Відбувся міжнародний on-line діалог землевпорядників «Досвід проведення консолідації земель у Німеччині»

     Продовжуючи серію просвітницьких і навчальних заходів, 23 квітня 2020 року факультет землевпорядкування НУБіП України спільно зі своїми партнерами проектом Німецько-український агрополітичний діалог (APD) та Товариством з управління та реалізації земель (BVVG Bodenverwertungs-und-verwaltungs GmbH) організували вебінар «Досвід проведення консолідації земель у Німеччині». Зацікавленість цей захід викликав у більш ніж 150 учасників з Києва та Берліну, Бонну та Одеси, Цюріха, Львову, Рівного та інших міст. А об'єднала усіх, цього разу, електронна платформа Cisco Webex Meteengs.

     Вебінар відкрив декан факультету землевпорядкування Тарас Євсюков, який у своєму вступному слові зазначив, що питання консолідації земель для більшості країн Європи набуває все більшої ваги, адже значна фрагментація сільськогосподарських земель є не лише перешкодою для сталого розвитку агробізнесу, але й стримує реалізацію інфраструктурних проектів та утруднює природоохоронні заходи. Саме тому, важливим завданням для нашої країни є напрацювання національного законодавства щодо консолідації земель, а також підготовка достатньої кількості фахівців, які будуть здатні ефективно реалізовувати проекти консолідації земель у громадах. Необхідно також вивчати та враховувати європейську практику і традиції проведення консолідації земель, при чому досвід Німеччини слід вважити як один із найбільш корисних, адже землеустрій і межування у цій країні мають давню історію і беруть свій початок із середньовіччя.

     Повідомив Тарас Олексійович, що учасниками сьогоднішнього заходу від України є: представники Парламенту України, Держгеокадастру з його територіальними підрозділами, співробітники ДП Центр Державного земельного кадастру, керівники та інженери-землевпорядники приватних підприємств та організацій, оцінювачі, юристи, студентство та академічна спільнота з Національного університету біоресурсів і природокористування України, Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва, Львівського національного аграрного університету, Одеського державного аграрного університету, Національного авіаційного університету, Харківського національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова, Національного університету «Львівська політехніка», Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського, Білоцерківського національного агарного університету, Рівненського коледжу НУБіП України. Вже традиційно доєднався до нас і наш ексклюзивний інформаційний партнер – всеукраїнський спеціалізований журнал «Землевпорядний вісник» (http://zemvisnuk.com.ua). Перекладачами заходу виступили Олена Константінова та Ігор Плашкін.

     Потому до слова запросили Кристофа Конрада Гильгена, координатора земельного компонента APD, представника Товариства з управління та реалізації земель (BVVG), який наголосив, що мета німецько-українського діалогу полягає в обміні досвідом між фахівцями у сфері земельних відносин. Також він зазначив, що долучилися до нашого вебінару керівник проекту APD Фолькер Зассе та його заступниця Марія Ярошко, голова відділу міжнародних консультацій BVVG Катя Деллс. Після чого пан Кристоф Гильген оголосив для студентів конкурс студентських есе і повідомив, що на 10 переможців чекатимуть цінні призи від організаторів.

     Особливістю вебінару став виступ Губертуса Бертлінга, колишнього начальника управління Міністерства сільського господарства та навколишнього середовища Федеральної землі Саксонія-Ангальт, який навів головні цілі і завдання землеустрою у Німеччині за останні 150 років.
     Свою доповідь експерт розпочав з історичних витоків формування приватної власності у Німеччині та поступово розглянув кожен етап розвитку земельної політики у державі. Детально зупинився на окремих законодавчих актах ФРН післявоєнних часів (1949-1990 рр.) і додав, що законодавство у різних частинах Німеччини суттєво відрізняється, що також суттєво впливало на розвиток земельних відносин у різних її частинах. Так, згідно з Конституцією ФРН землеустрій належить до сфери «публічного права» та діє принцип субординації (від громадянина до держави), а права громадян між собою рівні. Що стосується нерухомого майна на земельних ділянках, то законодавство Німеччини визначає, що будівля, будинок – це складова частини земельної ділянки. Ще у 1953 р. в Німеччині був прийнятий Закон «Про землеустрій», суть якого полягала в підвищенні продуктивності земель. Досягнення цілі передбачалося завдяки наступним заходам:
1) консолідація розділених або економічно недоцільно сформованих ділянок;
2) будівництво доріг, водойм та проведення меліорацій.
Законом «Про землеустрій» від 1976 р. передбачалося проведення наступних заходів для підвищення продуктивності земель:
1) консолідація сільськогосподарських земель шляхом усунення незручностей у конфігурації та розчленованості;
2) проведення земельних поліпшень (меліорацій);
3) заходи з розвитку сільських територій (розвиток сіл, захист навколишнього середовища, покращення ландшафтів).
     План розміщення шляхів і водойм разом із планом покращення ландшафтів – це основа нового формування території, де плануються заходи із землеустрою. Згідно § 41 Закону «Про землеустрій» об’єктом плану є громадські споруди на території впровадження заходів із землеустрою.
     Розвиток територій сіл передбачає своєю метою підвищення функціональності сільських населених пунктів для проживання, економічної, соціальної та культурної діяльності. Основна увага концентрується на таких елементах як розвиток транспортної мережі, заходи щодо захисту від ерозії, розміщення громадських майданчиків, парків, центрів відпочинку, будівель, будівництва нових об’єктів інфраструктури, розвиток сільськогосподарських та лісогосподарських підприємств.

