Малпілсі, та її студентки Нори Кібілди-Кінни. Вдячна цим керамісткам, що навчилася давати свищикам «голос».
А запам’ятався цей день ще й тим, що до Школи завітала знімальна група телеканалу LTV1, які взяли у мене інтерв’ю, і у Латвії дізналися про діяльність НУБіП України у царині викладання етнокультурології.
Також незабутні враження від самостійного декорування виробів технікою «обвара», коли розжарені вироби виймали спеціальними щипцями з печі і негайно занурювали у спеціальний розчин з молоком та пластівцями, а потім у холодну воду. Який вийде декор – залежить від різних чинників – скільки секунд тримати в розчині, як крутити, як охолоджувати. Щоб отримати бажаний результат потрібен досвід, але в усіх учасників вийшли хоч і несподівані візерунки, але цікаві.
Спеціальний випал у дров’яній печі дає змогу отримати чорну кераміку. Цей процес тривалий, вимагає постійного підтриманні потрібної температури у печі, але на відміну від електричних і газових, контролюється керамістами на око та потребує неабиякої майстерності і досвіду. Спостереження за цим процесом, точніше за його частиною, адже триває понад добу, дало уявлення про складність роботи майстрів та розуміння справжньої вартості виробів.
Окремо хочеться подякувати Латвії та латвійському народу за підтримку України. Найперше, що найбільше мене вразило в Ризі,– це українські прапори поруч із латвійськими на будівлях державних установ та освітніх закладів, на дверях кожного тролейбуса…
Сама Рига - прекрасне місто із дбайливо збереженою архітектурною спадщиною. Кожен пам’ятний знак, скульптура у міському просторі Риги– твір мистецтва – видно, що у муніципалітеті дбають про високий культурний рівень столиці Латвії. А зроблені мною фото доповнять мої навчальні презентації.
Це стажування розширило творчі обрії, додало натхнення, знань та практичних навичок, які я зможу використовувати і вже використовую в навчальному процесі. Адже латвійські сувеніри та створені мною керамічні вироби, а також презентовані відомою латвійською керамісткою Лігою Скариною, не тільки нагадують про Латвію – я їх долучила до колекції народного мистецтва, яку демонструю студентству на семінарах з етнокультурології, української та зарубіжної культури та на заняттях художньої студії «Голосіївська палітра». І звісно, ділюся набутим досвідом з колегами.
Важливим результатом, крім того, є налагодження зв’язків з викладачами та митцями з різних країн та Латвії, що, будемо сподіватися, переросте у реалізацію спільних наукових та творчих проєктів.
Ярина Пузиренко, доцентка кафедри культурології
