Власенко Олександр Анатолійович


Почесний член кафедри анатомії тварин ім. акад. В. Г. Касьяненка
Національного університету біоресурсів і природокористування України
НАЧАЛЬНИК ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ,
ГОЛОВНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ВЕТЕРИНАРНИЙ ІНСПЕКТОР
У СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ

народитися 21 лютого 1960 року в родині колгоспників села Сухини Корсунів- Шевченківського району, мальовничому, оспіваному Кобзарем, Нечуй-Левицьким, Іваном Jle, Гулаком Артемовським, Семеренками та усіма закоханими шелестом дубів, сосен, заплавами Росі та Тясмина, Гнилого Тікича та усіх правобережних приток Славутича, Дніпра, увіковіченому запахом садів, терпким ароматом яблук, особливо антонівки та Ренет Семеренка, благословенному Шевченківському краї Черкащині. З дитинства Олександру Анатолійовичу подобалося спостерігати за поведінкою та життєсповіданням тварин. Не хотілося йти до дитсадка, а навпаки в поле і луг пасти домашню корову Зірку, разом з старшими хлопцями і дівчатами а також братом Володимиром. До речі, яким ой як непотрібні були «очі й вуха» малого та словоохотливого «помічника».

Отож босоноге дитинство дало Олександру Анатолійовичу основу для майбутнього визначення важливості обраного фаху – лікаря ветеринарної медицини, адже тоді не лише склянка теплого парного молока, а й тепло свіжих випорожнень корови в яких пізньої осені гріли босі ноги, ставали на вагу золота, наявність в сільському дворі – годувальниці – корови, пари поросят, та великої кількості різноликої, та різноголосої птиці, та ще голубів (для душі).

Та життя не стоїть на місці. Батькам довелося замінити місце роботи і проживання з 1964 року сім'я проживає в м.Корсунь-Шевченківському де Олександру Анатолійовичу випала доля піти до першого класу міської середньої школи №1 ім. Героя Радянського Союзу Ольонченка де вміли навчати не лише програмних предметів, а й почуття дружби, товариськості поваги та патріотизму, а також працелюбству.

Під час шкільних канікул життя пов'язувалося з селом Пішки, де в колгоспі «Дружба», який на той час очолював глава сім'ї Власенків – Анатолій Максимович, малому Сашкові було цікаво на роботі, на домашньому сільському дворі. Там радів першому заробітку – спочатку за шовковичну продукцію для тутового шовкопряда, а потім уже, починаючи з закінчення шостого класу, пройшов трудове виховання від причепщика трактора, бортінженера автомобіля, помічника комбайнера.

Але усі ті роботи йому були до вподоби, все йому вдавалося, та й за неї він отримував свої гроші самостійно зароблені, але на той час «вагомі» гроші на які було придбано крім одягу до школи, перший велосипед, черговий радіоприймач, магнітофон, фотоапарат ...

Але любу вільну хвилину його манила молочно-товарна ферма, де він із задоволенням йшов допомагати тітці, яка там працювала. Крім цього йому до вподоби було спостерігати за поведінкою корів і биків, також там він вперше побачив таїнства природи та поведінки тварин. Його цікавило усе від беззубих верхніх щелеп корови до її ремиґання, від народження теляти до здіймання на ноги й пошуку соска вимені матері. Це вже у ВУЗі він освоїть усю фізіологію безумовного «харчового рефлексу» ссавців.

Там він побачив перші лікувальні та хірургічні втручання ветлікаря колгоспу, познайомився з дільничними ветлікарями, які приїздили часто в господарство, а найцікавіше йому було спілкуватися з тодішнім завідуючим Моринської дільничної лікарні Моциком Миколою Петровичем (пізніше майже 30 років він очолював ветеринарну службу Корсунь-Шевченківщини), випускник Української сільськогосподарської академії, що й спонукало зробити важливий крок в житті – вибір учбового закладу.

