Два вірші Михайла Драй-Хмари були надруковані у газеті КСГІ «Реконструктор»
Михайло ДРАЙ-ХМАРА — видатний український поет, перекладач і літературознавець (володів 19 мовами), чия постать поєднує високу інтелектуальність, моральну стійкість і жертовність задля рідного слова.
Велич поета полягає не лише у його таланті митця-неокласика, а й у громадянській мужності — він залишився вірним українській ідеї в часи політичних переслідувань і заплатив за це власною свободою та життям, ставши символом незламності українського духу. Офіційно зафіксовано, що поет помер 19 січня 1939 року «від ослаблення серцевої діяльності» в медичному пункті ГУЛАГУ Устьє Тайожна, хоча існують інші версії, зокрема, що він загинув під час чергового розстрілу, замінивши місце смертника іншим ув’язненим.
Народився Михайло Опанасович 10 жовтня (н.ст.) 1889 року в селі Малі Канівці Золотоніського повіту на тодішній Полтавщині. Після повернення з Кам’янця-Подільського пов’язав свою викладацьку діяльність з кількома навчальними закладами Києва, у т.ч. з Київським сільськогосподарським інститутом. Хоча життєпис поета та його літературна творчість уже стали об’єктом низки досліджень, нові джерела дозволяють уточнити хронологію його педагогічної діяльності.
Джерельними матеріалами для появи нової інформації стала «Особова справа на М. О. ДРАЙ-ХМАРУ» за 1936 р., яка зберігається у Центральному державному архіві громадських об’єднань та україніки. У тритомній справі міститься «Трудовий список», зміст якого дозволяє нам більш точно визначити роки роботи в КСГІ. Отже, згідно із записами, Михайло Опанасович свій трудовий шлях у КСГІ розпочав у 1925 році. У цей рік він посів посаду професора (поза штатом) на одному з факультетів, а також паралельно працював і на Педагогічному відділі інституту.
Наступний запис датований 1928 роком, коли Михайла ДРАЙ-ХМАРУ було запрошено викладати українську мову на Курсах керівників колгоспів, які проводились на базі КСГІ. Ця інформація надає нам підстави стверджувати про принаймні трирічний термін роботи поета у КСГІ.
Свідчення М. ДРАЙ-ХМАРИ за 1933 р., у якому він зафіксував факт роботи у КСГІ
У музеї історії НУБіП України зберігаються кілька випускних фотографій та фотоальбомів за 1930-ті рр. І серед викладачів КСГІ за 1930 та 1931 рр. було виявлено Михайла ДРАЙ-ХМАРУ. Він як професор відзначений серед випускників спеціальності «агрономи-організатори» факультету соціалістичних господарств. Таким чином, у нас є усі підстави стверджувати про час роботи Михайла Опанасовича у КСГІ до 1931 року включно.
Наступне важливе джерело з історії нашого університету — це газета КСГІ «Реконструктор» за 1929–1930 рр. Про неї оглядова інформація представлена тут https://nubip.edu.ua/news/rekonstruktor-pershyy-drukovanyy-chasopys-kyyivskoho-silskohospodarskoho-instytutu-1929-1930. Ця газета містить абсолютно унікальну інформацію з історії нашого закладу. І на її сторінках нам вдалося виявити два опублікована вірші Михайла ДРАЙ-ХМАРИ. Перший вірш, який у публічному виконанні сьогодні покладений на музику, — «Переквітує квітень». Цей вірш опублікований у № 3 (1–15 березня) 1929 р. І тут сталося відкриття! Річ у тім, що в доступних нам збірках віршів Михайла Опанасовича, до яких увійшов цей вірш, він датується 1930 роком. Отже, у нас є всі підстави стверджувати, що цей вірш Михайло Опанасович уперше опублікував на сторінках часопису КСГІ.
Другий вірш вірші М. ДРАЙ-ХМАРИ «У серці троянди і буз» був також опублікований у «Реконструкторі» (№12 від 7 листопада 1929 р.). Саме цей твір у наступних номерах газети піддався критиці з боку студентства: «Про радість співає він у цьому вірші. Але з якої нагоди радість, то зрозуміти тяжко. Одно лише напевне можна сказати, що це буде радість не пролетарського студента чи студентки, а радість якогось панича чи панянки, що виховувалась на мазурках Шопена і ходить тепер з густим шаром карміну на губах і манікюром на руках».
Зазначимо, що цей вірш у антології поета датований 1929 роком і був надрукований у 1929 р. До появи нової інформації можемо попередньо прийняти версію про першодрук цього поетичного твору саме в газеті КСГІ «Реконструктор».
У тому ж «Реконструкторі» за 1930 р. у № 20 ми виявили нотатку авторства М. ДРАЙ-ХМАРИ під назвою «В справі самокритики», у якій він дискутував зі студентами щодо свого «політичного credo», обґрунтовував свою кваліфікацію та вимоги до навчання студентів. Сам факт появи такої публікації свідчить про факти цькування Михайла Олександровича як свідомого українця, поета та викладача. Так, серед висунутих йому звинувачень були: «аполітичність, відірваність від життя та непідготованість до лекцій».
Щодо відповіді на питання: «До якого часу Михайло Опанасович працював у КСГІ?», можемо розмірковувати так. Записи у «Трудовому описі» після 1931 року є вкрай обмеженими, фактично це один запис за 1933 р. про звільнення М. ДРАЙ-ХМАРИ з посади наукового працівника ВУАН. Матеріали кримінальної справи датуються, зокрема, протоколи допитів Михайла Олександровича, 1935 роком. У тексті допитів відсутні запитання щодо місць його роботи або характеристик на співробітників КСГІ.
Улітку 1930 р. розпочалися процеси ліквідації КСГІ та створення нових інститутів. Зокрема, на базі КСГІ у 1930/1931 н.р. функціонував КСГІ цукрової промисловості, а з кінця 1931 р. — Київський агрономічно-інженерний інститут цукрової промисловості. З вересня 1930 р. газета «Реконструктор» змінила свою назву на «Агроіндустріалізатор» і виходила до 1934 року включно. На жаль, опрацювання наявних примірників часопису не виявило прізвища ДРАЙ-ХМАРИ. Ми свідомі того, що відсутність прізвища в газеті зовсім не означає факту того, що Михайло Опанасович не працював в інституті.
Уперше Михайла ДРАЙ-ХМАРУ було заарештовано 21 березня 1933 року Київським відділом ДПУ за звинуваченням у приналежності до контрреволюційної організації при Кам’янець-Подільському університеті (до 1923 р.). Однак слідству не вистачило доказів, і вже 11 травня він був звільнений з ув’язнення. Справа № 3391 була остаточно закрита 16 липня 1934 року, після чого М. ДРАЙ-ХМАРА отримав дозвіл на зміну місця проживання й зняв підписку про невиїзд. Імовірно, внаслідок арешту та слідства його було звільнено з роботи в КАІІ цукрової промисловості. Ця інформація дає теоретичні підстави розглядати можливість роботи Михайла Опанасовича в інституті в 1932/1933 навчальному році. Але теорія повинна підтвердитися документами.
Музей історії НУБіП України продовжує пошуки нових джерельних матеріалів, які б дозволили розширити інформацію про період 1920 – 1930х рр. в історії нашого навчального закладу, і зокрема, трудової діяльності в ньому Михайла ДРАЙ-ХМАРИ.