Михайло ГРУШЕВСЬКИЙ — людина, науковець, політик, державотворець: у НУБіП України відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція

29 жовтня 2026 року в Національному університеті біоресурсів і природокористування України відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Михайло Грушевський — людина, науковець, політик, державотворець», присвячена 160-річчю від дня народження видатного українського історика, громадського діяча, політика та одного з ключових творців української державності.

Захід проходив у змішаному форматі й об’єднав близько 200 учасників — науковців, викладачів, дослідників та здобувачів освіти, зацікавлених у комплексному осмисленні інтелектуальної спадщини Михайла ГРУШЕВСЬКОГО та її значення для сучасної України. Модерувала пленарне засідання Олена ЛЮБОВЕЦЬ, доктор історичних наук, професор кафедри міжнародних відносин і суспільних наук НУБіП України.

Співорганізаторами заходу стали кафедра міжнародних відносин і суспільних наук гуманітарно-педагогічного факультету НУБіП України та Відділ історії Української революції 1917–1921 рр. Інституту історії України НАН України.

Учасників конференції привітали Оксана ТОНХА, проректор з науково-педагогічної роботи НУБіП України, доктор сільськогосподарських наук, професор; Інна САВИЦЬКА, декан гуманітарно-педагогічного факультету НУБіП України, кандидат філософських наук, доцент; Василь ЯБЛОНСЬКИЙ, завідувач Відділу історії Української революції 1917–1921 рр. Інституту історії України НАН України, доктор історичних наук, доцент.

У своїх вітальних словах вони наголосили на важливості збереження та переосмислення національної історичної спадщини, актуальності наукового осмислення життєвого шляху й багатогранної діяльності Михайла ГРУШЕВСЬКОГО для розуміння витоків української державності. Було підкреслено значення міжінституційної співпраці у розвитку історичних досліджень, підтримці наукового діалогу та залученні молодого покоління до вивчення ключових подій і постатей українського минулого. Конференція стала нагодою об’єднати дослідницькі підходи різних наукових шкіл, обмінятися результатами досліджень і поглибити розуміння ролі Михайла ГРУШЕВСЬКОГО в українському національному та державотворчому процесах.

Центральною частиною наукової програми стало пленарне засідання, під час якого учасники розглянули різні виміри постаті Михайла ГРУШЕВСЬКОГО: його внесок у формування української національної ідентичності, створення цілісної концепції історії України, участь у революційних подіях початку ХХ століття та пошук шляхів розбудови української державності.

Пленарне засідання відкрила доповідь Олени ЛЮБОВЕЦЬ, докторки історичних наук, професорки кафедри міжнародних відносин і суспільних наук НУБіП України, «Михайло Грушевський — фундатор української нації та державності». У центрі уваги — значення наукової та громадсько-політичної діяльності історика для утвердження уявлення про українців як окрему націю з власною історією, культурою та правом на державне самовизначення. Такий підхід дає змогу побачити взаємозв’язок між історичними дослідженнями Грушевського та його практичною участю в українському державотворенні.

Проблеми історіографії та національного історичного наративу порушив Михайло ЖУРБА, доктор історичних наук, професор Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Його доповідь «Михайло Грушевський. Історія України-Русі: парадокси історичного гранд-наративу» була присвячена осмисленню масштабної історичної концепції, сформованої в працях ученого. Звернення до «Історії України-Руси» дає можливість простежити, як історичне знання ставало інструментом формування національної самосвідомості та аргументацією історичної тяглості українського народу.

Окремий вимір біографії історика розкрила Валентина ПІСКУН у доповіді «Михайло Грушевський в еміграції, причини повернення в Україну». Звернення до еміграційного періоду дає змогу розглянути життєвий шлях Грушевського поза межами безпосередньої участі в революційних подіях, а також осмислити обставини його повернення в Україну. Ця тема доповнює політичний портрет ученого, розкриваючи складні взаємини між особистим вибором, науковою працею та історичними обставинами.

