Директори і працівники музею


Директори музею


Силенко Семен Ілліч (1964-1986, з перервою)

Фундатор музею історії НУБіП України.

Народився 22 травня 1914 р. у с. Мале Старосілля Смілянського району Черкаської області. У 1930 р. після закінчення восьми класів смілянської школи працював на торфорозробці у Черкаській області спочатку учнем, а потім змінним машиністом з відкачки води торф’яних кар’єрів. Через рік, у 1931 р. Семен Ілліч розпочав навчання до робфаку при Харківському геодезичному інституті. Після його закінчення якого у 1933 р. деякий час працював вагарем на станції Шевченково Південно-Західної залізниці. У 1934–1936 рр. навчався у Харківському педагогічному інституті на історичному факультеті. Після другого курсу, за мобілізацією, став курсантом військового спеціального училища (м. Київ). Закінчивши училище у 1938 р. працював оперативним уповноваженим НКВС Камянець-Подільської області. У 1939 р. – був призваний до лав Червоної армії, де він перебував до 1960 р. Працював позаштатним інструктором Шевченківського райкому компартії України (1960–1962 рр.), начальником відділу кадрів УкрювеліртОргу (1962–1964 рр.), завідувачем архіву Української сільськогосподарської академії (1964–1968 рр.) та завідувачем/директором музею історії Української сільськогосподарської академії (1964–1986 рр.).


Силенко Валентина Іванівна (1983-1958)

1983–1985 рр. – завідувач музею


Котюжинський Володимир Вікторович (1986-2002)

Народився 16 червня 1919 р. у місті Ананїв Молдавської PCP (нині Одеська область). З 1937 до 1939 рр. навчався на вечірньому відділенні робітничого факультету (робфак) Київського лісотехнічного інституту, працював секретарем робітничого факультету (робфаку) Київського медичного інституту. У 1939 р. вступив на факультет механізації сільського господарства Київського сільськогосподарського інституту (КСГІ). За сумісництвом працював на посаді обліковця автомобільного гаража, лаборанта кафедри марксизму-ленінізму, керуючим справами КСГІ. З липня до жовтня 1941 р. працював на посаді звільненого секретаря комсомольської організації інституту. Після евакуації КСП до Казахстану продовжував там навчання і за сумісництвом працював лаборантом кафедри марксизму-ленінізму.

З жовтня 1942 р. брав участь у боях на фронтах Другої світової війни. Після демобілізації повернувся до Київського сільськогосподарського інституту, де працював секретарем комсомольської організації. З 1962 р. до 1985 рр. працював проректором в Українській сільськогосподарській академії з заочної освіти, суміщаючи роботу з педагогічною роботою на посаді старшого викладача кафедри механізації тваринницьких ферм. З 1986 і до 2002 рр. очолював Народний музей історії УСГА.


Мельник Олег Петрович (2003-2007)

Народився 19 серпня 1964 р. у с. Рідківці Новоселівського району Чернівецької області. Освіту здобув на ветеринарному факультеті Української сільськогосподарської академії у 1985–1990 рр. Після навчання, залишився у навчальному закладі. Працював на посадах стажиста, асистента, доцента, професора кафедри анатомії сільськогосподарських тварин ім. акад. В. Г. Касьяненка, заступника декана факультету ветеринарної медицини з господарської роботи, заступника директора Навчально-наукового інституту ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК, директора Наукового природничо-історичного музею Національного аграрного університету. О. П. Мельник – доктор ветеринарних наук, професор, академік ГО «НАН Вищої освіти України», завідувач кафедри анатомії, гістології і патоморфології тварин імені академіка В. Г. Касьяненка в Національному університеті біоресурсів і природокористування України, віце-президент Наукового товариства анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України.


Байрак Іван Романович (2007-2008)

Народився 24 вересня 1940 р. Отримав вищу освіту за спеціальністю «Викладач історії та суспільствознавства». У 1974 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: «Соціально-політичний розвиток українського села». З травня 1974 р. працював завідувачем кабінетом кафедри наукового комунізму Української сільськогосподарської академії, асистентом, старшим викладачем, доцентом кафедри наукового комунізму. У 1989 р. Іван Романович виступив ініціатором створення кафедри політології і соціології, яку в подальшому і очолив (з жовтня 1989 р. по 2003 р.).

З 22 січня 2007 р. по 1 січня 2009 р. працював за сумісництвом на посаді директора історичного музею університету та продовжував викладати на кафедрі соціологію. У серпні 2010 р. Івану Романовичу присвоєно звання Заслуженого науково-педагогічного працівника НУБіП України. З вересня 2015 р. по грудень 2019 р. – працював на посаді провідного спеціаліста в музей історії НУБіП України.

Про І.Р. Байрака: М. Поливач "Заслуженому науково-педагогічному працівнику НУБіП України Івану Романовичу Байраку – 80!" https://nubip.edu.ua/news/zasluzhenomu-naukovo-pedahohichnomu-pratsivnyku-nubip-ukrayiny-ivanu-romanovychu-bayraku-80


Лановюк Людмила Петрівна (2008-2017)

Кандидат історичних наук, доцент кафедри міжнародних відносин і суспільних наук. Закінчила Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова у 2000 р., історичний факультет. Закінчила Інститут права та суспільних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», магістр міжнародних відносин, суспільних комунікацій та регіональних студій, кваліфікація «Інформаційний аналітик – міжнародник» з відзнакою в 2022 р. Захистила кандидатську дисертацію у 2003 р. Викладацьку діяльність суміщала з виконанням обов'язків директора музею НУБіП України. У 2008–2017 рр. – директор музею історії НУБіП України.


Поливач Марія Анатоліївна (2017-2024)

Народилась 21 вересня 1989 р. у м. Київ. У 2011 р. закінчила Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. У 2012 р. вступила до аспірантури НУБіП України на кафедру історії і політології. У 2017 р. захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. З 17 вересня 2017 до 1. 09. 2024 рр. – директор музею історії НУБіП України.

Співробітники музею історії НУБіП України протягом його історії

2008 рік
Директор – І.Р. Байрак
Завідувач – Л.В. Горбачова
Головний зберігач – Г.О. Антоненко
Провідний спеціаліст – В.Ю. Ступіна