     Не оминув пан Бертлінга у своїй доповіді питання розвитку земельної політики в НДР, а саме, процеси відчуження та колективізації.
     І вже більш детально охарактеризував шляхи консолідації земель у Саксонії-Ангальт з 1991 р. до 2010 р., як створювалися сприятливі умови для розвитку соціальної та екологічної ринкової економіки. Зокрема, Закон «Про структурну адаптацію сільського господарства» регулював розподіл майна між членами сільськогосподарських виробничих колективів або їх підприємств-наступників, а також повернення земель, переданих кооперативу. Підприємства-наступники були створені у формі простого товариства, акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, або інші форми товариств на основі об’єднання капіталу. Сьогодні в Саксонії-Ангальт 4400 підприємств, з них 1950 – юридичні особи та близько 2400 – приватних підприємців. Законом гарантується право приватної власності, повернення власності, процедура встановлення та формування нових відносин власності, процедура подання заяви та умови виходу членів з кооперативу, створення індивідуальних фермерських господарств, відновлення одиниць із індивідуальною власністю на будівлі, споруди та насадження, а також з власністю на землю. Після об'єднання Німеччини в Саксонії-Ангальт постало завдання впорядкувати території з певними особливостями у господарюванні, врегулювати правову базу та усунути перешкоди для інвестування.
     У період 1991–2020 рр. відбулося об’єднання власності на земельні ділянки та будівлі, були визначені можливості:
- регулювання цивільно-правових договорів (приватне право) з 03.10.1990 р.
- регулювання за § 64 Закону «Про структурну адаптацію» (публічне право) з липня 1990 р.
- регулювання Закону «Про очищення майнових прав» (приватне право), можливо з 21.09.1994 р.
     При чому заходи на 90% фінансувалися за рахунок ЄС. На меліоративні споруди майнові права не поширились, але вони були віднесені до права власності на землю. Згідно із Законом «Про структурну адаптацію» було здійснено перепланування розташування полів, створені шляхова мережа та протиерозійні заходи.
     З 1995 р. в Саксонії-Ангальт розпочалося системне узгодження всіх великих будівельних заходів з виконавцями проектів. Будівництво автобанів супроводжувалось і супроводжується майже повсюди процедурами консолідації земель задля запобігання відчуженню. З кінця 90-х років додатково до процедури перепланування згідно із Законом «Про структурну адаптацію» провадилися: консолідація лісових ділянок, реалізації заходів із захисту довкілля та природи, регулювання меж населених пунктів.
     Сьогодні розвиток сільських територій відбувається з урахуванням регіональної специфіки. Відповідна стратегія розвитку має розроблятися на місцях, при чому умови можуть бути дуже різними та впливати одна на одну, тому що кожна сільська територія має свої особливості.
     Насамкінець експерт наголосив, що копіювати процес та інструменти землеустрою з Німеччини 1:1 не варто через різні історичні передумови.

     Не менш цікавим був виступ професора Йоахіма Томаса, віце-керівника відділу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та захисту прав споживачів Федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія, який представив доповідь на тему «Землеустрій і консолідація земель у міжнародному контексті». У своєму виступі експерт намагався дати відповідь на питання: для чого потрібний землеустрій, що означає «процес землевпорядкування» та чи потрібний Україні Закон «Про консолідацію земель»?

     Держава впливає на організацію відносин власності на землю на основі спеціального законодавства з метою:

• об'єднання об'єктів власності,
• консолідації земельних ділянок,
• поєднання власності на землю та будівлі,
• реорганізації сільськогосподарських земель для створення, наприклад, нової мережі доріг,
• вирішення конфліктів, пов'язаних з користуванням землею,
• розмежування приватної та кооперативної власності на землю з метою створення нових сільськогосподарських підприємств,
• реабілітації колишніх територій відкритого гірничого видобутку мінералів чи вугілля,
• реорганізації (довгострокових) прав користування,
• реалізація національних програм розвитку населених пунктів,
• імплементація європейських норм (Рамкова директива ЄС про воду),
• покращення умов виробництва та праці у сільському та лісовому господарстві та сприяння розвитку культури ведення сільського господарства,
• регулювання меж населених пунктів у рамках оновлення сіл,
• придбання землі для громадських потреб,
• скорочення інфраструктури сільських доріг,
• інтегрований територіальний розвиток.

