Пам'ять Голосієво…
Гаряча червнева пора 1941 р. Студенти у круговерті літньої сесії та у передчутті довгоочікуваних канікул. Викладачі та співробітники з не меншим ентузіазмом також планують літній відпочинок.
Теплий недільний ранок. Ніщо невіщувало біди, допоки над Києвом не закружляли літаки із чорними хрестами. Місто зазнало бомбового удару. Закінчилося мирне життя, почалася війна…
7 липня почалася битва за Київ. Голосіївський ліс став свідком жорстоких боїв радянських військ та ополченців із ворогом. Саме тут, на території нашого університету, пролягала одна із трьох ліній оборони столиці. Саме тут здійснив свій подвиг студент Лісогосподарського інституту Яків Близнюк. Коли на позиції захисників почав рухатися ворожий танк, він, обв’язавшись гранатами, кинувся під гусениці бронемашини. Ціною власного життя двадцятирічний юнак допоміг товаришам ще тривалий час утримувати бойові позиції. Замінив загиблого командира народного ополчення Кузнєцова студент факультету механізації Вільям Давидов. Важко поранений, будучи ротним ополченців, він до останнього залишався на вогневих позиціях.
При виконанні бойового завдання, підтримуючи під безперервним вогнем ворога зв’язок підрозділів ополчення, загинув студент 3-го курсу факультету механізації Борис Веремецький. Студент 3-го курсу Лісогосподарського інституту Леонід Богуш, використовуючи свій досвід, здобутий у радянсько-фінській війні 1939 р., навчав народних ополченців застосовувати пляшки із запалювальною сумішшю проти ворожих танків (загинув у 1941 р. на Полтавщині).
5 серпня 1941 р. під час виконання бойового завдання героїчно загинув третьокурсник факультету агрохімії і ґрунтознавства, староста групи, голова студентського профкому Сільськогосподарського інституту Микола Скиба. Він був бійцем-розвідником штурмового загону. Разом із другокурсником факультету механізації Миколою Громовим вони пішли у розвідку, з якої М. Скиба уже не повернувся.
Під час запеклих боїв на Голосіївських висотах був поранений і студент Клещов, який із 12 бійцями знищив гранатами мінометну батарею ворога. Дістав поранення й студент факультету електрифікації О. Томан, безстрашно захищав голосіївські рубежі й студент Ветеринарного інституту Г. Пасменко (загинув у лютому 1945 р. в Угорщині).
Багато викладчів і студентів Голосіївських вузів активно боролися проти фашистських загарбників у складі партизанських загонів. Директор Лісотехнічного інституту С.О. Максимов очолював підпільну антифашистську організацію на Вінниччиній й загинув у застінках гестапо 1943 р. Виконуючи бойове завдання на тимчасово окупованій території загинув викладач Сільськогосподарського інституту Г.І. Котеленець. Активною учасницею прославленої Малинської підпільної молодіжної (комсомольської) організації на Житомирщині була студентка Лісотехнічного інституту Г.С. Бондарик. Директор Ветеринарного інституту Р.В. Пряжко загинув 1945 р. у боях під Кенігсбергом.
Багато студентів та викладачів відзначилися у боях під Москвою, Ленінградом, Сталінградом, на Курській дузі, при визволені України, Білорусії, Прибалтики, Румунії, Угорщини, Чехословаччини, при штурмі Берліну.
За героїзм, проявлений у Другій світовій війні 1941-1945 рр., біля 2000 викладачів, співробітників і студентів нагороджено орденами і медалями. Семеро осіб (один посмертно) мають найвище звання Героя Радянського Союзу, двоє є повними кавалерами ордена Слави.
Студент агрономічного факультету Київського сільськогосподарського інституту Михайло Арсенійович Білоножко за героїзм в боях з фашизмом удостоївся 22 урядових нагород: орден Вітчизняної війни І ступеня, 2 ордени Слави ІІ – ІІ ступеня, 4 ордени Червоної зірки, 2 медалі «За відвагу» та ін. Після війни він плідно працював на кафедрі рослинництва рідного вузу, став професором, брав активну участь у виховній роботі студентської та учнівської молоді. Орденами Слави ІІІ ступеню нагороджені студенти Лісогосподарського інституту Ганжа М.Т., Козьяков С.І.
Завдяки пошукам студентів-слідопитів встановлено ім’я артилериста Олексія Івановича Цибульова, колишнього сталевара заводу «Запоріжсталь», якому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу за знищення опорного пункту фашистського гарнізону в навчальному корпусі університету при обороні Києва у серпні 1941 р. За героїзм при ліквідації фашистського гарнізону в навчальному корпусі університету було нагороджено орденом Червоного Прапора вихованця Харківського державного університету, Героя Радянського Союзу К.Н. Курячого. Встановлено також прізвища 125 студентів, викладачів і співробітників університету, які брали участь в обороні Києва.
Найвищими урядовими нагородами відзначені П.А. Власюк, П.А. Гірко, М.М. Годлін, М.Ф. Гулий, В.М. Кияниця, С.І. Лебєдєв, А.Г. Михаловський, І.О. Поваженко, О.Н. Пономаренко, І.Ю. Русанов, М.С. Співак та ін.
6 травня 1965 р. з нагоди 20-річчя Великої Перемоги силами колективу Сільськогосподарської академії було споруджено пам’ятник на братській могилі воїнів Радянської Армії та народних ополченців, які полягли в боях при обороні Києва у 1941 р. 6 листопада 1979 р. на місці братської могили було відкрито меморіальний комплекс у пам'ять загиблих в роки війни. Прізвища 79 захисників Голосієво (серед них дві жінки) занесені на стелу меморіального комплексу. Центральна фігура меморіалу – бронзова скульптура студента голосіївських вузів, який в перші дні війни вступив до лав захисників Вітчизни. Скульптурна постать меморіалу, обрана скульптором Я. Гончаренком та архітектором В. Гнездиловим, має своїм прообразом Миколу Скибу. У відкритті меморіалу приймав участь двічі Герой Радянського Союзу легендарний керівник народних месників-партизан генерал Олексій Федоров.
У повоєнні роки в Голосіївських ВНЗ працювало біля 400 учасників бойових дій, які зробили неоцінений внесок в організацію навчальної, наукової та виховної роботи, відбудову інститутів. Сьогодні їх у наших рядах, на жаль, залишилися одиниці.
Лановюк Людмила,
директор музею історії університету
