Будні майбутніх логістів: від реальних завдань до дієвих рішень. (ОПП «Транспортні технології» та ОПП «Транспортна логістика»)
Уявіть склад на околиці невеликого міста, кілька палет вантажу на ньому і карту, на яку вам потрібно нанести маршрут так, щоб машина не блукала містом зайву годину, а клієнт отримав своє замовлення вчасно. Ще вчора це рішення ухвалював хтось інший, невидимий диспетчер за екраном, від якого залежить, чи приїде кур’єр вранці чи ввечері. А цього літа таким диспетчером на кілька тижнів стали студенти 1 та 2 курсів освітньої програми «Транспортна логістика» та «Транспортні технології» механіко-технологічного факультету НУБіП України. Навчальну практику для них організувала завідувачка кафедри транспортних технологій та засобів в АПК Лілія Анатоліївна САВЧЕНКО і саме вона щотижня виходила на зв’язок, щоб пояснити чергове завдання і подивитися, що з нього вийшло.
Перший тиждень виявився оманливо простим. Здавалося б, що складного-відкрити карту й позначити на ній кілька точок доставки? Але вже на цьому етапі студенти помітили те, що зазвичай залишається поза увагою пасажира чи покупця: маршрут, який виглядає логічним на око, майже завжди програє маршруту, порахованому машиною. Порядок об’їзду точок, здавалося б, дрібниця, а насправді саме він визначає, чи встигне водій виконати всі замовлення за зміну, чи ні. Хтось прокладав кільцеву розвозку в межах свого міста, хтось довгий рейс до сусідніх областей, і кожен побачив, як по-різному живе логістика в місті і на трасі.
Далі стало цікавіше. З’ясувалося, що ідеальний маршрут — це ще не готове рішення, а лише перший чорновик. Що буде, якщо розділити доставку між двома машинами замість однієї? А якщо клієнт наполягає на конкретній годині приїзду? А чи не вигідніше тримати склад в іншому місці? Відповіді на ці запитання рідко бувають очевидними наперед: інколи два автомобілі справді економлять час, а інколи додаткові умови клієнта коштують компанії лише кількох зайвих хвилин і варто на них погодитися заради лояльності. Студенти вчилися не просто рахувати, а зважувати, шукати компроміс між швидкістю, вартістю та зручністю для замовника.
Коли маршрут був готовий, у гру вступала інженерна думка. Під кожен вантаж потрібно було підібрати не просто якийсь автомобіль, а саме той, що довезе його з найменшими витратами, а це виявилося не так просто, як здається. Найбільша вантажівка не завжди перемагає: якщо вона їде напівпорожньою, вартість перевезення в перерахунку на кожну тонну лише зростає. Натомість трохи дорожчий, але точно підібраний під вантаж автомобіль часто виявляється вигіднішим рішенням. Це той момент практики, коли стає зрозуміло, чому логістика-це не про «більше», а про «правильно».
А наприкінці практики маршрути й розрахунки перетворилися на щось цілком відчутне на документи, з якими має справу кожна транспортна компанія: накладну, що підтверджує сам факт перевезення, шляховий лист водія і навіть договір, у якому чітко прописано, хто відповідає за вантаж у дорозі і в який момент ця відповідальність переходить від продавця до покупця. Саме тут стало очевидно, що логіст — це не тільки людина, яка прокладає лінії на карті, а й фахівець, який має розуміти розрахунки, документообіг і навіть трохи юриспруденцію.
Поки першокурсники освоювали логістику рідних міст, студенти 2 курсу тим часом жили зовсім іншим життям — міжнародним. Їхні маршрути пролягали вже не українськими вулицями, а територією Німеччини, і рахувати доводилося не в гривнях, а в євро. Замість одного типу транспорту в них під рукою було одразу кілька профілів — вантажівка, легковий автомобіль, навіть велосипед, і кожен «бачив» дорогу по-своєму: вантажівці заборонено в’їжджати туди, куди вільно проїде легковик, а велосипедному маршруту, навпаки, байдужі автобани, зате важливі сходинки й бордюри, яких машина просто не помітить. Довелося вчитися дивитися на одну й ту саму карту очима зовсім різних водіїв.
А потім з’явилося поняття, яке спершу здавалося суто теоретичним, — зона досяжності. Виявляється, від будь-якого складу можна намалювати не лінію, а пляму: територію, яку машина встигне об’їхати за 15, 30 чи 45 хвилин. Три такі плями, накладені одна на одну, нагадують зріз цибулини і раптом стає видно те, що на звичайній карті непомітно: які міста насправді «близько», а які лише здаються близькими, бо позначені поруч. Це той момент практики, коли логістика перестає бути про кілометри й перетворюється на питання часу, а час, як з’ясувалося, рахується зовсім не так, як здоровий глузд підказує на око.
Другокурсники також зіткнулися з вибором, якого не було в завданнях першого курсу, порівнянням не просто маршрутів, а способів доставки як таких. Один і той самий вантаж можна відправити швидшою, але дорожчою дорогою, або довшою, зате дешевшою і треба порахувати, яка з опцій насправді вигідніша в перерахунку на кожну одиницю вантажу, а не просто «на око». А коли доходило до вибору автомобіля під конкретне замовлення, принцип лишався той самий, що й у першокурсників, тільки тепер його доводилося застосовувати вже до європейського парку техніки й закордонного каталогу цін.
Фінал для другого курсу теж вийшов міжнародним. Замість звичної товарно-транспортної накладної студенти оформлювали її закордонний аналог CMR-накладну, документ, за яким живе весь європейський вантажний транспорт. А в договорі постачання їм довелося визначати не просто «хто платить за доставку», а той єдиний момент і те єдине місце на маршруті, де відповідальність за вантаж переходить від продавця до покупця. Здавалося б, дрібниця з юридичного розділу, а насправді саме вона визначає, хто відшкодовуватиме збитки, якщо щось піде не так у дорозі. Тож поки одні студенти вчилися бути логістами для свого міста, інші тренувалися мислити категоріями міжнародної торгівлі, де кожен пункт договору має ціну.
І от що цікаво: попри всю різницю між містом і Європою, гривнею і євро, вантажівкою і велосипедом — висновок в обох курсів вийшов однаковий. Транспортна логістика виявилася зовсім не такою «сухою» спеціальністю, як можна подумати з назви. Це суміш географії, математики, інженерної думки й навіть трохи психології клієнта і, схоже, саме ця несподівана суміш і зробила навчальну практику для студентів такою захопливою.