НАУКОВИЙ ГУРТОК: ЩИРО ПРО ЦІКАВЕ
НАУКОВИЙ ГУРТОК: ЩИРО ПРО ЦІКАВЕ
17 травня 2021 року
НАУКОВИЙ ГУРТОК: ЩИРО ПРО ЦІКАВЕ
Науковий гурток «Кіно як вид мистецтва» у рамках рубрики «Наукова колаборація» продовжує співпрацю з викладачами кафедри культурології.
Доцентка кафедри Ярина Василівна Пузиренко запропонувала до перегляду фільми «Мабуть, боги з’їхали з глузду» (The Gods MustBeCrazy) та «Тіні забутих предків».
Чому саме ці фільми було важливо переглянути студентам?
По-перше, хорошим є такий фільм, після перегляду якого ти стаєш іншим, у тобі щось змінюється. По-друге, щирість та справжність високо цінуються.
У стрічці «Мабуть, боги з’їхали з глузду» за зовнішньо простим та гумористичним сюжетом приховано питання, що їх прийнято називати споконвічними, як от: для чого ми живемо? який спосіб життя є правильним? чи цінності, якими ми керуємося, є істинними? чому ми здійснюємо ті або інші вчинки? Яке є місце людини у світі?
Юні колеги відгукнулися та представили власні міркування у формі есе.
Загальне враження від побуту та світогляду бушменів передають слова Данила Дьоміна – «етнографічний африканський колорит». Анну-Марію Приступу не залишила байдужою самовіданність героя, Єлизавета Троян акцентувала на гуманності, безкорисливості бушменів, В’ячеслав Дикало зауважує на різності цінностей бушменів та людей «цивілізованих», маючи на увазі нищівне ставлення до природи мисливців-бракон’єрів.
Артем Хом’як вважає, що погляд на світ під іншим кутом зору дає змогу зрозуміти, що цінності представників різних культур є унікальними. В’ячеслав Дикало зокрема відмічає особливості культури привітання бушменів.
Данило Дьомін вказує на відсутність у бушменів слова «злочин» та поняття, яке це слово означає. Данило прочитує у фільмі філософський контекст про буденність життя; говорить, що цивілізація, крім благ, несе виклики, а щастя – в простоті, у злитті з природою.
Артем Хом’як зауважує, що фільм висвітлює питання глобалізація та проблему військових конфліктів. Думку про змогу пізнати світ краще висловлює також Єлизавета Троян.
Й есеїстом, й серйозним та іронічним водночас рецензентом виявився Максим Гайдаржи. Він, окрім змісту та сенсу, розібрав і сценарні ходи фільму. Мені особливо імпонують слова Максима про необхідність кожному знайти неповторного, незламного внутрішнього Хі.
До аналізу українського поетичного кіно звернулася Анна Смирнова. На думку Анни, «у контексті пошуків і збереженні власної ідентичності кожного народу важливе місце посідає кіномистецтво».
Анна переглянула фільм режисера Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Її враження від стрічки, до речі, представлені у формі тез на науковій студентській конференції (науковий керівник – доцент Ярина Пузиренко).
Цікаво дізнатися думки про фільм, на який є безліч рецензій, про який написано немало статей, від представниці сучасного молодого покоління. Анна не розчарувала – її погляд щирий, у чомусь неочікуваний та, безумовно, самобутній. Анна прониклася «українським духом» та потрапила «років на двісті назад, в українські хатини з їхнім убранством та красою».
Окрім етнографічного колориту, авторка відчула трагічність кохання Марічки та Івана, драматизм стосунків Івана, Палагни та мольфара Юрка. Втім, класика на те й класика, щоб не втрачаючи актуальності, розкривати можливості інтерпретацій. Отож, Анна здійснила проекцію деяких сюжетів фільму на власне життя та зробила цікаві висновки.
Загалом відгуки нашої студентської молоді на запропоновані кінострічки та літературні твори неймовірно тішить свіжістю поглядів, відвертістю, глибиною сприйняття, інколи наївністю, однак завжди - безумовною свободою.
Ірина Сидоренко, доцент кафедри культурології, керівник гуртка «Кіно як вид мистецтва»
