Життєпис В.В. Юрчишина


До 100-річчя ректора Української сільськогосподарської академії Володимира Васильовича Юрчишина

(9.03.1925 – 13.08.2017 рр.)

Ректор Української сільськогосподарської академії В.В. Юрчишин (1968-1975 рр.)


Доктор економічних наук (1967), професор (1969), член Всесоюзної академії сільськогосподарських наук (ВАСГНІЛ) (1976), академік Національної академії аграрних наук (1990). Відомий економіст-аграрник.

Народився у с. Заячівка Шаргородського району Вінницької області. У 1939 р. закінчив неповну середню (семирічну) школу. Вступив на навчання у Михайловецький плодовоовочевий технікум. 11 червня 1941 р. він був виключений зі списків студентів за те, що заступився на однокурсницю, звинувативши ректора в образі дівчини. У наказі про звільнення значилось «За порушення порядку». Таке формулювання вплинуло і на долю його батька, якого теж звільнили з роботи.

Після Другої світової війни Володимир Васильович вступив до Української сільськогосподарської академії. Але, оскільки навчальний заклад, як виявилося, не забезпечував стипендією, студент В. Юрчишин на наступний день забрав документи, і вступив на плодоовочевий факультет Уманського сільськогосподарського інституту. Під час навчання в інституті В. Юрчишин проявив схильність до наукових досліджень. Під керівництвом відомої вченої М.В. Алексеєвої він на кафедрі овочівництва кілька років виконував оригінальне дослідження з питань осінньої (підзимної) посадки овочевих культур. За його результатами підготував і успішно захистив дипломну роботу, яку державна екзаменаційна комісія оцінила як таку, що могла стати основою кандидатської дисертації.

Протягом 1953–1954 рр. перебував у Кам’янець-Подільській середній сільськогосподарській школі з підготовки голів колгоспів, де займав посади агронома навчального господарства та викладача організації сільськогосподарського виробництва.

В УСГА України пройшов шлях від аспіранта кафедри організації сільського господарства (з 1954), доцента, старшого наукового співробітника, професора, завідувача кафедрою, до проректора з наукової роботи і ректора (1968–1976). Загалом більше 20 років свого життя Володимир Васильович присвятив науковій та педагогічній діяльності в стінах УСГА.

У 1958 р. В. Юрчишин захистив в УСГА кандидатську дисертацію, що була присвячена стану і перспективам розвитку садівництва і виноградарства в наддністрянських колгоспах Вінницької та Хмельницької областей. Науковим керівником був д.е.н., проф. Д. А. Григорович. У розвитку своїх досліджень В. Юрчишин у 1964 р. розробив методику визначення економічної ефективності порід і сортів плодових культур, яка одержала визнання вчених і практиків у СРСР. Відтоді цей критерій набув значення однієї з найважливіших оцінок при їх підборі для промислової культури, а визначення ефективності порід і сортів стало обов’язковою складовою досліджень з економіки багаторічних насаджень. Цими розробками започатковано новий напрям досліджень – економічних основ сортознавства.

У 1967 р. В. Юрчишин захистив дисертацію на звання доктора економічних наук «Економічна ефективність порід і сортів плодових культур України». Основою дисертації стали виконані вперше в СРСР багатоаспектні і великомасштабні дослідження економічної ефективності найбільш поширених у різних регіонах України. В особі Юрчишина в Україні формувався науковий лідер процесу інтенсифікації садівництва, орієнтованого на ринкову конкуренцію.

«Тож прийняв я вуз, скажімо так, у благословенні часи. Залишалося лише продовжувати. Що, в міру сил і можливостей, і намагався робити», – так згадував про своє керування УСГА В. Юрчишин.

