Лекція Вячеслава Кудіна про оптимізм: життєвий урок для студентства і настанова для педагогів
Лекція Вячеслава Кудіна про оптимізм: життєвий урок для студентства і настанова для педагогів
9 жовтня 2015 року
9 жовтня зустріччю з доктором філософських наук, почесним професором університету Беміджі (штат Міннесота, США) та Братиславського університету ім. Яна Коменського (Словаччина), заслуженим працівником культури України, лауреатом Республіканської премії в галузі літературно-художньої критики професором Вячеславом Кудіним в університеті розпочався цикл лекцій непересічних особистостей.
Вячеславу Олександровичу у лютому цього року виповнилося 90 років. Але якщо людина душею молода, її вік нічого не значить, представляючи аудиторії гостя, зазначив ректор університету Станіслав Ніколаєнко.
![](/sites/default/files/u107/DSC_2794.jpg)
Доля далеко не завжди була прихильною до Вячеслава Кудіна. Дитина війни, він пережив всі жахи воєнного лихоліття Другої світової, був малолітнім в’язнем концентраційного табору у Німеччині, звідки таки спромігся втекти і добратися до України! Але все пережите не заважає йому залишатися по життю оптимістом і нести життєвий оптимізм новим поколінням українців. Саме цьому і була присвячена лекція «Педагогіка оптимізму і сучасна освіта», послухати яку зібралися і досвідчені педагоги гуманітарно-педагогічного факультету, і майбутні педагоги, і студенти інших факультетів, далеких від педагогічної практики.
![](/sites/default/files/u107/DSC_2789.jpg)
![](/sites/default/files/u107/DSC_2742.jpg)
![](/sites/default/files/u107/DSC_2734.jpg)
![](/sites/default/files/u107/DSC_2762.jpg)
Те, що означена тематика близька лекторові, відчулося відразу. Недаремно ж він весь свій попередній досвід науковця, педагога і просто людини зібрав у однойменній книзі (до речі, з-під пера Вячеслава Кудіна вийшли кілька десятків книжок). Тож увагу аудиторії він тримав уміло. Та й як не слухати чоловіка, який особисто спілкувався з людьми, котрі склали гордість нації - Олександром Довженком, Миколою Амосовим, Віктором Глушковим, Петром Капіцею та багатьма іншими, а також зустрічався з Дуайтом Ейзенхауером, астронавтом Нілом Армстронгом, що побував на Місяці.
![](/sites/default/files/u107/DSC_2770.jpg)
![](/sites/default/files/u107/DSC_2765_1.jpg)
![](/sites/default/files/u107/DSC_2771.jpg)
Переосмисливши побачене і почуте, Вячеслав Олександрович тепер впевнено стверджує: все найкраще, що надбало людство за всі часи, - то зробили люди високого оптимізму. Переповісти у кількох рядках те, що з властивим йому як українцю гумором він розповідав, - марна справа: хіба може передати шум потічка гірської річки саму стрімкість потоку? А те, що він справжній українець, говорить факт: читаючи лекції по всьому світові і мандруючи всіма континентами, Вячеслав Кудін завжди повертається в Україну.
![](/sites/default/files/u107/DSC_2764.jpg)
Оптимістам, як правило, властива людяність. Якщо задля хорошої справи у якихось життєвих ситуаціях потрібно порушити певні правила – це варто зробити. Таке твердження гість підкріпив прикладом з власного студентського життя. Як жартівливо зазначив ректор, тим самим змалював яскравий приклад позитивного впливу педагогів на долю студента.
![](/sites/default/files/u107/DSC_2817.jpg)
Оптимізму навчити не можна. Але бути оптимістом можна і треба! І якщо педагогу це риса не властива – він просто не має права заходити в аудиторію. Адже передати знання, навчити можна лише через позитивну енергію, яку лектор транслює студентам. Експерименти з використанням технологічних засобів не дають того ефекту, який дає живе слово лектора.
![](/sites/default/files/u107/DSC_2822.jpg)
Оптимізм був, є і буде, але не забуваймо і про песимізм. Це зауваження ректора Станіслава Ніколаєнка підняло хвилю запитань в аудиторії. Така реакція залу, коли слухачам цікаво і вони готові дискутувати, - то найкраща нагорода для лектора. І якщо на перше він коротко відповів, що все в житті має свої антиподи, то на всі наступні давав грунтовні філософські відповіді.
![](/sites/default/files/u107/DSC_2835.jpg)
Валентин Обрамбальський