До 180-річчя ННІ лісового і садово-паркового господарства: запрацювала виставка картин Олени Самсонової-Гайдай

 

     Вперше пані Олена взялася за пензля ще у школі, але тоді інтерес до живопису як виник, так десь і подівся. Так буває. Отримавши диплом, працювала у різних установах, пов’язаних з лісовим господарством. Одна з них – ВО «Ліспроект»: молода таксаторка часто виїздила у відрядження Україною, працювала у фанатичної краси місцинах. І 35 років тому це розбудило підзабуту потребу відобразити побачену красу на картинах: до занять живописом повернулась в 2013 році, брала участь у студійних, республіканських та міжнародних виставках. Навіть завоювала два перших місця на конкурсі Golden Time Talent.

  

  

     Але ж не поїдеш, як вільний художник, з мольбертом і всім необхідним на натуру, говорить Олена Іванівна. Дуже шкодувала, що не мала на той час фотоапарату, який би допоміг зберегти у пам’яті побачене. І тільки-но змогла – придбала його. То була камера «Фуджі» – вона легка, компактна і зручна для слабкої жіночої руки, пригадує художниця.

     Саме ті фото і лягли в основу перших картин майстрині. Особливо їй вдається природа Карпат. Як таксатор вона об’їздила і Прикарпаття, і Закарпаття, побувала у найпотаємніших їх куточках. Що і відобразила у полотнах «Місячна ніч», «Копиця на околиці» (с. Камянка Сколівського району Львівщини), «Сонячний бук» (с. Сукіль на Івано-Франківщині), «Подих зими. Перший іній» (с. Пелипець, Закарпаття), «Погляд на Свидовець. Прадерево кедра європейського (урочище Копениця)» (Чорнотиснянське лісництво) та багатьох інших. Коли говоримо багатьох, то це і справді так: все невелике помешкання пані Олени буквально вкрите картинами.