Війна і природні ландшафти України: масштаби впливу та дослідження

Повномасштабне військове вторгнення росії в Україну, що почалося 24 лютого 2022 р., докорінно змінило режим пожеж на природних ландшафтах країни. Результати детального моніторингу пожеж в Україні та аналізу їхньої динаміки за 2022-2026 рр., що базуються на методах дистанційного зондування, аналізу знімків та побудові полігонів пожеж. Методика передбачала використання щоденних продуктів теплових аномалій MODIS (1 км) та VIIRS (375 м) у поєднанні з часовими рядами знімків Sentinel-2 L2A просторовою роздільною здатністю 20 м для ручного окреслення периметрів вигорань. За чотири з половиною роки активних бойових дій сукупна площа вигорань сягнула 3,61 млн га, з найбільшим річним показником у 2025 р. - 1,40 млн га. Серед усіх типів природних ландшафтів, на лісові пожежі припало 282 тис. га. У розрізі всіх класів земельного покриву, в окремі роки, 73–85% сукупної площі пожеж припадають на 60-кілометрову буферну зону вздовж лінії фронту. База даних про пожежі дає змогу аналізувати динаміку пожеж за сезонністю, типом земельного покриву та просторовим розташуванням.

У структурі пройдених пожежами територій домінують сільськогосподарські угіддя - 2,0 млн га (57,2%) та інша природна рослинність - 1,2 млн га (33,4%), тоді як на ліси припадає 282,2 тис. га (7,8%), з яких 147,3 тис. га становлять хвойні ліси. Динаміка за роками має виражений пік у 2025 році, що в сукупності стновить 1,4 млн га територій пройдених пожежами (39% усієї вигорілої площі). Найбільш пожежонебезпечними місяцями року є березень та липень-вересень. У регіональному розрізі 64% площі всіх пожеж зосереджено у п'яти прифронтових областях - Донецькій (769 372 га), Херсонській (576 514 га), Луганській (368 660 га), Запорізькій (338 564 га) та Харківській (328 571 га). За площею лісових пожеж лідирують Луганська (57 819 га) і Харківська (41 645 га) області. Воєнний чинник є визначальним, на що вказує просторовий розподіл пожеж, за яким 75,4% всіх пожеж припадає на 60-кілометрову буферну зону вздовж лінії фронту. На тимчасово окупованих територіях, де гасіння фактично неможливе, пожежами пройдено 1,5 млн га (42,4% загальної площі). В межах об'єктів Смарагдової мережі пожежами пройдено загальну площу 638,9 тис. га (17,7%), що свідчить про суттєві порушення природоохоронного фонду.

Численні наукові дослідження та ініціативи різних організацій спрямовані на вивчення впливу війни на природні ландшафти України, і чільне місце серед них посідають роботи наукової спільноти НУБіП України та її міжнародних партнерів. Ще на початку повномасштабного вторгнення було закладено основу для системного моніторингу, від польової валідації індексів інтенсивності пожеж у Луганській області (Soshenskyi et al., 2022) до картографування пожеж на лісових ландшафтах Сходу України для потреб післяпожежного лісоуправління (Myroniuk et al., 2022). За результатами дрон-моніторингу соснових лісів під Ізюмом показано, що після пожеж ліси відновлюються переважно чужорідними рудеральними видами за слабкого природного поновлення дерев (Matsala et al., 2026). Дослідження Myroniuk et al. показують результати національної дистанційної інвентаризації лісів у зоні війни, за якою до 1,7 млн га лісів є потенційно ураженими (Myroniuk et al., 2024). Інші роботи цієї ж наукової школи присвячені зростанню пожежної небезпеки та потребі в екологічно обґрунтованому лісівництві (Matsala et al., 2024), оцінці загрози для захисних лісосмуг на сході України (Matsala et al., 2025) та огляду впливу землекористування, клімату й війни на пожежі в басейні Сіверського Дінця (Milakovsky et al., 2025). Найбільш розвиненим є напрям оцінки викидів парникових газів від воєнних пожеж, від обліку емісій вуглецю за 2022 рік (Zibtsev et al., 2024) до просторового аналізу емісій і втрати поглинальної здатності лісів за весь період війни (Vasylyshyn et al., 2025), результати якого увійшли до щорічних звітів ініціативи з обліку викидів парникових газів війни (De Klerk et al., 2026) та до звіту Спільного дослідницького центру Європейської комісії про великі пожежі 2022 року в Європі (Zibtsev et al., 2024). Паралельно розвивається прикладний напрям: обґрунтовано порядок лісоуправління на територіях, забруднених вибухонебезпечними предметами (Zibtsev et al., 2023), розроблено План інтегрованого управління ландшафтними пожежами в Луганській області (Зібцев та ін., 2023) і методику картографування зон контакту забудови з природною рослинністю (WUI) для зниження ризиків для населених пунктів (Soshenskyi et al., 2024). Дедалі більше уваги приділяється сценаріям післявоєнного відновлення, від аналізу шляхів відновлення лісових соціо-екологічних систем (Melnykovych et al., 2025) до оцінки впровадження наближеного до природи лісогосподарювання як інструменту підвищення стійкості лісів (Сошенський і ін., 2025).

