«Найближчий шлях до перемоги — працювати разом!» Костянтин СКАЛЬСЬКИЙ обирає освітню програму «Кінологія» за спеціальністю Н2 Тваринництво
— Доброго дня, Костянтине! Розкажіть, чому вирішили навчатися в НУБіП, адже ви вже маєте освіту в гуманітарній сфері?
— Так, справді, я філолог за фахом і, на перший погляд, виглядає дивно, що вирішив продовжувати навчання в 50 років, та ще й в галузі тваринництва. Щоб пояснити чому так сталося, розкажу трохи про себе. Після навчання мені довелося працювати не тільки перекладачем і викладачем, але і журналістом в різних українських виданнях, політичних і галузевих. Так сталося, що довгий час я працював на посаді журналіста в галузевому журналі «Молочна промисловість», потім працював там як редактор. Звичайно, певна кількість матеріалу, який готувався та редагувався, розміщувалася в інших галузевих виданнях, з якими ми співробітничали, зокрема в журналі «М’ясний Бізнес», «Продукти харчування» та інших. Згодом я також видавав власний галузевий журнал Frozen Foods, який був присвячений галузі заморожених продуктів, яка в той час швидко почала розвиватися. Ми активно приймали участь в створенні стандартів, сприяли насиченню вітчизняного ринку новими продуктами харчування. Також як підприємець я видавав галузеві довідники, в тому числі в галузі тваринництва. Тому ця галузь для мене близька.
— Зрозуміло, але Ви вибрали освітню програму «Кінологія». Чому саме «Кінологія»?
— У 2013 році в нас з’явився золотистий ретривер Стенлі, ми звернулися до професійного кінолога і почали займатися з ним. До цього я не заглиблювався в питання дресирування чи виховання собак. З появою Стенлі ця справа захопила, захотілося дізнатися більше про кінологію. Виховання собаки — складна, але дуже цікава справа. Стенлі завжди супроводжував мене, допомагав мені. В той час я також мав приватну практику викладання іноземних мов і вперше я сам побачив і зрозумів, що залучення тварини до процесу навчання може мати дуже гарний результат. У 2015 році я створив невеликий приватний пансіон для собак в місті Києві. Він існує і зараз, і за цей час нашими клієнтами стали більше трьох тисяч собак, абсолютно різних порід і з різними характерами. Були різні ситуації, приємні і не дуже, але всі вони дозволили накопичити великий досвід практичної роботи з собаками.
— Чи змінилося щось з початком повномасштабної війни? Адже утримання собак на період відпустки — це, здебільше, бізнес мирного часу?
— Так, нажаль зараз вже мало людей, які хочуть відпочити від роботи, натомість нашими клієнтами стали військові, яким потрібно відновлюватись після поранень та травм. З 2023 року ми розпочали відвідувати поранених військових з собаками, щоб надати їм підтримку, розважити, відволікти, допомогти швидше відновитися після поранень. Одразу стало зрозуміло, що така практика може мати більше значення і позитивний ефект, якщо робити це цілеспрямовано та професійно. Для того, щоб зрозуміти, як саме залучення тварин може допомагати в реабілітації, ми проаналізували закордонні та вітчизняні публікації, які присвячені цій сфері. В 2023 році ми створили громадську організацію та розпочали дослідницький проєкт візитерства з собаками разом з Медичним реабілітаційним центром МВС України. Метою проекту було дослідити практику візитерства з собакою, сформулювати базові принципи та попередньо оцінити ефективність методики в комплексі процесу реабілітації. Ми отримали гарний результат і створили методичні рекомендації щодо впровадження програми візітерства в реабілітаційних центрах та інших установах та закладах, в яких проходять реабілітацію ветерани після поранень. В проекті працювали три наші собаки: ретривер Стенлі, метис курцхара Макоша і малінуа Фродо.
Ми працювали з різними групами клієнтів, в тому числі з полоненими та військовими, які втратили зір. Для останньої категорії ми розпочали в 2024 році проєкт «Бачу Серцем», який присвячений питанням підготовки та передачі собак-поводирів та собак-асистентів. На даний момент, разом з ГО «Собаки поводирі України» ми готуємо трьох собак (і плануємо ще закупити цуценят), паралельно працюємо з незрячими користувачами, ветеранами та цивільними особами, створюючи методику такої роботи, яку можна буде вже масштабувати на національний рівень.