     Цікавою була порівняльна характеристика українського та німецького законодавства щодо гарантій права власності на землю. Позбавлення права власності в Німеччині дозволяється тільки для суспільного блага. Воно може здійснюватися лише на основі закону, яким врегульовується вид та розмір відшкодування. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності можливе лише з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом. В українському законодавстві зміст права власності визначений законодавчо. Користування власністю має одночасно служити благу суспільства. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів, соціальну спрямованість економіки. Тому консолідація земель, наприклад, має відбуватися переважно на користь учасників.

     Усі держави континентальної Європи, а також Туреччина та Кіпр мають закони про консолідацію земель і застосовують їх для різних цілей і в різному обсязі. У всіх колишніх соціалістичних країнах Центральної та Східної Європи існує невідворотна потреба в розробці і прийнятті законодавства про консолідацію земель (від Естонії до балканських країн, від Чехії до Кавказу). Тому всі країни – з більшим чи меншим успіхом - намагаються вирішити цю проблему шляхом внесення змін до існуючих законодавчих норм щодо консолідації земель або шляхом створення нового закону про консолідацію земель.
     Наприклад, Китайська Народна Республіка у рамках китайсько-німецького аграрно-політичного діалогу хоче оновити законодавство з реорганізації прав користування землею на сільських територіях. При цьому мова йде, насамперед, про те, щоб зменшити міграцію село-місто, яка як і раніше залишається дуже високою, і змінити поведінку сільського населення шляхом значних змін законодавства про консолідацію земель та відповідної практики.
     Експерт повідомив, що продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) розробляє наразі «Посібник про законодавство з консолідації земель на основі регуляторної практики в Європі».

     Далі Йоахім Томас розглянув відмінності щодо консолідації земель:

• секторально-орієнтована («аграрно-структурна») консолідація земель, яка орієнтується тільки на сектор економіки «сільське господарство» та сфокусована на об'єднанні об'єктів власності, новій мережу доріг, меліорації та ін.
• інтегральна консолідація земель, метою якої є широке покращення умов проживання на сільських територіях (включно із сільським господарством);
• консолідація земель у випадку дозволеного позбавлення права власності, яка стосується придбання землі для громадської інфраструктури і для уникнення недоліків для аграрної структури;
• добровільний обмін землі.

     Експерт назвав фактори успіху сучасної консолідації земель. До яких відносяться: верховенство права, участь залучених осіб з певними повноваженнями, абсолютна прозорість адміністративної процедури, абсолютна нейтральність органу влади із землеустрою, фахова компетентність дійових осіб, пристосування до природних умов, висока ефективність робочого процесу.
     З огляду на заходи, які наразі проводяться в інших колишніх соціалістичних країнах, а саме процеси трансформації, Україні також потрібен Закон «Про консолідацію земель». Він сприятиме регулюванню питань, пов'язаних з речовим правом, усуненню аграрно-структурних та інфраструктурних недоліків за допомогою консолідації земель сільськогосподарського призначення, покращить умови виробництва та праці в сільському господарстві.
     Підсумовуючи сказане експерт зазначив, що інструменти землеустрою завжди були і є лише «засобом для досягнення мети». Вони потрібні для досягнення соціально-економічних цілей. Тому адміністративні регулювання мають бути законодавчо унормовані, а цілі заходів землеустрою мати законодавчу легітимізацію.
     Державний землеустрій, в якій би формі він не відбувався, в демократичній державі з плюралістичним суспільством є «сучасною інтерпретацією» гарантованого конституцією права власності і соціально-відповідального поводження з ним.

     Заключне слово було надане завідувачу кафедри землевпорядного проектування НУБіП України, Андрію Мартину, який звернувся до студентів, що взяли участь у вебінарі, щодо актуальності процесу консолідації земель в Україні. Оскільки для України питання фрагментації земельних ділянок є актуальним, це, в свою чергу, може стати суттєвою перешкодою майбутнього розвитку українського агробізнесу. У майбутньому консолідація земель займе вагому частку робіт, що виконуватимуть землевпорядники. Разом з тим, консолідація – це не лише управління ризиками, а це будівництво інфраструктури і розширення природних об’єктів. Він рекомендував студентам вивчати досвід зарубіжних країни процесу консолідації висвітлювати це питання у своїх магістерських дослідженнях.

     Не менш цікавим і жвавим був блок «Питання-відповіді». До нього долучилися проф. Андрій Попов, проф. Роман Курильців, Сергій Біленко, Віталій Бублій, Павло Урсуляк, аспіранти Юлія Мороз та Андрій Дорош, магістри Анастасія Городнича і Валентин Танасійчук та інші. Експертам були поставлені питання щодо врахування якості ґрунтового покриву під час проведення консолідації земель, хто має право виконувати роботи з консолідації земель в Німеччині, яка кількість проектів консолідації виконується в рік, хто виступає платником, де готують фахівців і багато інших. В обговоренні активну участь взяли представники вищих навчальних закладів, держаних установ, організацій та приватних компаній та аспіранти.

Людмила Гунько,
доцент кафедри землевпорядного проектування