Три десятиліття на варті суверенітету: науково-практичний захід кафедри міжнародних відносин і суспільних наук до ювілею Конституції України

Напередодні знакового ювілею — 30-ї річниці ухвалення Основного Закону України — на кафедрі міжнародних відносин і суспільних наук відбувся урочистий науково-практичний захід. Викладачі та студенти-міжнародники зібралися разом, щоб проаналізувати три десятилітній шлях українського конституціоналізму крізь призму глобальної політики, дипломатії та європейської інтеграції.

Програма заходу включала декілька форматів: інформаційне повідомлення, перегляд історичного відео, інтелектуальні дебати щодо ролі Конституції у сучасній дипломатії.

З передумовами ухвалення Основного Закону нашої держави ознайомила майбутніх дипломатів професор кафедри Олена ЛЮБОВЕЦЬ. Вона наголосила, що процес затвердження Конституції був складним. У лютому 1996 р. Конституційна комісія передала проект Основного Закону на розгляд парламенту разом із зауваженнями своїх членів. Він розглядався майже три місяці. Бурхливі дискусії точилися щодо ряду принципових питань — державного управління (президентська чи парламентська р6еспубліка), рівноправності різних форм власності, державного статусу української мови, державної символіки, розташування іноземних військових баз на території України, правового статусу Республіки Крим, розподілу повноважень між гілками влади, гарантій соціальних прав громадян. Ставлення депутатів до проєкту було різним. Проти виступили представники комуністичної та соціалістичної партій. Інші (Рух, «Державність») — погоджувалися на ухвалення проекту за умови наявності в ньому положень, які б гарантували політичну незалежність, унітарність, демократичний устрій України, дотримання основних прав і свобод, підтвердження національної символіки як державної. Решта фракцій погоджувалися, але за умов внесення низки змін та доповнень.

28 травня — 04 червня 1996 р. проект Конституції розглядався Верховною Радою і був прийнятий у першому читанні. Однак 19 червня 1996 р. у другому читанні він був заблокований. За таких умов Рада національної безпеки та Рада регіонів порекомендували Президенту оголосити референдум про затвердження Основного закону в редакції, винесеній Конституційною комісією на розгляд Верховної Ради. Ця редакція передбачала двопалатну структуру парламенту та його перейменування в Народні Збори. 26 червня Л. КУЧМА видав Указ «Про проведення Всеукраїнського референдуму з питання ухвалення нової Конституції України». Протистояння Президента і Верховної Ради знову загострилося. Це змусило більшість депутатів повернутися до розгляду проекту Конституції.

27 і 28 червня 1996 р. Верховна Рада України працювала надзвичайно продуктивно, внаслідок чого ранком 28 червня 315 голосами «за» було прийнято Основний Закон (Конституцію) України. Президент України Л. КУЧМА, виступаючи на урочистій церемонії підписання Конституції України 12 липня 1996 р., підкреслив: «Україна та її народ отримали довгостроковий правовий фундамент для динамічного цивілізованого розвитку в умовах соціального миру та громадського спокою. Ми наочно продемонстрували усьому світові свою здатність до виваженої, далекоглядної і консолідуючої політики, що на якісно новий рівень піднесло міжнародний авторитет України. Адже саме цей документ уособлює собою те, до чого прагне світове співтовариство — повну визначеність і передбачуваність внутрішнього та зовнішнього курсу держави».

Конституціоналізм в міжнародному контексті досліджували бакалаври-міжнародники 2 курсу під час інформаційно-аналітичної навчальної практики під керівництвом проф. Оксани СИЛКИ і доц. Людмили ЛАНОВЮК.

Майбутні фахівці міжнародних відносин відзначили, що українці мають понад двохсотлітній досвід напрацювання положень Основного Закону: від Конституції Пилипа Орлика (05 квітня 1710 р.), Конституції УНР (29 квітня 1918 р.), Малої конституція ЗУНР (13 листопада 1918 р.), Тимчасової Конституції Карпатської України (15 березня 1939 р.) до сучасної Конституції України (28 червня 1996 р.).

З пострадянських держав першою прийняла, а точніше відновила Конституцію 1922 року, Литва — у 1991 році. Інші країни Балтії — Естонія і Литва — у 1992 році. Україна прийняла свій Основний закон останньою із 15 колишніх республік СРСР.

Ще деякі факти щодо Конституцій світу:

1. Велика Британія не має одного документу, що містить усі конституційні норми. Ключовими актами Велика хартія вольностей (1215), Біль про права (1689), Акт про спадкування (1701).

2. Конституція Мальти забороняє розміщувати на території країни іноземні військові бази.

3. З тексту конституції Ірландії (1937) було прибрано будь-яку згадку про зв’язок з Британією.

4. Одна зі статей конституції Уругваю присвячена воді, яка називається життєво важливим природним ресурсом.

5. Конституцію князівства Ліхтенштейн закріплює за монархом значні повноваження, але передбачає можливість для громадян висловлювати йому вотум недовіри. Громадяни, згідно з конституцією, мають лише два обов’язки: здобути шкільну освіту і захищати вітчизну зі зброєю в руках.

6. Конституція Єгипту вимагає, щоб Народна рада (парламент) наполовину складався з «робітників і селян». Забороняється конфісковувати і закривати газети.

7. Одна з глав основного закону Панами присвячена Панамському каналу, який проголошується «надбанням панамського народу». Розширення каналу потребуватиме схвалення на референдумі.

8. Конституцію Еквадору називають ще «зеленою», адже в ній приділено чимало уваги не тільки правам людини, але й природі.

9. Від часу існування Основного закону Тонга було здійснено чимало поправок. Серед них: за перешкоджання роботі парламенту поправка 1999 року передбачала накладати штраф на фізичних (не більше $ 5 тис.) і юридичних (не більше $ 50 тис.) осіб.

10. Конституція Бангладеш покладає на державу чимало обов’язків, зокрема сприяти сільськогосподарській революції, включно з електрифікацією сільської місцевості, а ще запобігати надмірному вживанню населенням алкоголю, наркотиків та інших не надто корисних для організму напоїв і речовин.

11. Конституція Мексики, прийнята після революції 1910-1917 років, проголошується «вічною конституцією», адже її в жодному разі не можна змінювати — вона «прийнята на всі часи» і не може бути скасована навіть черговою революцією. Однак її змінювали понад 400 разів.

12. Європейська конституція, або конституція ЄС, ухвалена в червні 2004 року — перекладена 20 мовами і містить понад 60 тисяч слів. Проте ратифікувати її не вдалося через відмову Франції і Нідерландів.