У 1973 р. Академія урочисто святкувала своє 75-річчя. Про фаховість викладацького складу та якість освітнього процесу засвідчують показники, які у своїй промові відзначив В. Юрчишин. Так, у академії навчались представники 22 національностей із 10 країн світу, забезпечувалось викладання нових навчальних курсів, які були пов’язані з розвитком інтенсифікації колгоспного і радгоспного виробництв. Студенти розпочали вивчення методики дослідної справи з основами варіаційної статистики, фотосинтезу, фізіологічної основи стійкості сільськогосподарських культур щодо захворювань; були запроваджені теоретичні курси комплексної механізації та автоматизації процесів у сільськогосподарському виробництві, курси управління виробництвом, наукової організації праці, економічного аналізу. У аспірантурі УСГА навчалось 300 аспірантів.

За каденції В. Юрчишина збільшилась кількість студентів до 11490 чоловік, викладачів – до 707. З’явився новий факультет – автоматизації сільськогосподарського виробництва, 19 нових кафедр та кілька наукових лабораторій. Було відкрито нові спеціальності – розпочато підготовку інженерів-педагогів, відкрито підготовче відділення. Для забезпечення якісного навчального процесу було побудовано новий навчальний корпус 4А та корпус для гуртожитку. Побудовано 2 житлових кооперативних будинки для 659 викладів та співробітників академії, 503 з яких отримали ізольовані квартири. Введено в експлуатацію котельню та їдальню.

За період 1970–1975 рр. в УСГА збільшилась кількість докторів наук на 24 особи та кандидатів наук на 104 особи. В цілому з 748 викладачів 489 осіб (65,4% від загального числа) мали науковий ступінь.

На Київщині було створено навчально-дослідне господарство «Великоснітинське» – одне з кращих у колишньому Союзі. Активно працювали господарства у Ворзелі та Митниці.

Зусиллями усіх працівників та студентства Українська сільськогосподарська академія увійшла до п’ятірки кращих у Радянському Союзі, і в жовтні 1975 р. отримала перехідний Червоний прапор.

У 1975 р. В. Юрчишин був серед кандидатів на виборах до Верховної Ради УРСР. Ось яку характеристику йому дало тодішнє партійне керівництво: «В. Юрчишин веде велику громадську роботу. Кілька разів обирався членом правління Республіканського товариства «Знання», головою Президії Київського обласного товариства знання. Є кандидатом у члени Київського обкому КП України, членом парткому академії. У 1975 р. вдруге обраний депутатом Київської міської Ради депутатів трудящих».

Паралельно з виконанням обов’язків ректора В. Юрчишин був завідувачем кафедри статистики та аналізу господарської діяльності (1973–1975) та завідувачем кафедри організації сільськогосподарського виробництва (1976).

У травні 1976 р. В. Юрчишина викликали до Москви. 26 травня 1976 р. Комітет партійного контролю звинуватив В. Юрчишина у списуванні дисертації і неправильному керівництві колективом. «З’явилися звинувачення, що я розвалив і академію, і НДГ «Великоснітинське», і ще багато чого. Дійшло і до погроз: не підпишеш документів – згниєш, і навіть не в Сибіру», – згадував Володимир Васильович. Газета «Правда», непохибний голос радянської влади, вже 2 червня повідомила читачам, що віднині «Обхідні шляхи закриті».

Причини такої ситуації були приховані в особистій конкуренції та неприязні до В. Юрчишина з боку проректора з навчальної роботи к.т.н., доц. Михайла Федоровича Сагача, який мав впливові зв’язки «у верхах». Фактичне цькування Володимира Васильовича почалося з 1968 р., з часу призначення на посаду ректора УСГА. Активна фаза протистояння розпочалася наприкінці 1975 р., коли не лише республіканська, але й всесоюзна преса почала висвітлювати конфлікт в академії. Формувалась громадська думка про «розвал сільськогосподарської науки в України» та «неспроможність ректора керувати УСГА».

Разом зі зняттям з посади планувалось також позбавити Володимира Васильовича наукових ступенів та звань. Але, дякуючи наполегливості прихильної академічної спільноти, здобуті регалії вдалось залишити.

Важливо наголосити, що ректором М. Сагача так і не призначили. Після Володимира Васильовича ректором УСГА призначили д.с-г.н., проф. Григорія Олександровича Богданова.