— Яким чином у Вашій роботі допоможе навчання за освітньою програмою «кінологія», що Ви очікуєте від НУБіП?
— Зараз, в процесі роботи над нашими проектами, стало зрозуміло, що для ефективної їх реалізації потрібний міцний науковий теоретичний фундамент. В нас є практика, але бракує теорії. Потрібні знання з ветеренарії, генетики, інших спеціалізованих сфер, які неможливо опанувати без фундаментального їх вивчення. Наприклад, працюючи з собаками-поводирями, ми зіткнулися з необхідністю формування власної лінії розведення. Проаналізувавши досвід країн, в яких ця сфера достатньо розвинена, ми побачили складну систему, для розвитку якої просто недостатньо мати знання на рівні «курси інструкторів з дресирування собак» та штучний інтелект в якості помічника. Нажаль, в нашій сфері ми вже зіткнулися з тим, що наші закордонні колеги не мають великого бажання співпрацювати на рівних, оскільки наш рівень теоретичних знань ще недостатній. Ніхто не буде працювати з дилетантами. Вибачте, це звучить неприємно, але це факт. І, звичайно, це не привід для того, щоб ображатися чи нічого не робити, розраховуючи на те, що хтось колись подарує нам вже готову систему просто так бо ми «хороші». Так не буде. Цей шлях нам доведеться пройти самим. Але, на мою думку, це є одночасно і поганою і гарною новиною. Погано мабуть те, що дуже багато роботи попереду, а часу обмаль. А гарна новина полягає в тому, що ця робота є дуже цікавою! Завжди приємно знати, що тебе чекає багато всього цікавого.
А попереду в нас дійсно ще багато великих справ! Це і гармонізації вітчизняного законодавства і розробка стандартів і написання методичних посібників та протоколів. Попереду дослідження, відкриття і досягнення. Все це надихає і дає енергію для роботи. І саме тому необхідно вчитися, досліджувати, співпрацювати з фахівцями, створювати потужну теоретичну та практичну базу і можливість проводити, в тому числі лабораторні дослідження. Все це є в НУБіП і я вірю в те, що ми досягнемо успіху. Одна людина і навіть одна організація можливо і зможуть зробити певну роботу, але це буде дуже довгий і неефективний шлях. Разом ми значно все прискоримо і швидко досягнемо перемоги!
— Є така думка, що сфера кінології не є дуже престижною або прибутковою, порівняно з, наприклад, ІТ сферою. Є багато інших галузей, які можуть бути більш привабливими для студентів. Як, на Ваш погляд, можна їх мотивувати?
— Можна сказати, що один підготовлений собака-детектор, який знайде вибухівку, може врятувати тисячі життів. Це — результат роботи кінолога, який тренував цього собаку належним чином. Нажаль, в більшості випадків ця робота непомітна, але я хочу звернути увагу на те, що вона проводиться нашими кінологами-тренерами кожен день. Сьогодні можна проявляти героїзм і наближати нашу перемогу не тільки на фронті.
Якщо ж ми говоримо про прибуток, то я можу доповісти всім, хто вважає саме кінологію безперспективною, що в Британії вартість підготовки, наприклад, собаки-поводиря може сягати 50 000 фунтів. А вартість собаки медичного детектора, який здатний діагностувати онкологічні захворювання на ранніх стадіях може бути вдвічі більшою. І придбати такого собаку просто так вам не вдасться навіть якщо ви готові платити такі гроші. Тому питання підготовки таких собак є сьогодні не просто актуальним в Україні, а вже виходить на рівень наших національних інтересів.
Але навіть і це не найважливіше. Базова потреба людини — не гроші а самореалізація, розуміння того, що ти виконуєш якусь гарну справу не тільки для себе, але і для інших. З 2023 року ми почали практику візитерства з собаками і це був суто волонтерський проєкт, без стороннього фінансування. Ми і зараз витрачаємо багато власних коштів на наші проєкти в сферах асистивної і соціальної кінології. Так, інколи це важко, але скажу відверто: перший раз, коли ви побачите як собака, якого ви навчили, впевнено поведе незрячу людину по місту і почуєте перше «дякую» від цієї людини, це компенсує усі ваші витрати.
Заради цього варто працювати!