Отож в 1977 році по отриманому атестату зрілості Олександр Анатолійович успішно здав вступні іспити та був зарахований студентом ветеринарного факультету Української ордена трудового червоного прапора сільськогосподарської академії, тоді єдиного такого високого рівня учбового закладу, що готував ветлікарів в Україні.

Студентські роки – прекрасні. Спілкування чудові як з викладачами, а це були на той час зубри ветеринарної освіти - Г. О. Гіммельрейх, С. В. Баженов, І. О.Поваженко, С. І. Нагорний та інші.

Але. якби не перший куратор, а це був ні хто інший як Станіслав Костянтинович Рудик, що сказав Олександру Анатолійовичу «З тебе може вийти або велика людина, або велике ледащо» знай другого тобі не дам. Вдячний йому майбутній і теперішній лікар ветмедицини Олександр Анатолійович Власенко пам'ятає завжди.

А ще однокурсники, недарма саме, їхній курс заклав пам'ятну капсулу наступним поколінням під фундамент цього ошатного 12 корпусу НУБіП України:

- Карповський Валентин Іванович;

- Борисевич Борис Володимирович;

- Постой Віктор Петрович;

- Корж Анатолій Васильович;

-Айшпур Микола Володимирович – начальник управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області;

-Стрижак Леонід Федорович – начальник управління ветеринарної медицини в Магдалинівському р-ні Дніпропетровської області.

А взагалі цей список був би дуже довгим і тепер географія перебування тих, чи інших не лише в Україні та Росії, ближнього і далекого зарубіжжя, а й за кордоном: США, Коста Ріка. Еквадор, Сінгапур і багато інших.

Отож, перші трудові будні. Згідно направлення Міністерства СГ України рідна Черкащина, Смілянський район, с. Плоске, колгосп «Серп і Молот», базове господарство міністерства сільського господарства України, високої культури рослинництва та тваринництва. Життя на посаді головного ветлікаря майже десять років напруженої роботи:

- потоково-цехова система молочного скотарства;

- подолання чотиритисячного рубежу надою на фуражну корову;

- розширене відтворення – 102 телят на 100 корів;

-холодний спосіб утримання телят ;

- кесарів розтин;

- руменотомії: проляпсус утері;

В галузі птахівництва:

- запровадження лінії білково-вітамінних добавок для збагачення комбікормів;

- аерозольна вакцинація птиці проти хвороби Ньюкасла;

- поточні аерозольні дезінфекції в присутності птиці;

- встановлення діагнозу інфекційного нейрогрануломатозу (хв. Марека);

- визначення способу дози та імунітету до хвороби Марека тоді самими ефективними себе характеризували імпортовані засоби імунопрофілактики, наші вітчизняні аналоги не завжди діяли чітко.

Але життя багатогранне.

За комсомольським призовом служба в рядах Радянської Арміїї – заступник командира роти на Далекому Сході в Приморському краї де широта Криму і довгота Колиму.

За направленням партійної організації робота в апараті Смілянського Райкомі Компартії України інспектор організаційного відділу, завідуючий сектором сільського господарства.

Буремні 90-ті.

З травня 1995 року Олександр Анатолійович знову повернувся до рідного фаху, очолив Смілянське районне державне підприємство ветеринарної медицини.

Направляв свої зусилля на зміцнення матеріально-технічної бази установ, лабораторно-діагностичної мережі, санітарного, епізоотичного благополуччя, веетринарно-санітарної культури виробництва, просвітницької роботи серед працівників галузі та власників тварин, завоювання авторитету у них. Розширення сфери надання послуг тваринам та їх власникам.

З 1998 року Смілянський район першим в області був оздоровленим від Лейкозу ВРХ. Було забезпечено стійке епізоотичне благополуччя, район отримував високі оцінки.

Екологічна ситуація зумовила направити зусилля служби на відродження використання лікарських трав, а отже і створення аптечних грядок, які були закладені у кожній дільничній лікарні, а також і в районній лікарні де їх налічувалось 25, серед них чільне місце займали радіола рожева, ехінацея пурпурова, сон-трава, пажитник, морозник та інші.