Після зняття з посади ректора у 1976 р. В. Юрчишин перейшов на роботу до Інституту аграрної економіки Української академії аграрних наук на посаду завідувача відділів: управління сільським господарством, теорії і методології розвитку аграрних відносин, аграрної і соціальної політики (1976–2005). У 2005–2006 рр. – головний науковий співробітник Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки УААН».

Володимир Васильович закладав підвалини вищої аграрної освіти і науки. Обіймаючи посаду ректора УСГА, гідно продовжував розпочате попередниками. Підтримував тісні зв’язки з попередніми ректорами НУБіП України Володимиром Крамаровим, Павлом Пшеничним, Володимиром Пересипкіним, Сергієм Лебедєвим.

В. Юрчишин є автором понад 500 фундаментальних наукових праць з проблем аграрної політики, реформування аграрних відносин, переходу аграрної сфери України до ринкової економіки, історії аграрної економіки України. Ним створена власна школа наукових та педагогічних кадрів, які плідно працюють у різних наукових установах та організаціях в Україні та за кордоном. Під його керівництвом підготовлено 46 кандидата наук і 5 докторів наук.

Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1970, 1974), медалями. Заслужений діяч науки і техніки України (1993). Обирався членом Президії Південного відділення ВАСГНІЛ, депутатом двох скликань Київської міської ради народних депутатів, членом комісії з питань сільського господарства Комітету з Державних премій України.


Офіційні документи:

Наказ від 2 вересня 1968 р. № 1013к по Міністерству сільського господарства СРСР: «Призначити тов. Юрчишина Володимира Васильовича ректором Української сільськогосподарської академії, звільнивши його від посади проректора з наукової роботи цієї академії».
Наказ від 10 червня 1976 р. № 492к по Міністерству сільського господарства СРСР: «Звільнити т. Юрчишина В.В. від займаної посади ректора Української сільськогосподарської академії»


ОСНОВНІ ДАТИ ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНОСТІ В. ЮРЧИШИНА

9 березня 1925

Народився в селянській сімї, с. Заячівка Шаргородського району Вінницької області

1939

Закінчив неповно-середню (семирічну) школу в с. Михайлівці Муровано-Куриловецького району цієї ж області

1939-1941

Навчання у Михайловецькому плодоовочевому технікумі Муровано-Куриловецького району Вінницької області

1941-1942

Робота в колгоспах Ворошиловградської (тепер Луганської) і Саратовської областей

1942

Закінчив школу Фабрично-заводського навчання (м. Саратов) зі спеціальності арматурник-бетонник

1942-1945

Робота на оборонних підприємствах Свердловської і Московської областей

1945-1947

Продовжував навчання у Михайловецькому плодоовочевому технікумі

1947-1948

Технік-садовод в навчальному господарстві цього ж технікуму

1948-1953

Студент плодоовочевого факультету Уманського сільськогосподарського інституту

1953-1954

Агроном навчального господарства і викладач економічних предметів Камянець-Подільської середньої сільськогосподарської школи по підготовці голів колгоспів

1954-1957

Навчання в аспірантурі при Українській сільськогосподарській академії (м. Київ)

1958

Захист дисертації в Українській сільськогосподарській академії на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук на тему: “Состояние и перспективы развития садоводства и виноградарства в Приднестровских колхозах Винницкой и Хмельницкой областей

1957-1959

Асистент кафедри організації сільського господарства Української сільськогосподарської академії (м. Київ)

1959-1964

Доцент цієї ж кафедри

1960

Присвоєно вчене звання доцента по кафедрі організації сільського господарства

1962-1963

Виконуючий обовязки завідувача цієї ж кафедри

1964-1966

Старший науковий співробітник цієї ж кафедри

1966-1967

Доцент цієї ж кафедри

1967

Захист докторської дисертації в Українській сільськогосподарській академії на тему: “Экономика пород и сортов плодовых культур Украины”; присудження наукового ступеня доктора економічних наук

