Пам´ятаємо героїв

 

         Звертаючись до присутніх, ректор університету Станіслав Ніколаєнко наголосив, що для Європи 8 травня – точка відліку закінчення війни, перемога над страшним злом нацизму, нагадування про катастрофу війни, а не про тріумф одних народів над іншими, переможців над переможеними. Жодна країна не може претендувати на виняткову роль у перемозі над нацизмом. Перемога – результат титанічних зусиль десятків держав і сотень народів. 

         «Не повірив би мій батько-фронтовик, його чотири брати, два з яких загинули в боротьбі з фашизмом,  що путінська росія впаде до такого цинізму і мракобісся, що розв’яже нову криваву війну. Але так сталося! Рашисти принесли кров і розруху на нашу землю. Загинули десятки тисяч військових і мирних жителів. Знищено цілі міста і села, майже 3,8 тисяч закладів освіти, 426 лікарень, майже 2 тисячі закладів культури, нанесено збитків більше, ніж на 150 мільярдів доларів. Сотні наших студентів, викладачів з першого дня на фронті. Більше ста з них полягло смертю хоробрих, поповнивши безсмертну Небесну сотню. У пам’ять про них на День університету ми від відкриємо Сквер пам’яті», - сказав Станіслав Ніколаєнко.

 

         Цьогоріч на мітинг-реквієм вже не прийшли ветерани Другої світової, натомість завітали Герої нової ери української історії, які з перших днів повномасштабного російського вторгнення в Україну пішли захищати рідну землю. Один з них- молодший сержант старшина роти Роман Буділка: «Україна переживає зараз надскладні часи, але, що б там не було, Перемога буде за нами!» 

         А студент 4-го курсу факультету землевпорядкування Руслан Топчан підкреслив, чому ми маємо відзначати цю дату саме в такому форматі, адже ми перейшли від наративу відзначати день перемоги - до Дня пам´яті і примирення і перемоги над нацизмом. « Українські воїни завжди воювали не за режим, а за свою землю, і зараз, коли Україна здобула незалежність, ми її ворогу не віддамо». Руслан має право так запевняти: юнак з 24-лютого пішов у Голосіївську тероборону, потім – у полк «Айдар», після навчання в Британії – у 5-ту окрему штурмову бригаду ЗСУ. Під час одного з бойових завдань боєць підірвався на міні і втратив ноги. Але не віру в життя! 

         Своє бачення нинішньої події висловив голова наглядової ради університету Микола Томенко. Наша місія – відновити історичну правду, бо без українців перемоги у Другій світовій не було б, переможемо ми у війні нинішній, - зазначив він.

 

 

         «Життя торжествує в новім поколінні», тож до покладання квітів і мітингу долучилися учні гімназії № 176 міста Києва на чолі з директоркою Іриною Львівною Бойко. Вони уважно і з трепетом слухали кожен виступ, кожну музичну композицію.

 

 

А ліцеїсти еколого-природничого ліцею № 116 під керівництвом заступниці директора Олени Федорівни Радько підготували поетичне звернення, у якому звучало:

         Нотки вшанування Героїв, пам´яті про них і віри у Перемогу вплели у композицію мітингу митці кафедри культурології: учасники студії академічного, естрадного і джазового співу під керівництвом Владислави Чайки, мистецької студії «7 сходинок» під керівництвом Романа Рудого , тріо «ТоНіка», заслужений артист України Віктор Кавун. 

         А десь там, на підні і сході України, гримлять гармати, а по всій державі б´ють рашистські ракети. І мрія у всіх одна: щоб такі мітинги відбувалися лише під мирним небом.