Геодезія та землеустрій: спеціальність, що об’єднує покоління

Факультет землевпорядкування НУБіП України щодня доводить: правильний вибір професії часто починається з живого прикладу поруч. Саме так сталося у родині АРАПОВИХ, де випускниця спеціальності «Геодезія та землеустрій» Софія АРАПОВА вже впевнено дивиться у магістратуру, а її брат Олексій тільки готується вступати на цю ж спеціальність. Пропонуємо інтерв’ю про навчання, перші професійні відкриття та вибір, який стає справою сім’ї.

— Софіє, що для Вас означає завершення бакалаврату?

— Це дуже важливий етап. За роки навчання я отримала ґрунтовні знання із земельних відносин, геодезії, кадастру, землеустрою, навчилася працювати з нормативною документацією та бачити в земельних питаннях не просто цифри, а реальні рішення для територій і громад. Для мене це не кінець шляху, а логічний крок до магістратури.

— Що стало тим моментом, коли Ви зрозуміли: ця спеціальність — саме Ваша?

— Усе почалося ще у школі. Тоді мене запросив на навчання доцент кафедри управління земельними ресурсами Євген БУТЕНКО. Він дуже цікаво розповів про професію, її перспективи й значення для України. Після тієї розмови я почала дивитися на землю не просто як на ресурс, а як на основу розвитку держави. І зрозуміла, що хочу працювати саме в цій сфері.

— Олексію, а що спонукало Вас обрати цей шлях?

— Насамперед — приклад моєї сестри Софії. Я бачив, чим вона живе, чув про її практики, проєкти, заняття. Мені сподобалося, що ця професія дуже прикладна і водночас потрібна країні. Це не абстрактна наука, а реальна робота для розвитку громад, територій і всієї держави. Саме тому я хочу піти її шляхом.

— Софіє, що найбільше запам’яталося Вам під час навчання?

— Найкращі спогади пов’язані з практичними заняттями, роботою над проєктами землеустрою та спілкуванням з викладачами. Вони щедро ділилися досвідом і завжди підказували, як думати як фахівець. Саме практика дала мені відчуття, що ця спеціальність дуже потрібна й має реальний зміст.

— Олексію, чи не лякає Вас професія, яка потребує такої уваги до деталей?

— Навпаки, це надихає. Мені подобається, що в цій сфері важлива точність, відповідальність і вміння працювати з інформацією. Я розумію, що тут потрібно вчитися серйозно, але саме це й цікаво. Хочу стати фахівцем, який буде корисним для людей і країни.

— Яку пораду Ви дали б тим, хто ще вагається з вибором?

— Не боятися обирати те, що справді цікаво. Якщо людині близькі земельні ресурси, розвиток територій, робота з документацією та практичні завдання, то «Геодезія та землеустрій» може стати чудовим вибором. Тут важливі наполегливість, відповідальність і бажання постійно вчитися.

— Що б Ви сказали одне одному сьогодні?

— Софія: Я рада, що мій приклад надихнув брата. Це найкращий доказ того, що наша професія має майбутнє.

— Олексій: Я вдячний Софії за приклад і хочу теж стати частиною цієї великої справи.

Історія Софії та Олексія АРАПОВИХ ще раз показує: факультет землевпорядкування НУБіП України формує не лише фахівців, а й родинні традиції професійного вибору. А це, мабуть, і є найкраща оцінка якості освіти — коли до університету приходять уже не один, а кілька представників однієї родини.