1967-1968

Проректор з наукової роботи Української сільськогосподарської академії (м. Київ)

1968-1974

Завідувач кафедри планування і управління Української сільськогосподарської академії

1968-1975

Ректор Української сільськогосподарської академії

1969

Присвоєно вчене звання професора із спеціальності статистика і економічний аналіз

1970

Нагороджено орденом «Знак Пошани»

1971-1975

Голова Правління Київської обласної організації товариства «Знання»

1972-1977

Депутат Київської міської ради народних депутатів

1973-1976

Кандидат в члени Київського міському Компартії України

1974

Нагороджено орденом «Знак Пошани»

1974-1976

Завідувач кафедри статистики і аналізу господарської діяльності Української сільськогосподарської академії (м. Київ)

1975

Обраний членом-кореспондентом Всесоюзної академії сільськогосподарських наук ім. В.І. Леніна (зараз Російська академія сільськогосподарських наук) по відділенню аграрної економіки

1976-2006

Робота в Українському науково-дослідному інституті економіки і організації сільського господарства ім. О.Г. Шліхтера (з 1993 року – Інститут аграрної економіки, з 2004 року – Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” НААН) на посадах завідувача відділами: управління сільським господарством; відносин власності; теорії та методології аграрної політики; аграрної і соціальної політики (м. Київ)

1982-1992

Член секції по сільському господарству Комітету по Державних преміях України в галузі науки і техніки

1990

Обраний дійсним членом (академіком) Української академії аграрних наук, зараз – Національної академії аграрних наук України

1993

Присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України»

2007–2017

Головний науковий співробітник відділу економіки і політики аграрних перетворень ДУ „Інститут економіки та прогнозування” НАН України

