ВШАНУВАННЯ ПАМ`ЯТІ ЖЕРТВ ПОЛІТИЧНИХ РЕПРЕСІЙ
16 травня викладачі ВСП «Бережанський фаховий коледж НУБіП України» взяли участь у вшануванні пам`яті жертв політичних репресій радянського періоду. Цей захід відбувся на території міського парку біля однойменного пам`ятника.
В ході цього дійства із поминальним словом, а також історичною довідкою про вшановану подію, виступила працівниця музею Юлія ЗАЯЦЬ. Також учасники заходу поклали до пам`ятника поминальні свічки.
Варто зазначити, що місце де знаходиться пам`ятник, має історично пряме відношення до згаданих трагічних подій, як і до речі приміщення нашого коледжу, яке після Другої світової війни, з радянською окупацією, як колишня на той час адміністративна станиця міста, стало місцем тортур, ув`язнень, знущань, катувань невинних жінок і чоловіків, синів і дочок нашого народу, націоналістичної свідомої Галичини. І на стінах приміщення нашого коледжу також є пам`ятні стелли жертвам репресій з наведеними фактами та масштабами.
В сучасних геополітичних та історичних умовах тематика наслідків та масштабів репресій, які у минулому столітті стали справжніми злочинами проти націй, людини, особистості, є неабияк актуальною. Адже саме сьогодні Україна продовжує свою боротьбу за самобутність, і зокрема український соціум ще досі, на восьмому році ведення війни, стоїть на роздоріжжі визначення своїх ворогів, сусідів та соратників, партнерів. Ми ще досі шукаємо свої відповіді на питання «Хто є хто в нашій історії?», змінюємо влади, обираємо політиків та партії, тощо. І саме пам'ять та вивчення трагедій своєї історії дає нам можливість ставати ближчими до тої важливої розгадки. Знаючи історію об`єктивно та свідомо, ми можемо творити свідоме та правильне сьогодення, та й з рештою майбутнє.
Коли ми знаємо про наслідки, ми можемо робити висновки. Коли пам`ятатимемо трагедії, ми не допустимо їхнього повторення. Сучасний студент-громадянин-патріот точно творитиме історію нашої країни свідомо, знаючи як її історичні радості, так і будучи знайомим з її горем. А наше завдання, стоячи передмогилами репресованих, дати свою особисту обіцянку, що зробимо все, щоби дух тих, які були жорстоко ліквідовані вісім десятиліть тому, не вмер. І він житиме й горітиме далі у серцях вже нових поколінь, нових борців та нових героїв. Бо й справді, дух український – це вогонь нескорених, в яких Україна завжди була, живе, і житиме.
