Наукові школи
Наукова школа професора Шикули Миколи Кіндратовича -
Охорони ґрунтів і ґрунтозахисного землеробства
Рік заснування — 1974, Українська сільськогосподарська академія, м. Київ.
Засновник — академік української екологічної академії наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, доктор сільськогосподарських наук, професор Шикула Микола Кіндратович
Народився в с.Велика Лепетиха Херсонської області. Після закінчення неповної середньої школи вступив у 1939 році до Нікопольського сільськогосподарського технікуму агролісомеліорації. Коли почалася Велика вітчизняна війна, довгий час перебував в окупації, а у 1944 р. був призваний до армії, і у 1945 році закінчив війну на о.Рюген у Німеччині. У 1950 році був демобілізований з армії, закінчив екстерном Нікопольський технікум, і того ж року направлений на навчання в Московську сільськогосподарську академію ім..Тимірязєва, яку у 1955 році закінчив з відзнакою. У 1960 році захистив кандидатську дисертацію., упродовж 1960-1970 рр. працював в УНДІГ старшим науковим співробітником, а згодом завідувачем лабораторії підвищення родючості еродованих земель і рекультивації. У 1968 році захистив докторську дисертацію. 1970-1974 рр. – директор Всесоюзного НДІ захисту грунтів від ерозії, м.Курськ. 1974-1999 рр. – завідувач кафедри ґрунтознавства і охорони грунтів Національного аграрного університету (нині – НУБІП України). У 1974 році під керівництвом Моргуна Ф.Т та за наукового супроводу професора Шикули М.К. було розпочато Полтавський великомасштабний експеримент з прискореної розробки і впровадження ґрунтозахисної системи землеробства. На базі стаціонарних дослідів по дослідженню ефективності ґрунтозахисної системи землеробства в усіх зонах і підзонах України під керівництвом Миколи Кіндратовича було підготовано 14 докторів и 50 кандидатів наук. Професор Шикула виїздив з циклами лекціїйз ґрунтозахисного землеробства до Угорщини, Німеччини, Чехословаччини. У 1991 р. Шикулі М.К. присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки «За розробку базової моделі і впровадження ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території».
Загальна характеристика школи. Напрямок діяльності — охорона грунтів, ґрунтозахисне землеробство, агроекологія. Розробка і впровадження системи охорони родючості грунтів, запобігання і зменшення наслідків водної і вітрової ерозії, деградації грунтового вкриття України. Розробка і обґрунтування ґрунтозахисних технологій вирощування сільськогосподарських культур, що базуються на мінімалізації обробітку грунті і біологізації землеробства, для усіх грунтово-кліматичних зон і підзон України.
4. Відомі представники наукової школи. Тараріко О.Г., академік НААН України; професор Балаєв А.Д, завідувач кафедри ґрунтознавства та охорони грунтів НУБІП України; Демиденко О.В., директор Смілянської філії Черкаського інституту АПВ; Махмуд ель Аскар, професор Халебського університету, Сирія; Доля М.М., професор кафедри ентомології НУБІП України.
5. Підготовка наукових кадрів - Підготовано 14 докторів и 50 кандидатів наук
6. Основні досягнення наукової школи. Розроблено ґрунтозахисні технології вирощування сільськогосподарських культур, що базуються на мінімалізації обробітку грунті і біологізації землеробства; Теоретично обґрунтовано «шоковий» стан грунту при обертанні скиби; відкрито асиміляцію вуглецю грунтового повітря і грунту (СО2 в грунтовому розчині) гетеротрофними мікроорганізмами з утворенням ними нової органічної речовини; розкрито біохімічний механізм відтворення гумусу і саморегуляцію грунтової родючості; обґрунтовано ієрархічну дискретність підвищення рівня дискретність підвищення рівня ефективної родючості з часом; науково обгрунтовано використання нетоварної частки врожаю як органічних добрив і енергетики грунтотворчого процесу в агроценозах.
Основні наукові праці:
1. Шикула Н.К., Тарарико А.Г. Эрозия почв и почвозащитное земледелие. — К: Урожай, 1976.
2. Моргун Ф.Т., Шикула Н.К., Тарарико А.Г. Почвозащитное земледелие. — К.: Урожай, 1983. — 240 с.
3. Моргун Ф.Т., Шикула Н.К. Почвозащитное бесплужное земледелие. — М.: Колос. — 290 с.
4. Шикула Н.К. Почвозащитная система земледелия: Справочная книга. — Харьков: Флаг, 1987. — 200 с.
5. Моргун Ф.Т., Шикула Н.К., Тарарико А.Г. Почвозащитное земледелие. — К.: Урожай, 1988. — 256 с.
6. Шикула Н.К., Назаренко Г.В. Минимальная обработка черноземов и воспроизводство их плодородия. — М.: Агропромиздат, 1990. — 320 с.
7. Городний М.М., Шикула М.К., Гудков И.М. та ін. Агроекологія: навчальний посібник. — К.: Вища школа, 1993. — 342 с.
8. Шикула М.К., Антонець С.С. та ін. Відтворення родючості грунтів у ґрунтозахисному землеробстві. — К.: Оранта, 1998. — 680 с.
9. Шикула М.К., Антонець С.С. та ін. Грунтозахисна біологічна система землеробства в Україні — К.: Оранта, 2000. — 390 с.
10. Шикула М.К., Гнатенко О.Ф. та ін. Охорона грунтів: навчальний посібник — К.: Знання, 2001. — 400 с.
11. Шикула М.К., Гнатенко О.Ф. та ін. Охорона грунтів: підручник, видання 2-ге, 2003. — 400 с.
Значення діяльності наукової школи для суспільства. Впровадження ґрунтозахисних технологій у виробництво дає змогу економити пальне (в 2-4 рази), мінеральні добрива (в 2 рази), пестициди (в 5-8 разів), робочий час (в 3 рази), витрати металу на 1 м грунтообробних знарядь (в 2 рази) і мати вологонакопичувальний ефект до 50 мм продуктивної вологи, порівняно з технологіями, що базуються на оранці.
Сучасний стан наукової школи. Активно проводяться дослідження з розвитку і удосконалення ґрунтозахисних технологій.
Місце у світовій науці. У світовій аграрній науці велику увагу приділяють дослідженням і впровадженню енерго-, ресурсо- і вологозберігаючих технологій.
Презентація книги «Грунтозахисна біологічна система землеробства в Україні», 2000 р.
Виїзне засідання НААН України у ПП «Агроекологія» Шишацького району Полтавської області. Тематика: обґрунтування і впровадження ґрунтозахисного землеробства.
Семінар для агрономів по впровадженню ґрунтозахисної системи землеробства у Дніпропетровській області.
З приходом на кафедру професора М.К. Шикули у 1974 р. був започаткований республіканський експеримент з переведення землеробства України на ґрунтозахисне. М.К. Шикула — доктор сільськогосподарських наук, професор, лауреат Державної премії України, заслужений діяч науки і техніки України. Опублікував 645 наукових праць.