Обмежений доступ до природних ландшафтів

Значна частина постраждалих територій залишається недоступною для лісогосподарського обстеження й управління через мінну небезпеку та тимчасову окупацію, що перетворює забруднення вибухонебезпечними предметами (ВНП) на самостійний чинник трансформації пожежних режимів: у забруднених ВНП лісах унеможливлюються не лише рубки та лісовідновлення, а й патрулювання, влаштування протипожежних розривів і наземне гасіння, унаслідок чого навіть низові пожежі безперешкодно розвиваються до великих (Zibtsev et al., 2022). За даними ДСНС України, станом на 1 липня 2026 року потенційно небезпечними залишаються 133,3 тис. км² території країни, а від початку повномасштабного вторгнення піротехнічними підрозділами служби обстежено (очищено) 2 тис. км², тобто близько 1,5% забрудненої території (ДСНС України). За оцінками ДП «Ліси України», унаслідок збройної агресії постраждали 984,1 тис. га лісових земель, з яких 452,3 тис. га забруднені ВНП, з яких, станом на липень 2026 року, очищено лише 46,2 тис. га. Таким чином, мінна небезпека формує ефект «другої зони відчуження», за якого частина лісового фонду фактично випадає з системи лісогосподарювання та охорони від пожеж на невизначений термін, а відновлення лісогосподарської діяльності на цих площах відтерміновується щонайменше на десятиліття.

Управління територіями, які постраждали від бойових дій, окупації та забруднення вибухонебезпечними предметами, потребує кількох основних напрямів діяльності, взаємопов'язаних між собою:

• Першим і найбільш затребуваним є стратегія управління природними ландшафтами, ушкодженими війною та забрудненими вибухонебезпечними предметами, з фокусом на ліси, яка має визначати пріоритети територій для обстеження, розмінування та відновлення, режими господарювання для площ, доступ до яких залишатиметься обмеженим упродовж десятиліть, і механізми міжвідомчої взаємодії між лісовим сектором, операторами протимінної діяльності та ДСНС.
  

• Другим аспектом, має бути концепція системи управління лісовими пожежами для зниження ризику масштабних пожеж в умовах зміни клімату та війни, що передбачає перехід від традиційної орієнтації на гасіння всіх без винятку пожеж до інтегрованого управління з посиленням превентивної складової, дистанційного моніторингу та управління горючими матеріалами на територіях, недоступних для наземного реагування.

• Третім елементом мають бути практичні рекомендації з лісівничих заходів для зменшення вразливості лісових ландшафтів до пожеж, насамперед у соснових лісах, де поєднання монокультурних насаджень, високої пожежної небезпеки та забруднення ВНП формує найбільш ризиковані умови.
  

Досвід Німеччини та Хорватії

У Німеччині, за оцінками ОБСЄ, близько 250 тис. га чинних і колишніх військових полігонів забруднені вибухонебезпечними предметами, а ще близько 300 тис. га - боєприпасами часів Другої світової війни (ОБСЄ, GFMC, 2014). Реальність цієї загрози підтверджують масштабні лісові пожежі на таких територіях, зокрема пожежа 2019 р. поблизу Любтеена в Мекленбурзі-Передній Померанії (The Local, 2019) та пожежа 2023 р. під Ютербогом поблизу Берліна, коли пожежникам доводилося прокладати шлях бронетехнікою, щоб безпечно наблизитися до вогню (CTIF, 2023). У відповідь на цей виклик команда Глобального центру моніторингу пожеж (GFMC, Фрайбург) під керівництвом Й. Ґ. Ґолдаммера розробила в природоохоронній зоні Heidehof-Golmberg (Бранденбург) технологію контрольованого випалювання для підтримання верескових пустирів на забрудненій ВНП території з використанням переобладнаної військової бронетехніки як засобу безпечного підпалу та гасіння (Goldammer et al., 2012; Goldammer et al., 2016). Досвід Хорватії демонструє довгостроковий приклад повоєнного розмінування ландшафтів: після війни 1991–1995 рр. ліси та лісовкриті землі становлять переважну більшість усіх замінованих територій країни (Lider Media, 2017), а розмінування лісових масивів у межах природоохоронних територій реалізується за підтримки фондів ЄС через проєкти Naturavita та Fearless Velebit (OBCT, 2023). Масштабна пожежа 2017 р. у районі природного парку Велебіт і національного парку Пакленіца не могла гаситися наземними силами саме через непідтверджений статус території щодо мін, що відповідає нинішнім викликам для українських лісівників і рятувальників.

Можна стверджувати, що Україна нині стикається з проблемою, для якої в неї немає готових інституційних відповідей: пошкоджені війною ландшафти потребують не відновлення в довоєнному розумінні, а вироблення принципово нового режиму господарювання, такого, що враховує багаторічну недоступність території як постійну умову, а не як тимчасову перешкоду. Досвід інших країн показує, що зволікання з розробленням такої моделі коштує дорого: чим пізніше формується стратегія, тим більшою є ймовірність повторних пожеж, деградації насаджень і поширення інвазійних видів на площах, які нікому й нічим було доглядати. Тому наукове забезпечення цього процесу, від моніторингу до практичних рекомендацій, слід розглядати не як супровідну діяльність, а як складову національної безпеки та передумову повоєнного відновлення довкілля.

Попри триваючі бойові дії, дослідження стану природних ландшафтів та підготовка рішень для їхнього відновлення не зупиняються, значною мірою завдяки підтримці міжнародних донорів. Німецький федеральний фонд довкілля (Deutsche Bundesstiftung Umwelt, DBU), одна з найбільших природоохоронних фундацій Європи, від початку повномасштабного вторгнення послідовно підтримує українських науковців у сфері охорони довкілля та природи. Наукові й практичні напрями підтримують також WWF-Україна, швейцарський фонд Velux Stiftung спільно з BFH-HAFL, програми ЄС Erasmus+ і Horizon Europe, Спільний дослідницький центр Європейської комісії (JRC), ФАО, ПРООН і Глобальний центр моніторингу пожеж (GFMC) та інші. Консолідація зусиль, наукових, донорських і відомчих, є головною передумовою ефективних та обгрунтованих рішень щодо управління природними ландшафтами, які зазнали впливу війни.