Ідейну спадщину вченого та її зв’язок із суспільно-політичними викликами розглянув Валерій СОЛДАТЕНКО, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, представник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. Його доповідь «Праця М. Грушевського «На порозі Нової України. Гадки та мрії»: доля й актуальні рефлексії» актуалізувала питання про бачення Грушевським майбутнього України та значення його роздумів у контексті пошуку політичних і суспільних орієнтирів. Звернення до цієї праці сприяє глибшому розумінню того, як історик осмислював перспективи національного розвитку в переломний період.

Політичні виклики періоду революції та проблеми демократичного представництва стали предметом доповіді Олега ПАВЛИШИНА, кандидата історичних наук, доцента Львівського національного університету імені Івана Франка. У виступі «Михайло Грушевський – депутат Трудового Конгресу: дилема української демократії» було порушено питання про складність політичного вибору, співвідношення демократичних принципів і практичних потреб державного будівництва. Ця проблематика важлива для розуміння суперечностей, із якими зіткнулися українські політичні діячі в умовах революції та становлення нових державних інституцій.

Володимир КАЛУГА, доктор філософських наук, професор НУБіП України, представив доповідь «Постать Михайла Грушевського в об’єктиві нетрадиційних методів дослідження та осмислення». У центрі уваги — можливості нестандартних дослідницьких підходів до вивчення історичної постаті, її інтелектуального доробку та суспільно-політичної ролі. Такий ракурс заохочує до ширшого осмислення спадщини Грушевського й пошуку нових способів інтерпретації його місця в українській історії.

Богдан ГРУШЕЦЬКИЙ, кандидат політичних наук, доцент НУБіП України, зосередив увагу на темі «Кримський півострів у працях Михайла Грушевського: історичний і політичний виміри». Доповідь дала змогу розглянути Крим у контексті історичних досліджень ученого та простежити політичне значення регіону в ширшій картині українського історичного процесу. Такий підхід актуалізує питання історичної належності, регіональної специфіки й місця Криму в осмисленні української історії.

Оксана АНТОНЮК, доктор філософії з інформаційної, бібліотечної та архівної справи, представниця Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки імені В. Отамановського, представила доповідь «Краєзнавча база даних "Михайло Грушевський і Вінниччина” як інструмент збереження й актуалізації історико-культурної спадщини регіону». Увагу було зосереджено на можливостях цифрових ресурсів для систематизації краєзнавчих матеріалів, збереження історичної пам’яті та популяризації спадщини Грушевського на регіональному рівні. Цей приклад демонструє, як сучасні інформаційні інструменти допомагають зробити історичне знання доступнішим для дослідників і широкої аудиторії.

Людмила ЛАНОВЮК, кандидат історичних наук, доцент кафедри міжнародних відносин і суспільних наук НУБіП України, виступила з доповіддю «Олександр Грушевський і секція історії сільського господарства Київського сільськогосподарського інституту (1923–1926)», присвяченою науковій діяльності Олександра ГРУШЕВСЬКОГО та розвитку історичних досліджень сільського господарства в зазначений період.

Володимир КИРИЛЕНКО, аспірант НУБіП України, порушив складну проблему історичних звинувачень у доповіді «“Шпигунство” як політичне звинувачення: справа Михайла Грушевського 1914 року». У центрі уваги — політичний контекст справи, обставини висунення звинувачень і значення цього епізоду для розуміння становища Грушевського напередодні революційних подій. Розгляд цієї теми дає змогу простежити, як політичні підозри та механізми контролю могли впливати на діяльність інтелектуалів і громадських діячів.

Завершила пленарну частину Тетяна РОМАНОВА, студентка Волинського національного університету імені Лесі Українки (науковий керівник Володимира ПРИШЛЯКА, кандидат історичних наук, доцент), вона представила доповідь «Ключ до Східного Поділля: Барське староство в науковій спадщині Михайла Грушевського», присвячену дослідженню історії Барського староства та його відображенню в науковій спадщині видатного українського історика.

