Аспірант НУБіП України Олександра Пархоменко здобула 4 золоті медалі на кубку світу зі спортивної радіопеленгації 2017 року в Болгарії

20 липня 2017, 23:43
м. Приморсько, Республіка Болгарія

12-16 липня 2017 року на околицях міста Приморсько на болгарському узбережжі Чорного моря у гірських лісових масивах відбулися треті змагання на кубок світу зі спортивної радіопеленгації ARDFWorld Cup – Four Days at Bulgarian Black Sea Coast. Запрошення на змагання.  FINAL BULLETIN про змагання. В складі збірної команди України участь у цих змаганнях брали і представники нашого університету – родина Пархоменко: Олександра Пархоменко – аспірант кафедри соціальної педагогіки та інформаційних технологій в освіті гуманітарно-педагогічного, асистент кафедри комп’ютерних наук факультету інформаційних технологій; В’ячеслав Пархоменко – старший викладач кафедри фізичного виховання, батько і тренер спортсменки; Олександр Бєліков – чоловік Олександри і піднімала настрій та додавала клопоту спортсменам дворічна донька Олександри і Олександра - Софія.

На кубку світу спортсмени змагалися у чотирьох дисциплінах: спринт, радіоорієнтування, класичні дистанції у пошуку "лис" на діапазонах 3,5МГц і 144 МГц. На фото карти місцевості різних днів змагань. Спортсменам перед стартом видається чиста карта на якій нанесено тільки місце старту і фінішу.

Карта місцевості змагань зі спринту з нанесеними точками розташування старту (трикутник), передаввачів на першому колі дистанції (1-5), проміжного старту (S), передавачів другоко кола дистанції, які працювали на іншій частоті (F1-F5), фінішу (два кола). Спортсменам перед стартом видається чиста карта на якій намальовано  тільки місце старту, проміжного старту і фінішу.

 


Карта місцевості змагань з радіоорієнтування:


Карта місцевості змагань на класичній дистанції 144 МГц:.

 

 

Карта місцевості змагань на класичній дистанції 3,5 МГц:



Головним завданням перед спортсменами на цих змаганнях було не здобуття високих місць, а відпрацювання особистої технічної майстерності на дистанціях із використанням закордонних передавачів, які відрізняються від передавачів, які використовуються в Україні, вибір радіоприймачів різної конструкції якими користуються спортсмени під час долання дистанцій, апробація форми функціональної підготовки, підводки спортсменів до змагань, здобуття міжнародного досвіду, набуття психологічної стійкості спортсменами на змаганнях із закордонними суперниками, активний відпочинок на березі моря та лісових гірських масивах, ознайомлення із історичними містами, замками які входять до світової архітектурної спадщини все це можна висловити фразою «активне спортивне життя, пізнання себе і світу».

Із поставленими завданнями спортсмени впоралися, те ще й як! Здобули неоціненний спортивний досвід змагань на міжнародному рівні, зробили нові помилки, проаналізували їх, виявили недоліки і переваги в апаратурі, перевірили методику підводки функціонального стану до головних змагань, застосування фармакологічних, психологічних і народних засобів та ще й показали відмінні спортивні результати.

Олександра підтвердила статус найсильнішої елітної спортсменки України, лідера по відборах на чемпіонат Європи 2017 року на всіх чотирьох дистанціях і перемогла у всіх чотирьох дисциплінах, навіть не зважаючи на часткову поломку приймача на діапазоні 144 МГц.

В’ячеслав виступав в категорії ветеранів 50 років і старших, брав участь у трьох з чотирьох дисциплінах змагань, зважаючи на велику кількість стартів на початку сезону і значну втому на останньому чемпіонаті України зі спортивної радіопеленгації і став призером на всіх трьох дистанція, вперше став призером на дистанції спринту (2 місце вигравши лише 3 секунди у бронзового призера), хоча і програв дистанцію з радіоорієнтування (знову 2 місце) зіткнувшись з новими проблемами з власною радіоапаратурою, наробив багато помилок на класичній дистанції 3,5 МГц в наслідок гарної фізичної форми та перевищення швидкості бігу що і вплинуло на технічні і тактичні помилки але зумів вибороти 3 місце.

Олександр не входить до елітних спортсменів, проте виступаючи в елітній групі зайняв 4 місце на дистанції спринту, випередивши найшвидшого українського спортсмена Олександра Марчука з Вінниці, який зайняв 5 місце і ще багатьох більш досвідчених спортсменів.