Після реорганізації служби Державної ветеринарної медицини України очолив управління ветмедицини в Смілянському районі. Потім успішно пройшовши конкурсний відбір з травня 2003р. призначений заступником, а з серпня 2003р. першим заступником начальника управління ветмедицини в Черкаській області.

Направив свої знання і зусилля на зміцнення авторитету дієвості обласної служби, розширення сфери, надання послуг власникам тварин незалежно від форми власності.

Лютий 2004 року, став поворотним в житті і роботі Олександра Анатолійовича. За рекомендацією Державного комітету ветмедицини України, особисто тодішнього його очільника Вербицького Петра Івановича Олександру Анатолійовичу доручено було очолити ветеринарну службу Сумської області. Через 100 днів після цієї події, почав нагадувати про себе катастрофічний стан по: по туберкульозу ВРХ. 60% позитивно реагуючих тварин мали паталогічні зміни, характерні для туберкульозу. 20% з них згідно правил ветсанекспертизи мали генералізовану форму і відправлялись на технічну переробку по лейкозу.

Більше 11 тисяч позитивно реагуючих тварин, як в громадському, так і приватному секторі.

В період 2004 – 2010р.р. оздоровлено від туберкульозу ВРХ 32 с/г підприємства, від лейкозу ВРХ – 74.

Мали досвід роботи з карантину по високо патогенному грипу птиці (Н1 Ni), який оперативно було діагностовано на одній частині однієї вулиці в с. Піски Буринського району. Проведено комплекс організаційно-господарських і ветеринарно-санітарних заходів по вилученню і знищенню птиці з проведенням санітарної обробки території, не допущено поширення хвороби як в районі так і в області. Рецедивів не виявлено.

Враховуючи безпосередню близькість до кордону з Російською Федерацією велика увага приділяється забезпечення стійкого епізоотичного благополуччя, з цією метою велика увага до виконання державного моніторингу, планів протиепізоотичних заходів та постійного дотримання ветеринарно-санітарної культури виробництва, високої технічної компетенції лабораторно-діагностичної мережі, адже тут життєвим постулатом служить гасло - « з якою лабораторною базою ви збираєтесь жити і йти далі? ».

Тому на сьогодні Сумська Регіональна Лабораторія має атестат акредитації в системі ISO 17025 – майбутнє усіх міжнародних лабораторій.

Адже не на словах, а на ділі ми хочемо бачити себе рівними Європіі.

Разом з тим не дивлячись на свою професійну зайнятість Олександр Анатолійович не забуває приділяти увагу своїй рідній «Alma mater», а саме тій кафедрі, з якої починалася колись і його підготовка, як ветеринарного лікаря – кафедрі анатомії тварин ім. акад. В. Г. Касьяненка і всіма силами допомогє розвитку її матеріально-технічної бази.

Рішенням кафедри анатомії тварин протокол № 9 від 10 червня 2010 року Олександру Анатолійовичу Власенку за співпрацю з кафедрою анатомії тварин ім. акад. В.Г.Касьяненка присвоєно звання "Почесний член кафедри анатомії тварин ім. акад. В.Г.Касьяненка Національного університету біоресурсів і природокористування України". 18 листопада 2010 року під час святкування 100 річного ювілею професора Г. О. Гіммельрейха та проведення з'їзду Почесних членів кафедри анатомії професор Рудик С. К. Рудик та доцент Мельник О. П. вручиили Олександру Анатолійовичу нагрудний знак та диплом " Почесного члена кафедри анатомії тварин ім. акад. В.Г. Касьяненка Національного університету біоресурсів і природокористування України № 030.



Доцент О. П. Мельник вручає Олександру Анатолійовичу Власенку
диплом та нагрудний знак
"Почесного члена кафедри анатомії тварин ім. акад. В.Г. Касьяненка
Національного університету біоресурсів і природокористування України

 

 

 

 

 

 

Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook