День Гідності та Свободи: університет відзначив 20-ту річницю Помаранчевої революції

Преамбула

Кінець вікопомного, водночас проклятого і благословенного XX століття — початок буремного і випробувального для нації XXI… Революція на граніті (1990), Помаранчева революція (2004), Революція Гідності (2013)…

Все це вже історія. Новітня історія України. Хоча для організаторів круглого столу «Помаранчева революція: історія, уроки, сьогодення», який сьогодні в університеті приурочили до 20-х роковин Помаранчевої революції, — це невід’ємна частина життя, якою можна і треба гордитися. І яку потрібно донести до нинішнього студентського покоління, представники якого зібралися у блакитній залі 3-го корпусу. Переважна більшість із них — це ровесники Помаранчевої революції або ще й молодші.

Сьогодні 21 листопада. В Україні відзначають День Гідності та Свободи, встановлений на честь початку двох революцій — Помаранчевої та Революції Гідності. Саме цього дня тоді на столичний Майдан Незалежності вийшли небайдужі громадяни: у листопаді 2004-го — щоб захистити своє право на чесні вибори, а за дев’ять років потому відстояти свою гідність та європейське майбутнє України. І в кожній з них активну участь брало студентство та його наставники з нашого університету.

Тоді так само, як і сьогодні, йшов мокрий сніг. Було холодно й незатишно. Але що це таке, коли мова про майбутнє країни? Згадаймо, саме таку картинку змалювала Ліна Костенко у своїх знаменитих «Записках українського самашедшого», на основі яких модераторка круглого столу завідувачка кафедри Ірина Майданюк вибудувала сценарій заходу.

Слово — безпосереднім учасникам подій

І першим, кому надали слово, — був відомий український політик і громадський діяч, віцепрем’єр-міністр з гуманітарних питань Юлії Тимошенко, голова наглядової ради НУБіП Микола Томенко, голос якого гучно лунав зі сцени Майдану.

Нашій українській нації властиві боротьба за свободу, національна гідність, незалежність, мотивуючи таку тематику круглого столу, підкреслив він. І сьогоднішні студенти мають відчути дух часу, бути таким ж рішучими, як і їх попередники.

Микола Томенко розповідав про політичні будні, боротьбу опозиційних сил, можливість народу захищати свій вибір, про махінації уряду, Верховного суду, Центрвиборчкому, мертвонароджену ідею зміни Конституції, спрямовані на утримання влади. Пишаюся тим, що ми, попри всі провокації, не допустили конфлікту, який би переріс у кровопролиття, тим, що під час Майдану 2004 року не загинула жодна людина, що ми пройшли рівень громадянського патріотизму, що світ дізнався: наша держава — не СНД, а саме Україна!

Ректор Вадим Ткачук пригадав участь і внесок колективу університету, тоді ще — Національного аграрного, в розвиток демократії в Україні.

Молодь завжди є надзвичайно активною, вболіває за долю своєї країни, прагне кращого життя і свободи. Саме свободи прагнули тоді й наші студенти. А ще вони, як і зараз, — нетерпимі до брехні, фальші, нещирості. І безпосередня участь науково-педагогічних працівників, співробітників, студентів у подіях 2004 року була лише підтвердженням цьому. Вони, щиро кажучи, побоювалися відкрито виступати проти кандидата від влади, бо тиск, який здійснювався на суспільство, у т.ч. на заклади вищої освіти та їх керівництво, був вельми відчутним. Але і йти проти совісті не збиралися.

Разом з тим, ми завжди діяли в межах закону. Не допускали зриву голосування на університетських виборчих дільницях, провокацій, правопорушень. Згадується, як біля 11-го гуртожитку ледь вдалося відігнати автобус із «гастролерами», які приїхали із відкріпними талонами для запуску «каруселі»: самотужки показали дорогу зайдам з наших дільниць, бо апелювати тоді до правоохоронців було марним.

Протестні акції почалися 21 листопада 2004 року. У перший же день викладачі кафедри фізичного виховання університету приїхали на Майдан допомагати встановлювати намети. Наші студенти також самоорганізувалися і буквально на другий день сформували колону, яка пішою ходою рушила з Голосієва до Майдану Незалежності. Це були майбутні ветеринари на чолі з деканом Віталієм Любецьким. Масовий вихід студентів факультету ветеринарної медицини збурює увесь університет: до них долучаються економісти, механіки та інші.