Слід додати що показані результати були б неможливі без допомоги сватів, які також їхали з нами щоб було з ким залишити дитину на дні участі у змаганнях і тренуваннях батьків. Отже подорож вийшла нелегкою, не дешевою проте корисною, цікавою з великою кількістю нових позитивних вражень від країн (Румунія, Болгарія), змагань, природи, цікавих історичних місць.

 

 

Історичнимй центру  міста Несебр: 

Замок у місті Кам`янець-Подільський

Бажаємо спортсменам подальших успішних виступів на чемпіонаті України зі спортивної радіопеленгації 28-31.07.2017 м. Коростишів, міжнародних змаганнях зі спортивного орієнтування «Lion Cup 2017» http://lioncup.com.ua/, третьому фестивалі гірського бігу «Chornohora Sky Marathon 2017» на дистанції 20 км по Чорногорському хребту із забіганням на найвищу в Україні гору Говерла 19.08.2017 і головному старті сезону – чемпіонаті Європи зі спортивної радіопеленгації ХХІ чемпіонаті Європи зі спортивної радіопеленгації 4-10.09.2017 Литва.

  

 

Отже три дні у дорозі на власному мікроавтобусі із ночовками у Чернівцях і біля міста Сілістра (Болгарія) із подоланням двох кордонів: українсько-румунського (2 години 30 хвилин!) і румунсько-болгарського (15 хвилин) подолавши на паромі річку Дунай, закупивши по дорозі в Румунії і Болгарії продуктів у магазинах «LIDL», «KAUFLAND» проїхавши автошляхами 1500 кілометрів по дорогах різної якості з загальним часом у дорозі 28 годин 25 хвилин надвечір 7 червня ми прибули до Приморсько. Розмістилися у заздалегідь заброньованому приватному готелі «Оазіс» у номері з двома кімнатами, кухнею, виходом до великого патіо і до басейну, поплавали у морі і лише тоді можна було вважати, що «літо почалось!».

Провівши три дні акліматизації, тренувань, відпочинку на морі, виїзду на екскурсію до історичного центру міста Несебр 12 липня ми поїхали на прослуховування апаратури.

Організатори змагань встановили для спортсменів 12 передавачів для дистанції спринт і 5 передавачів для класичної дистанції з пошуку лис на діапазоні 144 МГц. Частоти роботи передавачів дещо відрізняються від українських (хоча за цифрами мали бути однаковими). Як ми і очікували облаштування і робота передавачів значно відрізняється від українських. А отже навички роботи спортсмена на змаганнях в Україні мають бути значно скореговані.  В Україні такого прослуховування ніколи не буває. Перед спринтом прослуховування взагалі не роблять тому, що спринт проводять в день заїзду у другій половині дня (з метою економії часу на відрядження). Як наслідок самі судді в Україні не знають як будуть працювати передавачі на дистанції, чи заряджені акумулятори усіх передавачів чи ні, деякі передавачі працюють на інших частотах, на деяких обладнують антени таким чином що їх ледь чутно, або взагалі не чутно! В Болгарії використовували передавачі виготовлені в Канаді до чемпіонату світу 2016 року (що проводився також в Болгарії). Місцеві передавачі були значно більшої потужності (сигнал передавача більш голосний ніж в українських передавачах), усі передавачі обладнані телескопічною антеною однакової висоти (як висувна вудка), а в Україні судді закидають антену за допомогою грузила і проводу на гілля дерев різної висоти що впливає на гучність роботи передавала.

На фото телескопічна антена - чорна по середині кадру:

На діапазоні 144 МГц краще показують відстань до передавача приймачі іншої конструкції, які мають додаткові кнопки при натисканні на які сигнал від передавача чутнона відстані за 350-400 метрів і 50 метрів і ці кнопки в Болгарії спрацьовують дуже добре на всіх встановлених для прослуховування передавачах. А отже ми ще раз переконалися що за кордоном потрібно використовувати інші приймачі ніж ті з якими мі бігаємо на змаганнях в Україні.

