Іван Франко – це розум і серце нашого народу. … (до 165-річчя від дня народження Івана Франка)

« …Я син народа,
Що вгору йде, хоч був
запертий в льох,
Мій поклик: праця,
щастя і свобода,
Я є мужик, пролог, не епілог…»
(Іван Франко)

     27 серпня 2021 р. вся Україна відзначає 165-ту річницю від дня народження національного генія Івана Франка, який увійшов до світової історії як видатний поет, прозаїк і драматург, перекладач і літературний критик, публіцист і філософ, фольклорист і мовознавець, етнограф і економіст, громадський і політичний діяч.

     Максим Рильський писав: «Іван Франко ...Низько і глибоко ми клонимося чолом перед цім іменем, як чоло клонять люди світу перед іменем Вольфгенгга, Гетте, Джорджа Байрона, Олександра Пушкіна, Тараса Шевченка. …Іван Франко – це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України і людськості».

     Народився Іван Якович Франко 27 серпня 1856 року в присілку Війтова гора села Нагуєвичі (нині це Дрогобицький район Львівської області) в родині заможного сільського коваля.

   Навчаючись у Дрогобицькій гімназії імені Франца-Йосифа, Іван Франко виявляв феноменальні розумові здібності: міг дослівно цитувати годинну лекцію вчителя, знав напам’ять усього "Кобзаря", багато читав. Тоді ж почав комплектувати власну бібліотеку, яка нараховувала майже 500 книжок українською та іншими європейськими мовами, усього у ній було 12 тисяч примірників.

    У 1875 році Франко отримав стипендію і восени вступив на філологічний факультет Львівського університету.

І. Франко з товаришами фото 1875 року

     Брав участь у діяльності студентського громадсько-культурного товариства "Академический кружок", був його бібліотекарем. Перші твори надрукував 1874 року у виданні "Кружка", журналі "Друг", а через 2 роки увійшов до складу його редакційного комітету.

     У творчій діяльності письменник використовував близько сотні псевдонімів і криптонімів: Руслан, Невідомий, Іван Живий, Не-Теофраст, Один з молодіжи, Один з русинів міста Львова, Non severus, Vivus та багато інших. Найвідоміший і найпопулярніший з них – Мирон (у численних варіантах написання).

     Ще Франко відомий своєю любов’ю до вишиванки, яку вдягав і в будні, і на свята, тим самим ставши зачинателем нової моди – адже поєднав сорочку з українським орнаментом та європейським костюмом.

     У 1908 році стан здоров’я Івана Яковича значно погіршився, але письменник продовжував працювати до кінця свого життя. Він писав: "протягом 14-ти днів я не міг ані вдень, ані вночі заснути, не міг сидіти, і, коли, проте, не переставав робити, то робив се серед страшенного болю". Помер Іван Франко 28 травня 1916 року у Львові, де був похований на Личаківському кладовищі.

     Іван Франко – автор близько 6000 творів, серед яких 10 поетичних збірок, 1 збірка поем (усього їх 50), 10 творів великої прози і близько 100 малої, понад 3000 публіцистичних статей.

     З нагоди відзначення 165-річниці від дня народження Івана Франка пропонуємо декілька видань з книжкової виставки «Геній української нації».

     Так, зокрема, в передмові до книги Миколи Жулинського «Він знав «Як много важить слово…» написано: «Ця книжечка зародилася тоді, в 1996 році, коли головний редактор газети «Час/Time» В’ячеслав Чорновіл замовив її автору серію статей про еволюцію поглядів Івана Франка. Тоді і з’явився цикл статей під назвою «Признаюся, я ніколи не належав до вірних тої релігії..», присвячених ставленню Івана Франка до марксистської ідеології. Відтоді Франко не «відпускав» Миколу Жулинського і він неодноразово повертався до цього генія, обранця долі, великого страдника і мужнього патріота України».

А також ознайомитися з сценарієм «…Дух, що тіло рве до бою…»

Лариса Сідько, Галина Полозенко,
інформаційно-бібліографічний відділ бібліотеки