Науково-практичний семінар «Професійний вклад в українську лісівничу науку декана, доцента В. С. Наконечного», присвячений 100-річчю від дня народження

 31 березня 2023 року на кафедрі лісівництва ННІ лісового і садово-паркового господарства відбувся науково-практичний семінар на тему: «Професійний вклад в українську лісівничу науку декана, доцента В. С. Наконечного», присвячений 100-річчю від дня народження. Семінар проходив у змішаному форматі (очно в ауд. 94, к. 1 та в режимі онлайн звикористанням платформи Cisco Webex).
З вітальним словом до колег та гостей семінару виступив директор ННІ лісового і садово-паркового господарства Лакида П. І. та завідувач кафедри лісівництва Пузріна Н. В.

Про життєвий шлях та внесок Наконечного Василя Степановича в освітню і наукову діяльність лісівничої галузі України доповів доцент кафедри лісівництва Левченко В. В.

Василь Степановичь Наконечний народився 7 (записаний 10 січня) 1923 р. в селі Степанці Канівського району Черкаської області, у селянській родині. У 1941 р. Василь Степанович закінчив 10 класів Степанецької середньої школи і з початком війни був призваний на військову службу, яку проходив у 1-му Київському артилерійському училищі. З наближенням ворога до Києва училище було евакуйовано до м. Красноярська, де далеко від боїв, Василь Степанович попросився на фронт і був направлений до м. Ташкента, де формувалася бригада, з якою у грудні 1941 р. він узяв участь у боях під Москвою.

В одному з боїв Василь Степанович був важко поранений і до березня 1942 р. лікувався у шпиталі. З квітня до грудня 1942 р. продовжив навчання у Київському артилерійському училищі у Красноярську а, отримавши звання лейтенанта, був направлений на Сталінградський фронт. У складі 4-ї Гвардійської стрілецької дивізії Василь Степанович пройшов усю війну, яку закінчив у Відні. Був командиром взводу, начальником розвідки дивізіону, командиром артилерійської батареї. Демобілізувався у 1947 році у званні гвардії капітана. За звитягу у війні його було нагороджено орденами Вітчизняної війни першого та другого ступенів, орденом Червоної зірки і 12-ма медалями.

У 1949 р. Василь Степанович вступив на лісогосподарський факультет Київського лісогосподарського інституту, який закінчив у 1954 році і був залишений асистентом кафедри загального лісівництва Української сільськогосподарської академії.

У 1962 р. В. С. Наконечний захищає кандидатську дисертацію на тему ,,Лесоводственные свойства и значение граба в лесах Правобережной и Западной Лесостепи”, а з 1963 р. працює доцентом і до 1966 р. завідує кафедрою.
З 1972 по 1982 рр. обіймає посаду декана лісогосподарського факультету, успішно вирішуючи питання організації навчального процесу та науково-дослідної роботи у непростих умовах існування факультету.

Будучи деканом і проживаючи поруч із гуртожитком, він провідував студентів частіше решти співробітників факультету. Для кожного він знаходив найпотрібніше слово. При цьому міг прийти як вранці щоб розбудити та налаштувати на робочий лад, так і наприкінці робочого дня, інколи біля півночі, щоб побажати спокійної ночі.

У 1977–1987 рр. Василь Степанович знову успішно завідує кафедрою загального лісівництва.

З 1987 р. по 1994 рік Василь Степанович працює на посаді доцента кафедри загального лісівництва.

Наукові інтереси Василя Степановича були пов’язані з розробкою раціональних способів ведення лісового господарства у грабових дібровах Правобережного Лісостепу України. Ним здійснені багаточисленні дослідження з метою виявлення впливу граба на головну породу дібров – дуб. Ці дослідження проводилися у тісній співпраці зі співробітниками Вінницької лісової дослідної станції. Іншим напрямком наукових досліджень Василя Степановича було природне поновлення сосни звичайної після проведення поступових рубок. Результати цих наукових досліджень Василь Степанович опублікував як співавтор у монографії «Головні і лісовідновні рубки в рівнинних лісах УРСР» (1959).
До основних його наукових праць, які не втратили і сьогодні свого наукового і практичного значення, належать: «Природне насіннєве відновлення граба в дібровах Правобережного Лісостепу УРСР і способи його використання», «Лесоводственные свойства граба обыкновенного и его роль в повышении продуктивности дубрав» та інші праці. Загалом ним було опубліковано понад 70 наукових праць та 18 навчальних і методичних посібників.
За 40 років роботи на факультеті Василь Степанович підготував цілу плеяду лісових спеціалістів, для понад тисячі він став духовним батьком. Багато з них нині займають високі керівні посади у лісовій галузі.

У житті Василя Степановича супроводжувала його вірна дружина Галина Мусіївна, землячка з Черкащини, лікар за фахом. Разом з нею вони виростили двох синів – Володимира та Олександра. Після виходу Василя Степановича на пенсію, за наполяганням дружини, вони переїхали жити на природу. Звісно, обрали рідну і благодатну Черкащину та оселилися в родинній оселі дружини в с. Боярка, що розкинулося вздовж однойменної річки у Лисянському районі.

До останніх своїх днів Василь Степанович жив проблемами галузі, факультету, кафедри, колег і випускників. Не стало Василя Степановича 21 серпня 2009 року. Поховано його на Лісовому цвинтарі м. Києва.
У теплому, дружньому колі колег та учнів згадували про постать декана, доцента Наконечного В. С. в українській лісівничій освіті, науці та практиці проф. Маурер В. М., Червоний В. О. (Голова Держкомлісгоспу України 2005-2006 рр.), доц. Марчук Ю. М. (завідувач кафедри ботаніки, дендрології та лісової селекції), проф. Гойчук А. Ф., проф. Калініченко О. А., проф. Гриб В. М., доц. Грушанський О. А. та інші співробітники ННІ ЛіСПГ.

На честь Наконечного В. С. висадили дерево та встановили пам’ятний камінь на алеї славетних випусників ННІ ЛіСПГ.

Світла пам’ять про Василя Степановича назавжди збережеться в серцях його учнів, колег, послідовників та усіх фахівців лісової галузі України.

Завідувач кафедри лісівництва, доц. Пузріна Н.В.,

проф. кафедри відтворення лісів та лісових меліорацій Маурер В.М.