Все для людини і завжди з людиною…. (до 125-річчя з дня народження Максима Рильського)

19 березня 2020 року

 Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур’ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
М. Рильський

  Максим Тадейович Рильський, який народився 125 років тому (19 березня 1895 року) залишив по собі справжній розсип віршів про Україну, рідну мову, пісню про людей, які працюють на землі. Він був не лише поетом, а ще й публіцистом, філософом, перекладачем, науковцем.

 Максим Рильський любив своє село Романівку, де пройшло його босоноге дитинство. Все життя оспівував красу рідної землі, працю хлібороба.

«Яке це славне слово хлібороб,
До слів найкращих я вписав його б,
До тих, які ми серцем розумієм…


   Поет дуже любив природу, багато писав про неї, закликав берегти її. Побудував будиночок в Голосіївському лісі – зараз там музей ім. М. Рильського. Видав збірку віршів «Голосіївська осінь» (1959 р). Невеличка за обсягом, вона була сповнена життєвої мудрості, глибоких філософських роздумів про мистецтво і людську душу, молодість і старість, природу і працю.
   Мав багато друзів серед поетів, письменників, науковців та інших категорій творчих людей. Іван Козловський видатний оперний співець, українець, коли приїздив з Москви в Київ завжди приходив до Максима Рильського. Вечори проходили в атмосфері музики і пісні. Рильський імпровізував біля рояля, а Козловський, натхненний любов’ю до господаря, співав з піднесенням свій невичерпний репертуар. А грати Максим Рильський навчився, ще коли був гімназистом та проживав у родині композитора М. В. Лисенка.
  Серед великої кількості друзів – поетів, письменників, музикантів, співаків у Максима Тадейовича був ще один дуже хороший друг. Це Петро Степанович Погребняк, який завідував кафедрою загального лісівництва (1933-1939 рр., 1944-1949 рр.) Київського лісогосподарського інституту.
Максим Рильський в листі до Остапа Вишні називає Петра Степановича «чудесною людиною» і присвячує йому свій вірш «Ліс», у якому зазначає:


Той хто любить паростки кленові,
Хто діброви молоді ростить,
Сам достоїн людської любові,
Бо живе й працює для століть.

  Максим Рильський майстерно розкривав багатство української мови і в своїй творчості користувався невичерпними можливостями рідного слова.

Рідна мова
Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих – рідна мова,
Вишневих ніжність пелюстків,
Сурма походу світанкова,
Неволі стогін, волі спів,
Життя духовного основа. …

    Максим Рильський заснував в селі Романівка школу для сільських дітей, довгий час викладав там українську мову та літературу. Зараз ця школа носить його ім’я. Не так давно школярі цієї школи побували в нашому університеті, відвідали кафедри – ентомології, ґрунтознавства та охорони праці, рослинництва. Їх цікавили питання біології і природознавства, а також як захистити природу від негативних явищ.
   Відомий поет завжди стверджував: «…Любімо, шануймо, бережіть природу. Вона нам сто крат більше віддасть, ніж ми можемо їй дати…».
Одного разу редакція газети «Вечірній Київ» звернулася до Максима Тадейовича з проханням, щоб у суботні номери газети друкувати нестандартний цікавий матеріал. Це зацікавило поета. Він назвав цю сторінку «Вечірні розмови». Перша «Вечірня розмова» була надрукована в газеті 6 листопада 1960 року і була присвячена відкриттю першої черги метрополітену в Києві. Поет ділився своїми думками про життя міста, яке він любив і якому присвячував свої вірші:

Києву
Прекрасний Києве на предковічних горах!
Многострадальному хвала тобі, хвала!
Хай на просторищах, де смерть, як ніч пройшла,
Воскресне день життя і весен неозорих!...

  Поезія, проза, публіцистика, переклади творів зарубіжних класиків – це була основа його життя. Крім цього Максим Рильський приймав активну участь в громадському житті суспільства.
  З 1944 р. по 1964 р. він був директор Інституту мистецтвознавства, фольклористики і етнографії.
  Після важкої хвороби серце поета зупинилось 24 липня 1964 року.
 Та пам'ять про нього залишилась: в його творах, в Голосіївському парку ім. Максима Рильського, в рідній Романівці – школі його імені, в музеї, що знаходиться в Голосієво, в назві вулиці його імені.
  А ще – в серці тих, хто любить Україну, рідну мову, та українську пісню.

  До 125-річчя від дня народження Максима Рильського працівники інформаційно-бібліографічного відділу склали сценарій літературного вечора «Поет великого і щедрого таланту», присвячений життю поета, філософа, науковця та його творчості.

Лариса Сідько, Галина Полозенко
співробітники інформаційно-бібліографічного відділу
Наукової бібліотеки НУБіП України

 

 

Регіональні навчальні заклади (синій)Набір на навчання (синій)_2015Захисти дисертацій