Наукова школа «Епізоотологія та інфекційні хвороби тварин»

Бусол Володимир Олександрович

Доктор веринарних наук, професор,

академік НААН України

Назва наукової школи: Наукова школа «Епізоотологія та інфекційні хвороби тварин».

Рік заснування: 1984 р.

Засновник та керівник наукової школи: народився В.О. Бусол 8 березня 1936 р. в с. Житніх Горах, Київської області. Після закінчення школи він пов’язує своє професійне життя із ветеринарною медициною: 1951-1955 рр. - навчається в Мироцькому ветеринарному технікумі; 1955 р. - працює ветеринарним фельдшером на пункті концентрації коней, хворих на інфекційну анемію; 1955-1958 рр. - служить у Радянській армії; 1958-1964 рр. – навчається на ветеринарному факультеті Білоцерківського сільськогосподарського інституту; 1964-1966 рр. - працює головним лікарем ветеринарної медицини цукрокомбінату ім. Цюрупи Попільнянського району Житомирської області.

З 1966 р. В.О. Бусол пов’язує свою трудову діяльність з наукою, переважно концентруючи увагу на вирішенні проблем лейкозу і туберкульозу тварин.

Навчаючись в аспірантурі й працюючи асистентом, доцентом, завідувачем кафедри епізоотології Білоцерківського сільськогосподарського інституту, він захищає кандидатську (1969 р.) й докторську (1983 р.) дисертації.

У квітні 1986 р. Бусол В.О. переходить на управлінську діяльність – призначається директором Українського науково-дослідного інституту експериментальної ветеринарії.

У серпні 1989 р. його призначають заступником голови Південого відділення ВАСГНІЛ, а в грудні обирають академіком та віце-президентом, а згодом першим віце-президентом Української академії аграрних наук. У 1997-1998 рр. він працює завідуючим відділом вірусології Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини.

З 1998 р. В.О. Бусол працює завідувачем кафедри організації, економіки та маркетингу у ветеринарній медицині та професором кафедри епізоотології та організації ветеринарної справи ННІ ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції тваринництва Національного університету біоресурсів та природокористування України.

Послідовники наукової школи: Стегній Б.Т., Бабкін А.Ф., Білокінь В.С., Ткаченко О.А., Мандигра М.С., Бойко П.К. та інші.

Загальна кількість учнів наукової школи: 8 докторів та 17 кандидатів ветеринарних наук.

Напрями досліджень наукової школи: розробка концептуальних підходів до вивчення рушійних сил епізоотичного процесу при інфекційних та інвазійних хворобах та проведення протиепізоотичних заходів; дослідження особливостей епізоотичного процесу при гострих і хронічних інфекційних хворобах тварин; збереження молодняку с.-г. тварин і птиці; розвиток і впровадження в практику нових біологічних антимікробних препаратів та дезінфектантів; нові методи групової профілактики й терапії гострих шлунково-кишкових і респіраторних захворювань тварин із використанням поверхнево-активних речовин.

Основні досягнення наукової школи. Академік В.О. Бусол особливу увагу акцентує на вирішенні проблем боротьби з найбільш згубними захворюваннями сільськогосподарських тварин, розповсюджених в Україні. Він керував і брав особисто участь у вивченні фундаментальних і прикладних проблем епізоотології, профілактики й ліквідації таких інфекційних хвороб, як лейкоз, туберкульоз, хвороби молодняку, хвороба Ауєскі, хвороба Гамборо, класична чума свиней, ящур, бруцельоз та інші, що сприяло підвищенню ефективності заходів боротьби з ними та скороченню економічних витрат.

У 1986 р. під організаційним й науковим керівництвом В.О. Бусола в Українському науково-дослідному інституті експериментальної ветеринарії створюється технологічна база для виготовлення набору з прижиттєвої діагностики лейкозу в реакції імунодифузії. У 1987 р. він вперше в СРСР організовує науково-виробничу систему «Оріон» з боротьби з лейкозом великої рогатої худоби, в 1989 р. домагається затвердження інструкції з боротьби з лейкозом великої рогатої худоби в Україні.

На основі фундаментальних досліджень патогенезу й імунітету лейкозу В.О. Бусол розробляє нові методичні підходи до конструювання протилейкозних вакцин і спільно з учнями виготовляє і успішно апробує імуноген з високими протективними властивостями.

Уперше теоретично обґрунтовано існування п’яти типів епізоотичного процесу і на основі цього розроблено методичні підходи щодо проведення ефективних протиепізоотичних заходів. Обґрунтовано новий напрямок досліджень – епізоотологічний моніторинг і започатковано рубрику публікацій з однойменною назвою в журналі «Ветеринарна медицина України».

   Сучасний стан наукової школи. Популярність наукової школи. На сьогодні науковці школи займаються дослідженнями з актуальних проблем сьогодення: проблем лейкозу і туберкульозу великої рогатої худоби, впливу на імунний стан і продуктивність тварин колоїдних і нанокомпозиційних порошків металів, а також актальними питаннями клостридіозів. Впроваджено у ветеринарну практику нові препарати для групової профілактики й терапії гострих шлунково-кишкових і респіраторних захворювань тварин із використанням поверхнево-активних речовин (етоній, тіоній, піпередоній, додецоній), препаратів із групи біоксидних метало-силікатних сполук (ветозоль, водозоль, санапін), ентеросорбентів (енвет-1, енвет-2), пробіотиків (бактерин SL, споролакт, моноспорин ПК, біфідобактерин ветеринарний, вітамінних препаратів (гермогран, акваграм); інформатика та інформаційні технології у ветеринарній медицині; хвороби бджіл.