Григорій Сковорода – невловимий син свободи

12 листопада з нагоди тижня циклової комісії гуманітарних дисциплін викладачем Юдіною А.А. проведено бесіду з групою А-11М про життя і творчість Григорія Савича Сковороди.

Його біографію, буквально, складають самі цікаві факти. Точної дати народження письменника встановити дослідникам так і не вдалося. Хоча озвучують 3 грудня 1722 року, та стверджувати з повною упевненістю, що це сама та славнозвісна дата, коли український народ отримав великого мислителя, філософа, письменника, музиканта та мандрівника, не можна.

Формування Г.Сковороди як особистості серед козаків наклало свій відбиток, оскільки в дорослому житті, як і славнозвісні українські воїни, найбільше за все цінував свободу. Малий Григорій мав хороший голос та слух, тож його було обрано солістом хору при церкві. Він мав виняткові здібності до засвоєння наук, тож у шістнадцятирічному віці йому вдалося вступити до Києво-Могилянської академії. До слова, того часу це був єдиний вищий навчальний заклад на теренах України. Отримавши таку прекрасну нагоду, Григорій Сковорода не гаяв ні хвилини, наче губка всотуючи всі можливі знання. Подейкують, що йому вдалося перечитати всі книги, що містилися в бібліотеці закладу. Також Г. Сковорода вивчав одночасно декілька мов і мав неабиякі успіхи. Це були: латинська, грецька, церковнослов’янська, польська, німецька. Щодо музичних здібностей письменника варто зазначити, що одним співом вони не обмежилися. Ще Григорій опанував декілька музичних інструментів. Він грав на сопілці, флейті, скрипці, лірі, бандурі.

З приводу багатьох речей Г. Сковорода мав особисту думку, що часто не збігалася з думкою влади, тож замість того, щоб миритися з неприйнятними для нього речами і вести осілий спосіб життя, філософ вирішує відправитися у мандри. Зупинить його подорожування тільки смерть. У 1745 році він вирушив до Угорщини, потім подорожував Словаччиною, Австрією, Італією та Німеччиною. Його мандри мали мету — він набирався знань, спілкувався з ученими, філософами, спостерігав за побутом та звичаями інших людей. За словами його сучасників, він завжди мав при собі Біблію, записники з творами та думками, а також сопілку (чи флейту). Мандруючи, він спинявся у добрих людей, які приймали його не за гроші, а для того, щоби послухати. Він розповідав про інші міста та країни, про слово Боже та про науку, а ще по-дружньому підказував та давав практичні поради для життя.

Образ Григорія Сковороди оточений переказами та легендами, які з вуст в уста передавалися десятками років. Слава про таку надзвичайну людину швидко розлетілася, тож мислителю були скрізь раді, його чекали. Незважаючи на те, що з-під пера Г. Сковороди вийшли вірші, афоризми, байки, прозові, філософські твори, його творчість не була надрукована за життя, а його тексти поширювалися шляхом переписування вручну.

Величний, гордий мандрівник, філософ, письменник, музикант, Г. С. Сковорода зробив значний вклад в українську культуру і залишиться в пам’яті нації надовго. Також не забудеться його любов до свободи, викарбувана на могилі: «Світ ловив мене, та не спіймав…»