Колекція зернових колосових культур
Постійний прогрес сільськогосподарського виробництва неможливий без широкого використання світового генофонду культурних рослин. Причому вивчення і збереження джерел генів є важливим, безперервним процесом. Адже останнім часом відносно центрів походження культурних рослин відбуваються значні порушення природного середовища, що веде до змін в структурі окремих видів рослин, до зменшення чисельності, а часто і до загибелі найціннішого генетичного матеріалу. Одним з основних завдань сучасного селекційного процесу є поєднання в одному сорті високого потенціалу, стабільної стійкості до хвороб, шкідників та несприятливих факторів навколишнього середовища, високої якості зерна та інші.
При очікуванні глобальних змін клімату селекціонер зобов’язаний передбачати зміни стратегії своєї роботи з точки зору змін інтенсивності та строків дії стресових чинників.
Ефективна селекція не можлива без використання досягнень світової селекції та без збереження генетичного різноманіття культурних рослин, тобто вирішальним чинником ефективності селекційного процесу є використання генетичного різноманіття вихідного матеріалу, на якому воно ґрунтується.
Наявний біокліматичний потенціал основних регіонів виробництва зерна, сортові ресурси, сучасні технології вирощування та передовий досвід виробництва дозволяють реально підвищити рівень зерновиробництва. Тому питання дослідження сортового потенціалу в конкретних кліматичних умовах є актуальним завданням для селекціонера та агронома.
Пшениця м’яка озима залишається основною зерновою культурою в Україні, але її врожаї не стабільні. Насиченість агроценозів зерновими культурами, великі площі, зайняті одним або кількома генетично спорідненими сортами, зростаюче застосування пестицидів, їх мутагенний і селективний ефект на патогенний комплекс, обмежує зростання урожайності і збору високоякісного зерна. За таких умов високі і сталі врожаї формують достатньо зимостійкі, посухостійкі, стійкі і толерантні до поширених фітопатогенів сорти.
Тверда пшениця Triticum durum Dest. Має велике значення у сільському господарстві, є єдиним джерелом сировини для макаронного виробництва. Основними напрямами селекційної роботи з пшеницею твердою озимою є підвищення адаптивності до різних умов вирощування, рівня зимостійкості, стійкості до збудників хвороб, проти вилягання, зростання потенціалу урожайності.
Жито озиме Secale cereale L. в Україні є другою після пшениці хлібпекарською культурою. Продовольча цінність визначається перш за все вмістом в зерні добре збалансованих поживних речовин: білка та вуглеводів. Жито відноситься до родини злакових Gramineae, роду Secale L. В природі жито посівне є диплоїдною формою (2n=14). Проте шляхом подвоєння кількості хромосом селекціонери створили тетраплоїдне жито (2n=28), сорти якого формують крупне зерно та міцну, стійку до вилягання соломину.
Тритикале озиме Triticosecale Wittmak – культура штучно створена людиною від міжродових схрещувань пшениці і жита, яка об’єднує в собі цінні господарські ознаки пшениці з високою зимостійкістю жита. Тритикале озиме є стратегічною культурою для України – невибагливою до умов вирощування, екологічною, пластичною. В сучасних умовах активної зміни клімату адаптивність, стійкість до збудників хвороб, здатність формувати високий урожай, придатність до механізованого збирання є необхідною умовою для успішного ведення сільського господарства. Зерно тритикале використовується в хлібопекарській промисловості для випікання хліба у суміші з пшеничною мукою, для кондитерських виробів, у якості фуражної культури та у спиртовій промисловості. У складних за погодними умовами роки вона може бути страховою культурою для пшениці озимої та формувати досить високий урожай зерна.
Озимий ячмінь Hordeum sativum Jessen. Має багато позитивних якостей. Дає зерно нового врожаю на 10-14 днів раніше за озиму пшеницю та ярий ячмінь. Цінність ячменю полягає в тому, що він добре родить у регіонах з прохолодним, вологим кліматом, де вирощування кукурудзи чи сої є менш ефективним. В Україні озимий ячмінь можна вирощувати на всій території, хоча він найменш морозостійкий серед озимих культур. Створення в 1955р. селекціонером П.Х. Гаркавим сорту-дворучки Одеський 17 поклало початок впровадженню озимого ячменю у виробництво.