Таким чином, пленарна частина конференції охопила широкий спектр проблем: від історичної концепції України та формування національної ідентичності до діяльності Центральної Ради, земельного питання, політичних суперечностей революційної доби, інтелектуального середовища й еміграційного досвіду Грушевського. Різноманітність представлених підходів засвідчила багатовимірність його постаті та актуальність міждисциплінарного вивчення його спадщини.

Після пленарного засідання робота конференції продовжилася за трьома тематичними секціями, які дали змогу поглибити окремі напрями дослідження наукової та громадсько-політичної спадщини Михайла Грушевського.

Перша секція — «Михайло Грушевський — науковець та історик» — була присвячена його історіографічній концепції, науково-організаційній діяльності, літературній і публіцистичній спадщині, розвитку української науки та освіти. Учасники розглядали значення праць Грушевського для становлення української історичної науки, його академічні контакти, епістолярну спадщину та можливості актуалізації його дослідницького доробку в сучасному освітньому просторі.

Друга секція — «Державотворча діяльність Михайла Грушевського» — зосередила увагу на політичних поглядах ученого, його ролі в Українській Центральній Раді, становленні українського парламентаризму, розвитку державних інституцій і формуванні національної символіки. Окремий інтерес становили дослідження зовнішньополітичного виміру державотворчої діяльності Грушевського в добу Української революції 1917–1921 років, а також доповіді, що сприяли осмисленню історичного досвіду українського державотворення в контексті сучасних викликів.

Третя секція — «Михайло Грушевський: штрихи до портрету — людина, доба та простір» — розкрила особистісний, соціокультурний та інтелектуальний виміри постаті історика. Учасники аналізували його міжнародні наукові зв’язки, європейські моделі націєтворення, місце Грушевського в українському культурному просторі, особливості сприйняття його спадщини та роль історичної пам’яті в сучасному суспільстві.

До наукового діалогу долучилися представники закладів вищої освіти й наукових установ України. Важливою складовою програми стали студентські дослідження, які продемонстрували зацікавленість молоді історією української державності та прагнення осмислювати її досвід у контексті сучасних суспільно-політичних процесів.

Зокрема, студентка спеціальності «Міжнародні відносини» НУБіП України Віталіна КУХАР представила дослідження «Зовнішньополітичний вимір державотворчої діяльності Михайла Грушевського в добу Української революції 1917–1921 рр.». Така тематика органічно поєднує історичний аналіз із проблематикою міжнародних відносин і дає змогу простежити зовнішньополітичні аспекти становлення української державності.

Інші студентські виступи стосувалися ролі Грушевського як символу української державності, його політичного авторитету, історичної пам’яті, національної освіти та культурного простору України. Участь молодих дослідників засвідчила важливість залучення студентства до наукової роботи й формування навичок самостійного аналізу історичних процесів.

Конференція стала нагодою не лише вшанувати пам’ять Михайла ГРУШЕВСЬКОГО, а й поглибити наукове осмислення його інтелектуального та політичного доробку. Представлені доповіді показали, що його спадщина не обмежується історичними працями чи участю в революційних подіях. Вона охоплює питання національної ідентичності, політичного представництва, демократичного врядування, соціально-економічних перетворень, міжнародних зв’язків і відповідальності інтелектуальної еліти за майбутнє країни.

Для НУБіП України проведення таких наукових заходів є важливим напрямом розвитку міжуніверситетської співпраці, зміцнення зв’язків між закладами вищої освіти та академічними установами, підтримки дослідницьких ініціатив і залучення студентської молоді до вивчення історії України.

Постать Михайла ГРУШЕВСЬКОГО залишається символом інтелектуальної праці, політичної відповідальності та прагнення українського народу до власної державності. Звернення до його спадщини допомагає глибше зрозуміти історичні витоки сучасної України, осмислити складність державотворчих процесів і визначити уроки минулого, важливі для майбутнього української держави.