Вишивана моя Україна

Шановні колеги, дорога університетська родино!

Сьогодні ми відзначаємо надзвичайно тепле та важливе свято — Всесвітній день вишиванки. Це день, коли ми вкотре нагадуємо собі та світу про наш генетичний код, про нашу незламність і духовну глибину.

Вишита сорочка завжди була важливою частиною нашого життя: її одягали і в будні, і на свято, вона була і є ознакою народу, частиною культури та самосвідомості.

Кожен стібок, кожен хрестик на вишитому полотні — це зашифрована молитва. Для кожного регіону України характерними були і є свої унікальні символи, які мають сакральне значення. Так, наприклад, для Київщини ромб на вишитій сорочці — це не просто фігура, це символ родючості та безперервності роду, а пари птахів, звернені один до одного — це образ вічного кохання.

А на Чернігівщині «Дерево життя» означає неперервність роду та зв'язок поколінь, де коріння — це наші предки, а цвіт — ми самі та наше майбутнє.

Українська вишита сорочка (вишиванка) та вишитий рушник — це два найважливіші символи української ідентичності, які є також потужними оберегами та родинними реліквіями, що передаються у спадок.

Сьогодні ми пропонуємо кожному завітати на виставку вишитих рушників та оберегів і дізнатися більше про вишиті символи на рушниках та про обереги.

Українська вишита сорочка пройшла довгий шлях, наші предки залишили нам у спадок величезний скарб і ми зобов’язані його зберегти і передати нашим нащадкам. І не лише зберегти, а й примножити, особливо зараз, під час війни, адже зараз цей елемент одягу набув ще одного значення — він став бронею нашого народу.

Пам’ятаймо, що — ми українці, бережімо наші звичаї і традиції, бережімо нашу мову і культуру, бережімо нашу Україну.