Герої нової доби увіковічнені в університетському Сквері пам'яті
До 126-річчя НУБіП на території університету з’явилася нова патріотична локація – сквер пам’яті випускників, студентів, викладачів, співробітників університету, воїнів-героїв, які загинули за свободу і незалежність України в боротьбі проти російських загарбників.
За десять останніх років війна забрала більше ста випускників вишу, з них 22 студентів нинішнього покоління. Студент гуманітарно-педагогічного факультету Леонід Грищенко вивчав психологію, та війна змусила юнака опановувати зовсім інший фах – мистецтво військового. Захищаючи Україну, він загинув під Вугледаром 26 травня 2023 року.
Саме увіковічнення пам’яті про Леоніда надихнула його наречену Антоніну Коваленко на ідею облаштування такого скверу. А власне проєкт розробила і супроводжувала його втілення випускниця ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП Альона Ічанська.
Основу композиції складає стела, зварена з протитанкових їжаків, які були встановлені на блокпостах на підступах до Києва на самісінькому початку повномасштабної війни. Ці протитанкові загородження, як і залізобетонні блоки (що теж перекривали агресору танконебезпечні напрямки, а віднині відіграють роль лавочок для відпочивальників), привезли волонтери. Зелену зону скверу доповнили декоративні рослини, властиві природі України.
Зовсім поруч – університетський меморіал, де поховані такі ж юні студенти, які захищали Київ від фашистів у далекому 1941 році. Тож вибір місця для скверу на вшанування пам’яті Героїв нової доби став невипадковим.
Кривавий мартиролог російсько-української війни, на жаль, постійно поповнюється, відкриваючи мітинг-реквієм, зазначив ректор університету Станіслав Ніколаєнко. І для того, щоб не забувати про цих героїв, щоб їхня справа продовжувала жити, щоб на їхньому прикладі ми продовжували готувати справжніх фахівців і патріотів, – нації якраз і потрібні такі місця сили.
Сквер у нинішньому його стані – це, певно, перша лінія: пізніше тут з’являться і меморіальні дошки з іменами полеглих. Дуже б хотілося, щоб цих імен було небагато, але війна – річ жорстока.
На відкриття приїхали і батьки героя – тато Леонід Миколайович та мама Зінаїда Іванівна. І власне ініціаторка ідеї Антоніна: цей сквер – це не місце скорботи, а місце пам’яті, місце данини життю, – дякуючи ректору і колективу університету за розуміння і підтримку, людям, причетним до реалізації цього патріотичного проєкту, щиро сказала вона.
А потім були хвилина мовчання, перерізання стрічки і квіти. Хоча, власне, перші квіти до підніжжя пам’ятного каменю лягли ще до офіційного відкриття скверу – від випускників минулих років, які традиційно збираються в університеті на свої зустріч.
А сьогодні, коли університетська громада зібралася вже на офіційне відкриття, їх було значно більше. Пам’ять, як і весна, не знає браку повені.
Єлізавета Махонюк,
студентка 2-го курсу
спеціальності «Журналістика»
