«ПІЗНАЄМО УКРАЇНУ РАЗОМ»: ЕСТАФЕТУ ВІД СТУДЕНТІВ-ХАРЧОВИКІВ ПЕРЕЙМАЮТЬ ВИКЛАДАЧІ
«ПІЗНАЄМО УКРАЇНУ РАЗОМ»: ЕСТАФЕТУ ВІД СТУДЕНТІВ-ХАРЧОВИКІВ ПЕРЕЙМАЮТЬ ВИКЛАДАЧІ
27 квітня 2020 року
НУБіП України
Не тільки студенти хочуть розказати про культуру, розвиток своїх міст і сіл, де народилися і приїжджають до батьків під час короткочасних канікул. Викладачі теж мають чим поділитися один з одним, а також з майбутніми спеціалістами, і не тільки харчової промисловості. Тому Марія Жеплінська, доцент кафедри процесів і обладнання переробки продукції АПК факультету хврчових технологій та управління якістю продукції АПК, також вирішила приєднатись до нашої рубрики.
З попередніх заміток про Заводське, Білу Церкву, Коростень я особисто теж дізналася деякі цікаві новинки, хоча й бувала там на екскурсіях. Моя ж розповідь буде стосуватися невеликого прикарпатського містечка, неподалік якого я народилася, і яке не всі можливо досконало знають. Місто це називається ДРОГОБИЧ.
Дрогобич - друге за величиною місто у Львівській області. Це красиве старовинне місто з історичними будівлями, пам'ятками архітектури та класичною ринковою площею. Дрогобич дуже мало позиціонує себе як туристичне місто, хоча його центр цілком відповідає уявленням про місце для відпочинку у вихідний день і деким нагадує вулички Відня та Львова. За 10 км від нього знаходиться найбільший курорт України – Трускавець. Центр компактний, усі визначні пам'ятки та красиві будиночки розташовані навколо площі Ринок. Більшість будинків було побудовано наприкінці 19 - початку 20 століття, під час нафтового буму. Так, у 19 столітті тут знайшли нафту, причому залягала вона неглибоко, тому процес видобутку був нескладним. У 1866 році в місті був побудований перший у центральній Європі нафтопереробний завод. А у 1872 році до міста приїхав перший поїзд. Відповідно, з'явилося багато розкішних вілл, ось типові представники того періоду.
У двох кроках від площі Ринок знаходиться найстаріша будівля міста - Костел Святого Варфоломія та його дзвіниця. Біля дзвіниці стоїть пам'ятник найбільш відомому жителю міста - Юрію Дрогобичу, автору першої української друкованої книги, першому доктору медицини, декану Краківського та ректору Болонського університетів.
Ратуша. Якщо ти здолав підйом на львівську вежу, то зійти на дрогобицьку не буде складно. А під час підйому матимеш змогу порозглядати картини стародавніх об’єктів міста та познайомитися з його історією. Але от сам оглядовий майданчик – дуже маленький. Ширина – менше метра, тому вдвох тут не розминетеся. Зате обійти вежу можна з усіх боків. І що вже казати – краєвид на місто просто неймовірний.
Вілла «Б’янки». Сьогодні це Дрогобицький палац мистецтв і картинна галерея, що зачарує тебе. Нетипова назва пішла від твору Бруно Шульца «Весна». У ньому письменник саме так згадує цей будинок. Раніше у ньому жив лікар-рентгенолог Йозеф Ротт. Він мав перший у Дрогобичі рентген-апарат. Цей будиночок прихистив і дитячу лікарню, і гінекологічне відділення, і навіть інститут.
Катедральний Собор Пресвятої Трійці. Розташований на вулиці Трускавецькій, 2, біля міської ради. Його збудували в 1690 році, хоча дерев’яна церква стояла на цьому місці ще з 1555 року. Зараз Собор є осередком духовного життя у місті. Саме від нього, наприклад, починаються хресні ходи.
Церква святого Юра. Її збудували ще у XV столітті. Цікаво, що використовували при спорудженні лише дерев’яні кілки, тобто церква збудована без жодного цвяха. На жаль, при сучасних ремонтних роботах майстри все ж використовували цвяхи. Церква виявилася надто маленькою для мешканців міста, тому її вирішили збільшити. У XVII століття її розширили церквою, яку привезли з села Надіїв. Її купили не за гроші чи коштовності, а за сіль (!), яку видобували у Дрогобичі.
Любителям селфі можу порадити ідеальні місця – мурали із зображенням краєвиду на Дрогобич. Один з них знайдеш біля парку Степана Бандери. На муралі зображено силует Дрогобицької ратуші та старовинної забудови у центрі міста. Чимось схожий на логотип Львова.
