Історично, вівчарство є важливим напрямом світового продуктивного тваринництва

    У монографії «Овцы Украины» відомого вченого-вівчара, Сухарльова В.А., професора Харківської державної зооветеринарної академії дуже влучно підкреслено про значення вівчарства для людства: «Наилучшее государство все же то, где больше прислушиваются к потребностям коней и овец, а не к ораторам». Так у свій час писав Платон, давньогрецький філософ. Відомо, що вівчарством людство займається з давніх-давен, отримуючи від овець різноманітну сировину та продукцію.

    Слід також зазначити, що ще у 4-2 тис. до н.е. овечу вовну цінили на вагу золота і срібла. Навіть існує міф про похід аргонавтів з Греції в Колхіду за «Золотим руном». При відповідних перерахунках 1 кг вовни оцінювався у 10-12 г золота. Також, загальновідомо, що розвиток культури вівчарства України бере свій початок від розпорядчих документів Петра Першого щодо тонкорунних овець. Так, маніфест від 15 червня 1724 року представляє Україну, як благословенний край з особливо придатним кліматом для розведення овець. Від перших «вікон в Європу» до теперішнього часу вівчарство України пройшло тривалий шлях виробничого розвитку і господарської досконалості.

     Нині позитивним зрушенням у справі розвитку вівчарства є відновлення фінансової підтримки (Постанова КМУ № 108 від 07 лютого 2018 року зі змінами 03.06. 2020 р. № 447) для бажаючих підприємців та фермерів розвивати вівчарство і козівництво. Приділяється увага організаційно-економічним заходам, залученню інвестицій, організації ринку продукції. Розпочата робота щодо створення та формування мережі високотехнологічних модулів племінних та товарних вівцеферм з розведення овець різних напрямів продуктивності. Отже, вівчарству «жити» на вітчизняних просторах. А ми, як науковці та викладачі будемо сприяти розвитку науки у цій галузі та навчанню студентів – майбутніх фахівців перспективного напряму у тваринництві.

Наталія Богданова,
доцент кафедри технологій
у птахівництві, свинарстві та вівчарстві