І ТАКИ МИ … ІНТЕЛЕКТУАЛИ! Тиждень української мови на гуманітарно-педагогічному факультеті розпочався інтелект-шоу

   Нікого не варт пересвідчувати в тому, що найціннішим багатством людства загалом і будь-якого етнічного угруповання зокрема є мова. Ніхто не заперечить тієї істини, що рід, плем’я, народність, нація живуть доти, поки їх єднає слово. Аксіомою стала фраза, яка гласить, що іноземну мову можна вивчити за певний період, а для осягнення рідної мови в усіх її вимірах замало й життя. Вона має бути в шані й пошані, не про свято, а задля щодня. На жаль, українській мові не судилося така доля. Та вона, калинова, солов’їна, мелодійна, неповторна, не розпорошилася між дужчими мовами, а зміцніла, здолала всі перешкоди і є в сучасній соборній самостійній Україні державною мовою. Ми, молоде покоління, усвідомлюємо, що подарований предтечами скарб треба берегти й примножувати. По краплинці, по крихітці.

Такою краплинкою-крихіткою стало дійство на гуманітарно-педагогічному факультеті, яке провели 21 жовтня студенти-психологи 1 курсу разом зі своїм викладачем словесности – кандидатом філологічних наук, доцентом кафедри журналістики та мовної комунікації Ніною Степанівною Степаненко. Вона на початку звернулася до нас із вітальним словом, надихнула, пересвідчила вкотре, що без рідної мови немає особистісного поступу.

Ідеться про інтелект-шоу «Знавець рідної мови». Завдання готувала Ніна Степанівна, вони направду заряджені потенціалом інтелектуальности. Яскравими переливами в різних конкурсах вигравав фразеологійний лад, зокрема його паремійна царина, у фокусі якої – усе, що нас оточує, в ошатному народному вбранні. Скільки нового ми дізналися про таїну слова як найсутнішого носія інформації і творця образности! Студенти сміливо виходили на прю із синонімами й антонімами, метафорами та перифразами, схилялися перед їхньою величністю, побували поетами й прозаїками, публіцистами та критиками.

Панував на дійстві дух бадьорости й об’єктивности.

Журі, до складу якого входили майбутні психологи та журналісти, оцінювало наші досягнення чесно, зуміло вирізнити з-поміж учасників інтелектуального бою найдостойніших. Гідно зарекомендували себе всі причетні до інтелект-шоу, тому можна твердити, що перемогла дружба, осяяна безмежною залюбленістю-закоханістю в Українське Рідне Слово.

Чекаємо наступних цікавих заходів, які наближатимуть нас до вершин мудрости, овидів досконалости, меж професійности. А ти, Мово Наша Рідна, будь морем, «у якого нема дна й берегів», з яким «просто й надійно», бо ти – «душа нашої нації» (Валерій Шевчук).