Від цифрової карти до реальної місцевості: студенти факультету землевпорядкування НУБіП України досліджували природоохоронні обмеження разом із Петром ТЄСТОВИМ

Як перевірити, як насправді використовується земельна ділянка? Де проходять межі природоохоронних територій і які обмеження потрібно враховувати поблизу водойм? Відповіді на ці запитання студенти факультету землевпорядкування НУБіП України шукали безпосередньо на місцевості. 27 жовтня відбулося виїзне практичне заняття за участю Петра ТЄСТОВА — природоохоронця, керівника аналітичного відділу громадської організації «Українська природоохоронна група».

Цього разу до студентів спеціальностей G18 «Геодезія та землеустрій» і G17 «Архітектура та містобудування» приєдналися також студенти старших курсів Боярського фахового коледжу НУБіП України разом зі своїми викладачами. Такий формат дав змогу об’єднати майбутніх фахівців різних освітніх напрямів навколо спільного завдання — навчитися аналізувати територію не лише за картами, а й безпосередньо на місцевості.

На початку заняття декан факультету землевпорядкування Олександр ШЕВЧЕНКО представив студентам запрошеного експерта та наголосив на важливості таких практичних зустрічей, які дають змогу поєднати теоретичні знання із дослідженням реальних територій і краще зрозуміти особливості використання та охорони земель.

Це заняття стало логічним продовженням попередньої зустрічі з Петром ТЄСТОВИМ, що відбулася на факультеті в травні. Тоді під час гостьової лекції студенти ознайомилися з можливостями відкритих картографічних ресурсів, геопорталів і цифрових інструментів для аналізу використання земель, вивчали природоохоронні обмеження, водоохоронні зони та приклади порушень у використанні територій (https://nubip.edu.ua/news/hostova-lektsiya-pro-prostorove-planuvannya-y-pryrodookhoronni-obmezhennya-studenty-0).

Тепер настав час перевірити, як ці інструменти працюють у реальних умовах. Перед виходом на маршрут Петро ТЄСТОВ пояснив учасникам принципи роботи з мобільним застосунком QField, ознайомив їх із технічним завданням і порядком виконання польових досліджень. Студенти мали не просто пройти визначений маршрут, а навчитися збирати просторові дані, співвідносити їх із картографічними шарами та звертати увагу на особливості фактичного використання території.

Місцем практичного заняття став Голосіївський парк імені Максима Рильського — зелена територія поруч із навчальними корпусами університету, знайома багатьом студентам як місце відпочинку, прогулянок і занять спортом. Водночас парк має особливу природоохоронну цінність: він є парком-пам’яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення та входить до складу Національного природного парку «Голосіївський». Його ландшафт поєднує лісові ділянки, каскад Оріхуватських ставків і рекреаційну інфраструктуру. Саме тому ця територія стала своєрідною лабораторією просто неба для майбутніх фахівців.

Працюючи з мобільним застосунком QField, учасники використовували картографічні шари, що стосувалися кадастрових ділянок, лісових територій, природно-заповідного фонду та водойм. Вони простежували маршрут за GPS, порівнювали його з відображенням на карті й вчилися співвідносити цифрові дані з тим, що бачили навколо. Навіть шлях від навчального корпусу № 6 до ставка перетворився на практичне завдання: студенти аналізували GPS-трек і порівнювали прямий маршрут із фактичним шляхом, який змінювався через особливості місцевості.

Особливу увагу приділили водоймам і територіям поблизу них. На прикладі Оріхуватських ставків студенти розглядали, як визначати наявність водоохоронних обмежень, де шукати відомості про відповідні території та чому ці вимоги важливо враховувати під час планування використання земель.

Під час роботи на місцевості Петро ТЄСТОВ пояснював, як зіставляти фактичний стан території з її природоохоронним статусом і вимогами законодавства. Зокрема, студенти мали змогу розглянути, чому для територій природно-заповідного фонду встановлюється особливий режим охорони, а господарська діяльність поблизу водойм потребує врахування визначених законом обмежень.

Ці питання мають цілком конкретне практичне значення. Земельний кодекс України визначає особливості використання земель природно-заповідного фонду, а також установлює вимоги до земель водного фонду та прибережних захисних смуг. Наприклад, у прибережних захисних смугах діє режим обмеженої господарської діяльності, який передбачає низку заборон щодо забудови, розорювання земель та інших видів використання території. Конкретні вимоги залежать від правового статусу ділянки, характеристик водойми та встановлених для території режимів.

Для студентів це можливість зрозуміти важливу річ: природоохоронні обмеження — не просто умовні позначення на карті чи окремий пункт у законодавстві. Вони безпосередньо впливають на те, як можна використовувати земельну ділянку, які рішення допустимі під час проєктування та що необхідно перевірити перед початком робіт.

Практична робота охоплювала й обстеження зелених насаджень. Студенти вчилися розрізняти дерева за розмірними категоріями — великі, середні та малі — і фіксувати їхні координати. Такі завдання допомагають зрозуміти, як формується первинна просторова інформація, яку надалі можна використовувати для картографування, інвентаризації та аналізу стану території.

Для майбутніх геодезистів і землевпорядників це важливий досвід роботи з польовими даними, координатами, картографічними шарами та фактичним використанням земель. Для майбутніх архітекторів і фахівців із містобудування — нагода побачити, як природні умови, зелені насадження, водойми й охоронні режими впливають на планувальні рішення. Адже якісний просторовий розвиток починається не лише з ідеї майбутнього об’єкта, а й із розуміння території, її цінностей, обмежень і можливостей.

Важливо, що студенти не просто отримували готові пояснення, а самі працювали з цифровими інструментами, спостерігали за об’єктами та вчилися пов’язувати побачене з просторовими даними. Саме так формується професійне мислення — через поєднання технологій, законодавства та практичного досвіду.

Виїзні заняття з досвідченими фахівцями дають студентам те, чого складно досягти лише аудиторною роботою: можливість побачити реальну територію, поставити запитання безпосередньо на об’єкті та відразу перевірити, як теоретичні знання застосовуються на практиці. Такі зустрічі допомагають краще зрозуміти майбутню професію, а отриманий досвід надовго залишається в пам’яті.

Факультет землевпорядкування НУБіП України послідовно розвиває сучасне освітнє середовище, у якому навчання не обмежується аудиторіями, підручниками чи програмними комплексами. Залучення експертів-практиків, робота з реальними об’єктами та використання сучасних геоінформаційних технологій допомагають студентам здобувати компетентності, потрібні для розв’язання актуальних завдань у сфері геодезії, землеустрою, охорони довкілля та просторового планування.

Саме в таких заняттях проявляється динамічність сучасної освіти: знання одразу перетворюються на досвід, цифрові дані — на інструмент аналізу, а знайома місцевість — на простір для професійних відкриттів. Це одна з важливих складових підготовки фахівців, здатних відповідально працювати із землею та планувати розвиток територій.