«Магія голосу» від Оксани Забужко: як писали Радіодиктант національної єдності-2024 на кафедрі англійської філології
«Магія голосу» від Оксани Забужко: як писали Радіодиктант національної єдності-2024 на кафедрі англійської філології
25 жовтня 2024, 19:25
Лунають солов'їною слова і голос, що не стишити ніколи. Вчителі та лікарі, викладачі та військові, студенти й учні — люди найрізноманітніших професій і сфер діяльності з усіх куточків України та закордоння об'єдналися. Бо мовою — ми єдині.
25 жовтня у стінах Національного університету біоресурсів і природокористування України зібралися студенти та викладачі кафедри англійської філології в рамках Дня української писемності та мови, який відзначатимуть 27 жовтня, і доєдналися до написання 25-го щорічного радіодиктанту національної єдності.
![](/sites/default/files/u412/zobrazhennya_viber_2024-10-27_12-07-10-850.jpg)
![](/sites/default/files/u412/zobrazhennya_viber_2024-10-27_12-07-10-877.jpg)
![](/sites/default/files/u412/zobrazhennya_viber_2024-10-27_12-07-10-786.jpg)
![](/sites/default/files/u412/zobrazhennya_viber_2024-10-26_20-08-31-315.jpg)
Доволі складний текст української письменниці Оксани Забужко лунав із уст військового поета Павла Вишебаби. Неперевершений тембр читця заворожував не менше, ніж прекрасний текст «Магія голосу», що об’єднав кілька поколінь з усієї України. Поколінь, які бачили війну і, які бачили перемогу. Людей, які знають, що мова — це наша зброя. Зброя за право «звучати в ефірі планети власним голосом». Студенти та викладачі не лише вправлялися у знаннях із синтаксису, пунктуації, орфографії, а, найголовніше, відчули дух єдності, братерства, сили волі і національного спротиву. Голосом авторки тексту, голосом військового поета, який знає ціну волі, голосом мільйонів приймачів: телефонів, айфонів, радіо, які об 11-ій транслювали текст радіодиктанту. Цьогорічний диктант став символічним маніфестом – Не мовчати. Говорити. Говорити про Україну. Говорити про українське: про «Реве та стогне», про Оксану Петрусенко, про київське «Динамо», про Київ, про українців.
![](/sites/default/files/u412/photo_2024-10-27_12-06-15.jpg)
Кожна кома, кожне тире чи знак оклику – об’єднували душі, серця і маленькі папірці, на яких писалися сотні тисяч однакових слів радіодиктанту, єднаючись спільною мрією, з вірою у єдину перемогу, у такт голосу, «який більше нікому й ніколи не вимкнути й не заглушити».
З Україною в серці,
колектив кафедри англійської філології