Чи потрібен Земельний кодекс Україні?

Під такою промовистою назвою 11 лютого на факультеті землевпорядкування пройшов всеукраїнський круглий стіл, присвячений, без перебільшення, важливому і дискусійному питанню врегулювання земельного права. Його учасники спробували знайти відповідь на неоднозначне запитання, чи залишити Земельний кодекс, а чи замінити його енною кількістю законодавчих документів? Вітав учасників – науковців і практиків – декан Тарас Євсюков. Він побажав плідного обговорення і запросив до слова завідувача кафедри аграрного, земельного та екологічного права ім. В.З. Янчука Володимира Єрмоленка. 

     Професор Єрмоленко відстоював думку, що кодифікація – найвищий і найефективніший спосіб систематизації земельного законодавства, а Земельний кодекс – це велике надбання, і його не можна розглядати як рудимент радянської доби. До кодексів як сукупності норм з урегулювання тих чи інших питань прагнули завжди. Згадаймо хоча б Римське право, Кодекс Наполеона, Цивільний кодекс Галичини. Щодо земельних кодексів, то вони є у Швеції, Малайзії, Таїланді. Окремі країни у цивільних кодексах мають розділи з урегулювання земельних питань. До того ж кодифікація – важливий критерій обґрунтування самостійності галузі права. І це лише декілька аргументів на користь існування Земельного кодексу. Разом з цим, професор назвав недоліки, які, на його думку, мають бути виправлені. Зокрема, неузгодженість предмету правового регулювання, що зводить земельні відносини тільки до відносин власності. Цей та інші моменти слід доопрацювати. До того ж за 15 років існування кодексу до нього внесено 96 змін. Однак заперечувати все й одразу не можна. Треба від старого взяти найкраще і доповнити його сьогоднішніми реаліями, підсумував Володимир Єрмоленко.

     На противагу йому, завідувач кафедри землевпорядного проектування Андрій Мартин, до речі, один з ініціаторів круглого столу, присвятив свій виступ декодифікації Земельного кодексу. На його переконання, цей процес, виражений у формі розмивання нормативно-правового матеріалу, вже відбувається, причому останнім часом інтенсивно. Так, маємо багато правових норм, які насправді нічого не регулюють. Звідси постає питання: а чи потрібен нам такий Земельний кодекс у його нинішньому вираженні? Чи можемо його норми відобразити у вже існуючих нормативних актах? Непоодинокими є випадки дубляжу повноважень інституцій у кількох документах, продовжив доповідач. А колізія ще й у тому, що більшість питань вирішує не Земельний кодекс, а спеціальні нормативні акти. Проте скасування кодексу вимагатиме внесення змін і доповнень до десятка-півтора спеціальних законодавчих документів, резюмував Андрій Мартин.

     Представник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького – професор Павло Кулинич, член робочої групи з розробки Земельного кодексу, пов’язав існування ЗКУз існуванням галузі земельного права, яка однозначно потрібна. Наприклад, право власності на землю за земельним кодексом – це дещо інше, ніж за цивільним. Наявність окремого кодексу дозволяє більш повно і системно викласти норми земельного права, продовжив він. Хоча погодився, що необхідно розробити проект нового ЗКУ, але більш виваженішого.

     Своєю точкою зору щодо заявленої теми круглого столу поділився також завідувач кафедри земельного кадастру Віктор Заяць. Він зазначив, що спершу вітав прийняття такого важливого документу, але вже за декілька років кардинально змінив свою думку. Бо Земельний кодекс, за його словами, тепер гальмує підприємництво. 

     Після доповідей на учасників ще чекали загальна фахова дискусія щодо доцільності існування та перспектив Земельного кодексу України, обмін думками та підведення підсумків.

Ольга Наконечна