Залюбована в ляльку-мотанку…

 Мотати ляльку почали дуже давно. Існує інформація, що 5000 років назад. Не так багато в Україні людей, які володіють техніками мотання ляльки. Мені поталанило бачити таку непересічну особистість. Це – кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри соціальної педагогіки та інформаційних технологій в освіті гуманітарно-педагогічного факультету Лапа Оксана Вікторівна. Вона знає про ляльку-мотанку здається все: історію виникнення, символіку, структуру, значення, оберегові, сакральні  й естетичні цінності, родинні традиції її передачі. Для педагога важливою складовою навчального процесу є передача цих неоціненних народознавчих скарбів студентству. Лапа О. В. ділиться своїми знаннями з студентами-філологами і соціальними педагогами.

   

         Лялька-мотанка                                   Мати з дитиною

 

Мотанка – це й іграшка, й оберіг. У дохристиянські часи мотанки робили з найпростішого природного матеріалу – сіна, клаптиків тканини, ниток, стрічок. Люди знали, що лялька не може бути на когось подібною. Мати, створюючи донці іграшку, ніколи б не наважилась намалювати очі, ніс або губи. Замість людських рис у неї на обличчі хрест – символ Сонця.

Лялька-мотанка – це маленький витвір мистецтва. Назва такої ляльки походить від технологічних особливостей її виготовлення. Всі деталі  міцно примотуються ниткою, вузлики не зав’язують.

Лялька-мотанка втілює ідею оберегу-захисту від злих сил. Народна лялька зроблена власноруч сповнена позитивної енергії, любові і тепла…

Лялька буває різної форми – великою й маленькою. Вважають, що лялька є посередником між живими й тими, кого на цьому світі вже нема чи ще не народилися. Обличчя ляльки досить символічне. Вважається, що лялька-мотанка повинна бути безлика, а та, яка служить берегинею – ще й з хрестом замість обличчя. Не можна малювати обличчя ляльці, щоб не завдати шкоди.  Лялька-мотанка не повинна бути красивою. Скоріше внутрішньо змістовною, образною, такою, яка б з’єднувала рід та природу, історію та сучасність. Українці вірили, що створивши ляльку, можна просити у Вищих Сил дощу, гарної днини чи добрих новин. Коли нездужала дитина, батьки мотали ляльку і клали їй під подушку або прикріплювали до хворого місця, сподіваючись, що мотанка перебере на себе недугу. 

           Лялька-багаторучиця                             Берегиня

 

Лялька-багаторучиця свою назву отримала за наявність великої кількості рук (п`ять пар рук).Таку ляльку полюбляли господині, її підвішували над прялкою чи піччю для того, щоб встигати робити всю хатню роботу. А лялька допомагала їй у цій справі.

Берегиню зображують із руками, піднятими вгору в молитовному жесті або з опущеними вниз. Коли руки підняті вгору – Богиня закликає небо допомогти засіяти ниву, зачати нове життя на землі. Коли руки опущені вниз – Богиня благословляє землю на народження, принесення плодів, дарів.
На спідниці ляльки-берегині вишитий мотив безконечника.

Лялька з діточками нагадує іконописний образ Богородиці. Її дарують новоствореним сім'ям. Ганчіркову ляльку-берегиню, вироблену власними руками, мати дарувала донечці перед весіллям, благословляючи, таким чином, на щасливе заміжжя. Гості теж дарували ляльок з побажаннями, добра, щастя, здоров’я майбутнім діточкам.

               Ляльки-нерозлучники

 

У деяких регіонах України обрядову вузлову ляльку дарували молодим під час весілля з побажаннями любові та злагоди, а ще, звичайно, щоб молоді завжди були в парі і міцно тримались один одного все своє життя. У тому місці, де з’єднуються дві ручки, примотаний зроблений з ниток кутасик (переважно червоного кольору), який символізує кохання молодят та їхню майбутню дитину.

Найретельніше готували ляльку для нареченої та напередодні народження дитини. Таку мотанку вбирали дуже гарно. Іноді українці вірили, якщо дітки у великій родині довгий час бавляться мотанкою, треба чекати лелеку…

До шлюбу ляльки виготовлялися дуже ретельно. Ляльку вбирали в український стрій, як молоду, робили великий віночок, чи корону, на голову також до ляльки-молодої обов’язково робили пару – молодого.Дівчата часто разом з рушниками та сорочками в скриню робили ляльки.

   

Лялька Людмили Тесленко-Пономаренко  Лялька Ольга Костюченко

Весільні ляльки-мотанки

 

Коли ж дівчина виходила заміж, то в родині чоловіка дозволялось, гратись лялькою – здоровішими будуть діти. А коли вже народжувалась дітвора, то, звісно, лялька віддавалась їй. Потужну захисну силу мають ляльки, виготовлені з натурального конопляного полотна – це універсальний родинний оберіг від нещастя і хвороб.

Оксана Вікторівна з радістю розповідала студенству (осіб 70 зібралося!) про особливості мотання ляльки у кожному регіоні, вибір натуральних матеріалів, етнонаціональну вишивку на одязі того чи іншого регіону тощо. Затамувавши подих, студенти слухали, а потім підходили до виставки і просили доторкнутися до Віри, Надії, Любові і матері їх Софії.

Лялькарка переконана, що насправді ляльку-мотанку може зробити кожен. Для цього необхідно лише трішечки часу, фантазії та мінімальні

 

знання вишивки свого регіону. Лялька, зроблена власними руками, значно тепліша й добріша, ніж купленапластмасова, адже вона наша – українська лялька-мотанка!

 

Уляна Яненко, студентка 1 курсу гуманітарно-педагогічного факультету (група СП-1501, куратор Т. І. Ковальчук)

 

 

Куратори студентських груп СП-1501 і СП-1502 Т. І. Ковальчук і      О. В. Васюк висловлюють глибоку вдячність к. пед. н., старшому викладачеві Лапі Оксані Вікторівні за неповторні, яскраві, неперевершені хвилини майстер-класу з виготовлення Ангелів Різдва та презентації власних шедеврів ляльок-мотанок. Дякуємо за науку і любов до України, дорога колего! З роси і води Вам, Оксано Вікторівно!

 

Тамара Ковальчук і Оксана Васюк, кураторигруп СП-1501 і СП-1502