Природа потребує любові

Погода чудова. Здається, що природа сама сприяє процесу очищення і підготовки до зимового сну. Думки приходять квіткові, незвичайні. З їдальні смачно пахне. Хочеться випити чашечку кави з тістечком. Напевно і сни будуть кольорові. Можливо райдужні. Зупиняємося на хвилиночку. І любуємося працею своїх рук.

Ми замітали, вичищали, підгрібали… Упродовж року тут цвістимуть різні квіти, а найбільше – канни, троянди: сонячні і небесні, можливо, бордові, рожеві, лілові. Сюди не раз приходитимемо. Або якось бігтимемо на пари… Краєчком ока чи поглядом зупинимося на неперевершеній красі королеви всіх квітів – троянді, посадженій власними руками… колись раніше… А сьогодні впорядковуємо і любуємося…

Лише миттєвість – неповторна, яскрава, осяйна… Наша пам’ять збагатиться чудовими трояндовими миттєвостями й ароматами! Ароматами минулої весни і нинішньої осені… Природа потребує любові…

24 вересня 2019 року студенти ОП «Професійна освіта» групи ПО-18002б(ск) працювали на території, прилеглій до третього корпусу НУБіП України. Зелена толока – справа із нелегких. Тут і гімнастика, і присідання, й у заповільненому стані старти, а до фінішу – довгий шлях…

Були витівки, жарти, дотепи, а вечором боліли спини… Та й не тільки спини… Проте скільки радості на обличчях, коли бачиш як з’являється чистий схил з-під сухого опалого листя. Тут уже не тільки віники, граблі і лопати потрібні, а наша любов. Більше ніж рук потребувала природа любові. Напевно, такої любові вона потребує щодня від тих, хто тут працює, просто проходить чи як ми – влаштовує Зелені толоки… Дуже потрібна справа для природи, а найбільше для нас. Бо настав час для очищення не тільки природи…, а й для власної душі.

Якось тепло стає на серці і душі. У природі людина змінюється. І змінюється у кращу сторону… І хочеться знову сюди прийти… Щоб відчути себе єдиним цілим з цим райським куточком… А поруч канни і троянди. Правда поки що куточком, що потребує наших рук… і безмежної любові.

Тамара Ковальчук, доцент кафедри педагогіки