Владислава В’юн: НУБіП України відкриває шлях до здійснення мрії - стати професійним перекладачем
Добрий день, Владиславо, скоро вам доведеться зробити серйозний вибір щодо подальшого навчання. Ви вже вирішили, де б Ви хотіли продовжити навчання та яку спеціальність опановувати?
— Вибір професії – завдання складне, особливо коли тобі 16-17 років. Хочеться і батьківські мрії втілити, бо вони бачать своє продовження у дітях, та й ніколи не побажають чогось поганого нащадкам. Але у виборі батьки і діти – не завжди однодумці. Я вважаю, що насамперед, потрібно прислухатися до свого серця. Саме воно зможе підказати, що краще для тебе. Професія – це вибір усього життя, від неї залежить усе: і забезпеченість у майбутньому плані, і задоволення собою як особистістю. Мама хотіла бачити мене кондитером, але для мене це – лише хобі. Професія має приносити задоволення, особливо у сучасному перенасиченому інформацією світі. Своє майбутнє хотілося б пов’язати із гуманітарним профілем. Мова завжди була засобом спілкування. Комунікація – найголовніше у будь-якому суспільстві і в будь-який час. Тож я вирішила стати перекладачем і обрала для навчання саме Національний університет біоресурсів і природокористування України. Із вибором спеціальності не вагалася. Звичайно ж це – “Філологія (переклад включно)”, гуманітарно-педагогічний факультет. Професія перекладача дає змогу спілкуватися з різноманітними людьми, багато подорожувати, бути в епіцентрі подій. А опанувати спеціальність досконало допоможуть висококваліфіковані викладачі, сучасне технічне обладнання, співпраця з країнами, мови яких вивчаються.
Як Ви вважаєте, що є найскладнішим і найцікавішим у роботі перекладача?
— У роботі письмового перекладача найскладніше – бути посидючою. Це професія, яка вимагає від тебе постійно сидіти перед комп’ютером і писати, що дуже погано впливає на спину та очі. У роботі усного перекладача найскладніше – досить сильний рівень стресу. У тебе немає словника або принаймні часу зазирнути у нього чи інших допоміжних засобів, окрім власного знання мови, а рівень відповідальності при цьому чималий. І коли ти раптом не знаєш якесь слово або пропустила щось зі сказаного спікером – це добрячий викид адреналіну. Найцікавіше в обох видах перекладу – це, безумовно, можливість постійно дізнаватися щось нове. Тільки перекладач може вчора працювати над книжкою для підлітків, сьогодні – перекладати про американську політику, завтра – розбиратися в тонкощах системи закупівель, а післязавтра – перекладати сценарій про медичні винаходи часів Першої світової. А ще завдяки перекладу знайомишся з неймовірно цікавими людьми. Небагато професій дають стільки можливостей для спілкування.
А які саме навички, на Вашу думку, потрібні, щоб стати професійним перекладачем?
— По-перше, це – високий рівень володіння іноземною та рідною мовами, знання про культуру в широкому сенсі слова і плюс певні особистісні якості, такі як: витривалість, надійність, здатність адаптуватися, неупередженість, допитливість, почуття гумору.
Що для Вас означає «перекладати»?
— Творити нову дійсність. Ти береш текст, переживаєш його, а тоді викладаєш своєю мовою: так він наче народжується ще раз. Ніби даруєш йому повторне народження. Це є дуже цікаво.
Наскільки затребуваними сьогодні є перекладачі, на Вашу думку?
— Дуже затребуваними, адже обсяг літератури щораз зростає. Крім того, в Україні накопичилася маса ще не перекладених речей. А що говорити про сучасну літературу! Перекладачі потрібні, дуже потрібні. У мене взагалі таке враження, що людина, яка володіє лише рідною мовою, бачить іноземні літератури десь так, як ми зорі. Тож я думаю, що в майбутньому мені залишиться, що перекладати. Переклад не закінчується ніколи. Перекладачам – бути!
Чи полюбляєте ви читати та якій літературі надаєте перевагу?
— Можна сказати, що це – моє хобі. Я читаю все. На мою думку, майбутній перекладач повинен читати абсолютно все. Читати за визначенням. Читати багато. І що найважливіше – читати добрі тексти. Єдине – часу дуже бракує. У мене лежать величезні стопи непрочитаного. Загалом, зараз я почала більше читати короткі форуми, хоча раніше мені подобалися довгі-довгі романи. Мені подобається цитата з книги сучасного українського літературознавця, критика та перекладача Ростислава Семківа: «Як читати класиків»: «Не ставте за мету прочитати все – просто постійно читайте. Не соромтеся непрочитаного – хваліться прочитаним». Тож прислухаюся до його порад.
Як ви дізналися про наш університет і чому зупинили свій вибір саме на Національному університеті біоресурсів і природокористування України?
— Про НУБіП України я знаю давно. У свій час тут навчалась моя мама. Пізніше здобув вищу освіту й тато. Саме він порадив мені цей заклад вищої освіти. Багато цікавого про сучасний НУБіП дізналася із сайту університету. НУБіП України відкриває шлях до здійснення моїх мрій: опанування кількох іноземних мов, диплом європейського зразка, стажування за кордоном. Саме ці чинники стали визначальними при виборі закладу для здобуття вищої освіти. Сподіваюся, що після здачі ЗНО стану студенткою цього університету.
Владиславо, дякуємо Вам за інтерв’ю. Ви – дуже щира і змістовна співрозмовниця! Успіхів Вам у складанні ЗНО. Бажаємо Вам у майбутньому приємно дивувати своїми професійними перекладами. Чекаємо Вас на гуманітарно-педагогічному факультеті НУБіП України!
Інна Грабовська,
завідувачка кафедри англійської мови
для технічних та агробіологічних спеціальностей
Людмила Березова, Лілія Пилипенко,
викладачі кафедри англійської мови
для технічних та агробіологічних спеціальностей