Перший день змагань, 13 червня 2017 року. Старт змагань о 17 годині. Як з’ясувалось пізніше це був найспекотніший день +34ºС в тіні. Місце змагань прямо на території пансіонату в якому розташувались судді і більшість учасників. До старту ми гадали чи будуть стояти «лиси» - контрольні точки, які потрібно знайти спортсменам, між будиночками та будівлями пансіонату, як було на кубку світу 2016 року, чи ні? Річ у тім що електричні кабелі, повітряні лінії електропередач дуже впливають на пеленгування передавачів, притягуючи до себе сигнал, тим самим суттєво вводять в оману спортсменів. Як з’ясувалось після фінішу організатори не стали повторювати експеримент минулого року. Усі передавачі були розташовані у лісі. До старту до нас дійшла інформація, що дистанція буде довгою не на 12-15 хвилин, як за правилами змагань. Довга дистанція полегшує спортсменам можливість пеленгування «лис», проте збільшує фізичне навантаження. Карта змагань:

Ізюминкою змагань цього дня виявилися погодні умови: висока температура повітря, висока вологість, задуха призвели до того що спортсмени бігли по дистанції і відчували себе як у парній бані. Дуже високе потовиділення. Після свого фінішу я ще більше 20 хвилин потів, як після гарної парної бані (якої нажаль нас лишили можливості користуватися вдома в цьому навчальному році). Навіть мотузка на якій я привязую чип для електронної відмітки, від зап’ястя до середнього пальця, геть промокла і її довелося після фінішу прати з милом вперше за останні багато років. З одним з українських ветеранів, багаторазовим чемпіонам світу, навіть трапилася небувала прикра пригода. Подолавши першу половину дистанції за 7 з половиною хвилин на початку другої дистанції його приймач почав хріпити і перестав працювати. З’ясувалося – його приймач залило потом, який і закоротив мікросхему! У підсумку спортсмен не потрапив до призової трійки, хоча в наступні дні змагань двічі переміг.

Результати змагань для нас виявились як найкращими. Олександра виграла серед жінок і це була вже її четверта перемога на дистанціях спринту у 2017 році з шести старів чемпіонатів Україні, Європи враховуючи і сьогоднішній старт. Я був другим в категорії ветеранів 50 років і старших з перевагою лише в 3 секунди від румунського спортсмена і програв 1 хвилину болгарському спортсмену. Недарма на дистанції я зустрівся на другому колі з Олександрою і додав у швидкості – «потягнувся» за нею, а на фініші побачив Олександра і також прискорився намагаючись наздогнати його і, як з’ясувалось, ці прискорення дали можливість потрапити мені до призової трійки.

З технічних параметрів дистанції слід відзначити що всі передавачі які я брав (3 на першому колі і 4 на другому колі) були однакової потужності, за моїм приймачем я завжди розумів яка «лиса» ближче, яка знаходиться далі і відчував коли потрібно зупинитися, не перебігти «лису» і шукати стійку для відмітки. Ось тільки з напрямком руху – «пеленгом» від одної «лиси» до іншої у мене не завжди виходило безпомилково, з віком важко запам’ятовувати, утримувати в пам’яті усі пеленги між точками протягом всієї дистанції та ще й під час великого фізичного навантаження та ще й під впливом жаркої погоди. Ще одна особливість цих змагань наявність промаркірованого коридору від проміжного старту (S), яким потрібно рухатись спортсменам на друге коло дистанції. Такий коридор полегшує завдання спортсменам. Направляючи їх, як і на звичайному старті, у визначеному суддями напрямку. В Україні такого коридору за 4 роки не було на жодному чемпіонаті України. Судді або не читають правила змагань або їх не дотримуються, певно вважаючи чим складніше спортсмену, ти краще. Про наявність такої розмітки ми дізналься тільки тому, що припаркували власний мікроавтобус в 10 метрах від проміжного старту (S), подібних коротких стрічок на території пансіонату було багато. Тому я підійшов і запитав у судді про наявність направляючого коридору на проміжному старті (S). Суддя спочатку не зміг мені відповісти, але за три хвилини підійшов до мене і підтвердив, що дійсно такий коридор існує, короткий лише метрів 8-10 і учасники зобов’язані рухатися вздовж нього на другу половину дистанції.

Навантаження від змагань вийшло таке велике, що мені навіть важко було заснути в цю ніч, довелося вживати певні заходи: на вечерю прийняти склянку сухого червоного марочного вина, поплавати у басейні у прохолодній воді, опівночі прогулятися 30 хвилин біля степу, лісу насолоджуючись прохолодним повітрям,  прислухаючись до шуму морського прибою, цвірканню комах взіраючи на зірки. Зручно що готель в якому ми проживали розташовано на самій околиці міста Приморсько. А перед сном прийняти холодний душ.

 

В’ячеслав Пархоменко, заслужений тренер України


 

 

Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook