6 листопада – День визволення Києва від нацистів

На 4 годину ранку 06 листопада 1943 року Київ повністю визволили від нацистських військ. Окупація Києва тривала 778 днів. Після двох років окупації силами військ 1-го Українського фронту почалася Київська наступальна операція 1943 р., яка коштувала життя, за різними даними, від 417 до 800 тис. червоноармійців. Битва за Київ стала виявом масового героїзму. За героїзм і мужність при визволенні Києва 17,5 тис. воїнів-визволителів нагороджені орденами і медалями, 668 з них — званням Героя Радянського Союзу, 32 з них були киянами.

01 листопада 1943 року 40-а і 27-а армії розпочали з Букрина наступ, чим відвернули на себе резерв противника. А 3 листопада після потужної артпідготовки і ударів авіації 2-ї повітряної армії війська 38-ї армії та 5-го гвардійського танкового корпусу завдали головного удару з Лютізького плацдарму і прорвали оборону ворога на 5-12 км. Аби розвинути цей успіх, до операції було залучено 3-ю гвардійську танкову армію і 1-й гвардійський кавалерійський корпус. До кінця 4 листопада війська просунулись на 5-6 км і досягли київського передмістя — Пріорки. Цьому допомогло — як відволікаючий маневр — форсування Дніпра 237-ю стрілковою дивізією в районі острова Козачий навпроти сіл Віта-Литовська і Пирогів. 6 листопада радянські війська з участю чехословацької бригади зайняли майже спустошений Київ. За оцінками істориків у місті залишилося 180 тисяч мешканців.

Руїни 1 корпусу

Руїни 3 корпусу

У країнах антигітлерівської коаліції Битва за Київ розцінювалася як потужний удар по нацистській Німеччині, що зруйнував усі її загарбницькі плани. Лондонське радіо сповістило: «Взяття Києва радянськими військами є перемогою, яка має величезне не тільки воєнне, але й моральне значення… Німеччина чує похоронні дзвони. На неї насувається лавина». Визволення Києва мало величезне значення для подальшого ходу війни. Воно стало поворотним моментом у боротьбі за визволення України і сприяло швидшому розгрому німецьких військ на Східному фронті.

У цей день ми згадуємо наших воїнів й усіх тих, завдяки кому було звільнене від окупації наше місто. Ми низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю людей сильних духом і з чистою совістю, тих, хто, нехтуючи смерть, зупинив нацистську навалу ціною власного життя. Уславлюємо і тих, хто в тилу ворога самовідданою працею наближав їх розгром, усім, хто своєю хоробрістю і героїзмом, відвагою та безмежною любов’ю до Батьківщини довели, що Україна ніколи не скориться загарбникам.

Щорічно, у вересні-листопаді, кияни і наша університетська спільнота вшановують пам’ять загиблих воїнів, кладуть квіти до меморіалів, беруть участь у жалобних заходах. На території Університету такі заходи відбуваються на території меморіального комплексу воїнам, які загинули захищаючи Київ від нацистських загарбників. До меморіального комплексу входить братське поховання та пам’ятник солдату з гвинтівкою, який притискає до грудей колоски. Прототипом пам’ятника став вихованець Київського сільськогосподарського інституту Микола Скиба, який загинув боронячи Київ.

У 2022 році під Києвом теж було завдано переломного удару армії, полководці котрої зухвало казали, що здолають столицю за три дні, лякаючи увесь світ погрозами, що «Можем повторить», коли Україна з усім цивілізованим світом заявляли: Ніколи знову!».
Київ живе, він вдячно пам'ятає...

Оксана Силка,
д.і.н., доцент,
директор музею історії НУБіП України