Звучи, рідна мово!

     Хоча аудиторія, котра об’єднала шанувальників української народної пісенної творчості, була не багаточисельною, у ній панував дух любові, тепла і затишку. Любові до рідної мови, яка протягом століть зазнавала гноблення і утисків, але залишилася найкращою для мільйонів українців; тепла і затишку, бо тут звучали слова і музика, які зворушували душу і нагадували про отчий дім, материнські очі, батьківські настанови, бабусині колискові і дідусеві поради.

     «Дзвінківчанка», учасники якої в батьки (і навіть більше) годяться слухачам, так щиро і проникливо виконувала пісні із свого репертуару, що зал таки почав підспівувати, згадуючи, як співають бабусі і матері. А от Віталій Мороз (активний учасник Помаранчевої революції, Євромайдану, який отримав у 2014 році поранення під час барикад у центрі Києва) розповідав історію України, так захопливо ілюструючи виконанням пісень під супровід бандури, що юнаки і дівчата в аудиторії відразу допомагали, співали, підтанцьовували. Видно було: пройняло, взяло за душу, залишилося у серцях.
     Саме про це у слові-подяці говорив проректор з навчальної і виховної роботи НУБіП УкраїниСергій Миколайович Кваша. «От уявіть, – говорив Сергій Миколайович, – перед вами зараз – ваші матері, бабусі, у яких безліч справ, а вони співають для вас, возвеличують ваші душі, причащаючи народною творчістю...».

     І, знаєте, зала була вдячною. Дуже вдячною. Разом виконували «Вишиванку», «Червону руту», «А вона…». Ніхто уже не відчував, хто досвідченіший, а хто молодший, – усіх об’єднала українськість, почуття патріотизму, громадянської відповідальності, любові до рідного, до свого.

  

     Усім учасникам – СПАСИБІ! І найбільша вдячність – професору кафедри будівництва факультету конструювання та дизайну НУБіП України Миколі Григоровичу Ярмоленку – заслуженому будівельнику України, Лауреату Державної премії, професору, голові товариства «Просвіта», голові асоціації колишніх афганців. Саме з його легкої руки і на його запрошення гості завітали в наш університет, зібрали пошановувачів рідної мови, і всі разом організували справжнє свято.