Дисертації, підготовлені під науковим керівництвом В. В. Юрчишина
на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук
1.
Сахацький М.П.
2001
Відродження сільського господарства регіону: теорія, методологія, проблеми
2.
Баланюк І.Ф.
2001
Розвиток аграрних відносин у регіоні (теорія, методологія, організація)
3.
Бородіна О.М.
2004
Людський капітал в аграрній сфері економіки України: науково-організаційні основи сучасного формування і розвитку
4.
Малиновський А.С.
2007
Системне відродження сільських територій в регіоні радіаційного забруднення
5.
Запша Г.М.
2014
Розвиток відносин власності в сучасних аграрних перетвореннях в Україні: проблеми теорії і практики
На здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
1
Тарасенко Г.С.
1964
Резерви підвищення рентабельності виробництва в бурякорадгоспах
2
Васелашку І.Д.
1970
Капітальні вкладення в плодові насадження та їх економічна ефективність
3
Столярчук С.К.
1972
Рентабельність промислового садівництва в Кримській області
4
Куровський І.П.
1973
Економічна ефективність вирощування хмеля і шляхи її підвищення
5
Жеревчук В.М.
1974
Якість продукції і рентабельність садівництва
6
Пластун О.Я.
1975
Аналіз цін і прибутку в садівництві
7
Козак Г.Я.
1978
Аналіз продуктивності праці в садівництві та шляхи її підвищення
8
Кручок С.І.
1980
Продуктивність праці в умовах інтенсифікації садівництва
9
Гаврилюк І.П.
1980
Організація виробництва у виробничих агропромислових об’єднаннях по садівництву
10
Єрмаков О.Ю.
1981
Економіка та організація виробництва ягід в умовах поглиблення спеціалізації і концентрації садівництва
11.
Коритний О.Д.
1981
Економічна ефективність використання виробничих основних фондів у садівництві
12.
Насиров Рахимбек
1982
Підвищення ефективності використаннямашино-тракторного парку в садівництві та виноградарстві (на матеріалах АПО "Таджиквинпром")
13.
Романова Л.В.
1982
Удосконалення організації виробництва посадкового матеріалу в плодових розсадниках України
14.
Лобас М.Г.
1983
Удосконалення пропорцій виробництва в міжгосподарських підприємствах по виробництву яловичини
15.
Сокол В.Д.
1985
Удосконалення управління якістю робіт і продукції в промисловому садівництві
16.
Барановський В.М.
1986
Збільшення виробництва продукції скотарства та підвищення його ефективності
17.
Акрамов Шоди
1986
Підвищення економічної ефективності виноградарства в агропромисловому комплексі Таджицької РСР
18.
Швиденко М.З.
1987
Цільові комплексні програми в плановому керівництві розвитком районного АПК
19.
Білаш В.П.
1988
Вдосконалення організації льонопромислового підкомплекса Полісся
20.
Сахацький М.П.
1988
Вдосконалення організації управління в колгоспах
21.
Баланюк І.Ф.
1988
Удосконалення формування і використання централізованих в РАПО
22.
Барановський О.П.
1989
Організація управління в первинних трудових колективах в умовах орендних відносин
23.
Бородіна О.М.
1989
Організаційні аспекти реалізації економічної функції управління в районній ланці АПК
24.
Бондар В.В.
1990
Організація управління науково-технічним прогресом у сільськогосподарському виробництві
25.
Кобзар Н.Г.
1990
Удосконалення організації управління в підсобних сільських господарствах України
26.
Самко І.О.
1991
Вдосконалення організації управління сільськогосподарськими підприємствами в районних агропромислових об’єднаннях
27.
Філоненко М.М.
1991
Вдосконалення організації підвищення ефективності роботи апарата управління АПК району
28.
Поляруш М.О.
1991
Організація оперативного управління в системі агропромислового комплексу району
29.
Дубовик С.Г.
1992
Соціально-психологічні аспекти розвитку орендного підряду в сільському господарстві
30.
Ковбасюк Ю.В.
1993
Розвиток пайових відносин у сільськогосподарських підприємствах
31.
Добровольський В.В.
1993
Вдосконалення управління внутрішньогосподарськими зв’язками і відносинами в колгоспах
32.
Власюк В.М.
1994
Організаційні і соціально-психологічні аспекти реформування майнових відносин власності та форм господарювання в колективних сільськогосподарських підприємствах
33.
Гончарук О.О.
1997
Розвиток економічних і виробничо-організаційних відносин цукрових заводів з виробниками сировини
34.
Вишиванюк М.В.
2002
Пореформений розвиток сільського господарства в регіоні
35.
Брус В.Х.
2003
Розвиток різноукладності у сільському господарстві регіону
36.
Царенко І.Г.
2003
Розвиток економічних відносин в системі інтеграції науки і виробництва в аграрному секторі економіки
37.
Кропивко В.С.
2004
Формування та підвищення ефективності використання кадрово-управлінського потенціалу
38.
Шеленко Д.І.
2006
Пореформений розвиток сільськогосподарських підприємств Івано-Франківського Прикарпаття
39.
Кустріч Л.О.
2007
Становлення сільськогосподарських підприємств на пореформеному етапі розвитку (на матеріалах Черкаської області)
40.
Гловацька В.В.
2008
Розвиток підприємництва в системі становлення сільського (зеленого) туризму
41.
Щербатюк В.В.
2009
Організація становлення сільських територій первинного (базового) рівня в системі сільського розвитку (на матеріалах Чернігівської області)
42.
Барфієв К.Х.
2010
Конкурентоспособность дехканских (фермерских) хозяйств в условиях многоукладной экономики (на материалах Республики Таджикистан)
43.
Радченко Л.С.
2010
Академік І.І.Лукінов – вчений, громадський діяч, організатор аграрно-економічної науки в Україні [канд. іст. наук].
44.
Дем’янишина О.А.
2012
Організація розвитку сільських територій в системі відродження агросфери (на прикладі Вінницької області)
45.
Баланюк С.І.
2013
Господарства населення у системі розвитку сільських територій
46.
Савченко Л.Г.
2014
Наукова діяльність академіка НАН України Олексія Мусійовича Онищенка (1928-2006) у розвитку вітчизняної аграрно-економічної науки [канд іст. наук].