Щоденники наставника: вересень

     Цьогорічне свято 1 вересня для мене пройшло по-особливому. Оновлений барвистий корпус якось одразу налаштував на хвилю позитивних емоцій і шкала настрою ставала вищою з кожною хвилиною перебування на роботі. Додавали позитиву і щасливі дівчата та юнаки, вбрані у вишиванки, радісні батьки, численні гості, мелодії концертних номерів, що лунали з університетського стадіону, п’янкий запах чорнобривців біля третього корпусу, а найголовніше - усміхнені обличчя колег.

     Однак, довершеним цей день міг стати лише в колі моєї академгрупи. Ще задовго до вересня ми вирішили сходити на пікнік (що логічно, адже наше студмістечко знаходиться в лісопарковій зоні). У нас уже є навіть «своє місце» для таких зустрічей, хоча того дня (і це зрозуміло) воно було зайняте іншою радісно-галасливою студентською компанією. Довелося тимчасово «перешвартовуватися».

     За жартами, традиційними запитаннями-відповідями «як пройшло літо», планами на семестр, ми ділилися враженнями про перший рік. Приємно було чути приємні слова про університет, факультет, викладачів дисциплін, які були на першому курсі. Хоча, гадаю, по-іншому не могло й бути.
     За розмовами час пройшов дуже швидко. Було зрозуміло, що студенти ще живуть в режимі «літо» і летять думками у ті дні, про безтурботність яких жалкує не один дорослий. Гадаю, найбільше вони все-таки засумували один за одним і тими днями, які вони проведуть тут – у рідному університеті.

З побажаннями успішного і результативного навчального року,
Уляна Жорнокуй,
наставник