Така колона рушала від 3-го корпусу щодня. Її формували студентські активісти Іван Лєонтєв, Ярослав Годунок, Семен Кривоніс (нині директор НАБУ), Віталій Оверченко, Андрій Білоус, Олег Марус, Ірина Деркач та інші. Колони були великими: налічували від кількох сотень до тисячі і більше осіб. Десь подівся страх…

А що у цей час мали робити викладачі? Спочатку, в кулуарах, брав гору острах. Визрівала пропозиція зробити жорстким облік відвідування занять, навіть не стільки допомогти провладному кандидату, як убезпечити студентів від ризиків під час протестних акцій на Майдані. Тоді ми пам’ятали інші акції непокори, які закінчувалися розгонами, арештами, переслідуваннями. Вважалося, що, оскільки батьки ввірили нам своїх дітей на виховання, — на нас лежить відповідальність за них. Згодом було внесено пропозицію: ми у перебіг складного виборчого процесу не втручаємося, у протестному антивладному русі участі не беремо, але наш обов’язок дбати про студентів і бути поряд з ними. Відповідне доручення і мандат на координацію отримав начальник відділу виховної роботи та студентських справ Сергій В’ялий. Долучаються викладачі В. Хмельовський, О. Ямков, Р. Василенко, С. Пожидаєв, комендант 12-го гуртожитку B. Лавренчук, які постійно чергували в Будинку профспілок. Найактивнішими учасниками були В. Бочков, В. Броварський, Т. Сивик, Р. Сопівник, С. Костенко, В. Шеремета, В. Красій, І. Ільчук, І. Чумаченко, В. Кондратюк, Н. Вовк, І. Головецький, В. Уманець, О. Циганюк, В. Кононенко, які завжди були разом зі своїми студентами на Майдані Незалежності.

Три тижні протистояння з владою на Майдані мітингувальників цілодобово харчують на Хрещатику працівники студентської їдальні Національного аграрного університету. У цей час керівництво університету, на прохання Київської міськдержадміністрації, знаходить можливість розмістити в гуртожитках НАУ міжнародних спостерігачів а також студентів, які приїхали до Києва з інших регіонів України.

Наша молодь була дуже наполегливою і настійною: ми ходили на Майдан одним і тим же маршрутом аж до розв’язки революційних подій та оголошення перемоги. Нашої перемоги! Ми зробили свій внесок та змінили хід історії. Але, найголовніше, ми залишилися в гармонії з собою.

А за десять років потому зустріли новий виклик, де поряд із свободою стала наша гідність. Саме за це на Майдані у 2013 році віддав життя наш студент із Бережан — Устим Голоднюк, який пішов у засвіти разом із Небесною Сотнею.
Державність України, наша національна ідентичність — сьогодні знову на кону. І пам’ятати про це, не забуваючи про історію, — наш обов’язок.

Президент університету, голова вченої ради Станіслав Ніколаєнко теж брав безпосередню участь у тих пам’ятних подіях і розповів про політичні реалії та розклади під час Помаранчевої революції і в ході виборів Президента України. За ці 20 років, що минули відтоді, Україна пройшла ряд випробувань своєї державності. І вони ще не закінчені: російська агресія, на жаль, — сувора реальність. Тож уроки Майдану слід пам’ятати.

Зі своїми спогадами про Майдан 2004 виступили український політик і професор кафедри журналістики Іван Чиж, депутат Верховної Ради трьох скликань, керівник виборчого штабу «Нашої України» Валерій Гуменюк, проректор з науково-педагогічної роботи та розвитку Сергій Кваша. Емоційним та імпульсивним видався виступ ведучого найбільших патріотичних протестних акцій, зокрема Мовного Майдану і Євромайдану, провідного фахівця ННЦ виховної роботи і соціального розвитку Володимира Гонського, який виконав гімн Майдану 2013 — «Пливе кача по Тисині».

Щем викликали і відеовиступи студентів — ровесників Помаранчевої революції Антона Туцького, Аліни Пилипченко, Максима Боклача, Дарії Іванюк, Назара Волошина, Соломії Тимошенко, Анастасії Чугаєвої та інших.

Завершальним акордом акції став виступ викладачів кафедри культурології — тріо «ТоНіКа» у складі Ірини Майданюк, Ірини Литвиненко, Тетяни Симоненко, заслуженого артиста України доцента Віктора Кавуна.

Пресслужба