Мурал із зображенням Лиса Микити із однойменної казки Івана Франка можна знайти навпроти театру імені Юрія Дрогобича (вул. Театральна, 1). Якщо любиш Франка (народився в Нагуєвичах, теж поблизу Дрогобича) чи персонажа Лиса Микиту з дитинства – ідеальний варіант. А поряд є ще й книгарня – заодно зможеш поновити у пам’яті рядки з казки.
Пам’ятний символ Вірі, Надії, Любові. Тебе чи твою подругу звати Віра, Надія або Любов? А може, ти хлопець і подорожуєш з коханою людиною? Тоді цей невеличкий пам’ятник – ідеальне місце для селфі. Його знайдеш біля Народного дому в Дрогобичі (вулиця Івана Франка, 20).
Щодо розвитку харчової промисловості, то всі необхідні підприємства з виготовлення основних харчових продуктів зосереджені в місті – це і хлібокомбінат, і молокозавод, і м’ясокомбінат. Але найбільшим «золотом» - є солеварня. Так, міська солеварня працює ще з 1250 року. Це найстаріше підприємство в Україні, яке діє постійно. На гербі Дрогобича навіть зображено 9 топок солі (топка – стандартна міра продажу). Сувеніри у вигляді цих топок дуже популярні, хоча сама солеварня зараз занепадає. Щодня тут виробляють приблизно 400 кг солі.
Щодо смалоликів, то, крім хлібобулочних запашних виробів, на Дрогобицькому хлібокомбінаті випікають найрізноманітніші тістечка, торти, особливо асортимент збільшується напередодні свят. А ще так звані «пляцки» мають велику популярність особливо серед молоді, бо старші люди стараються самі випікати ці диво-шедеври. Є навіть такий, який має назву «Дрогобицький пляцок». Думаю, що в подальшому, але уже під іншою рубрикою, ми зможемо ділитися рецептами таких кондитерських виробів.
Дрогобицький м'ясокомбінат був побудований і запущений в експлуатацію в 1906 році і не припиняв свою діяльність протягом усіх років. Це підприємство проводить забій великої рогатої худоби і обвалку згідно замовлень клієнтів. Потужність підприємства становить 30 тонн м'яса, великої рогатої худоби в зміну. Підприємство оснащене сучасними системами для охолодження, зберігання та шокової заморозки продукції. Так само за бажанням покупців м'ясні блоки або окремі частини яловичини вакуумуються. Сучасна система упаковки і палетування дозволяє здійснювати завантаження обсягом 20-25 тонн замороженої продукції до 60 хвилин. Підприємство працює за принципом: бажання клієнта - пріоритет для виробника.
Дрогобицький молокозавод ввів в експлуатацію лінію з виробництва пастеризованого молока потужністю 50 тонн на добу. Загалом проектна потужність заводу розрахована на переробку 100 тонн молока на добу. Але завод так і не запрацював на повну потужність, оскільки молоко на підприємство не надходить в достатній кількості. Наразі завод переробляє 200 тонн на місяць через сезонні перепади з постачання молока. В асортименті продукції підприємства переважають класичні молочні продукти.
Ще одне харчове підприємство, яке зосереджене в місті, відноситься до сучасного заводу по розливу природних мінеральних вод Прикарпаття.
На жаль, колись теж відомий всім плодоконсервний завод зараз працює лише на виробництво фруктових і овочевих соків, консервованих продуктів плодово-ягідної та овочевої сировини, продуктів дитячого харчування та дієтичних продуктів з набагато меншими обсягами виробництва.
Якщо ти приїжджаєш в Київ чи інше місто, то везеш звідти сувеніри, як наприклад коробку шоколадних цукерок «Вечірній Київ» та київський торт. Візитівка Дрогобича – це дрогобицька ковбаса і сіль, відомі всьому колишньому Радянському Союзу. Напередодні великодніх свят ми всі, православні, ідемо в храми і святимо паску та інші смаколики, серед яких є саме і ці харчові продукти.
Про це місто ще довго можна розповідати – і про колишні заводи-гіганти, і про наукові установи та краєзнавчий музей, і про людей, які своєю працею творять дива… Приємно, що Дрогобич своєю історією і місцезнаходженням вклав частинку своєї душі в нашу Україну! В своєму архіві знайшла фото біля площі ринок.
То що, гайда в мандри?!
Всіх запрошую в подорож до Дрогобича і сама з великим нетерпінням хочу, щоб швидше закінчився карантин і була змога вкотре побувати на своїй батьківщині!
Марія Жеплінська
доцент кафедри процесів і обладнання
переробки продукції АПК
