СТУДЕНТИ ДІЗНАЛИСЯ ПРО «УКРАЇНСЬКОГО МІКЕЛАНДЖЕЛО» – ІВАНА КАВАЛЕРІДЗЕ

12 квітня 2016 року студенти 1 курсу 4 групи разом із наставником – Наталією Друзь, відвідали Музей–майстерню Івана Кавалерідзе.
Він був генієм. Український Мікеланджело – так називають Івана Кавалерідзе. Один з найвидатніших українських Майстрів – з великої літери – минулого століття – він, як і належить таланту такого рівня, був особою неоднозначною, філософом у творчості, мислителем від мистецтва. Уже сам факт настільки різноманітних талантів – скульптор, кінорежисер, драматург – говорить про рівень даного йому таланту, і про метафоричному, епічному рівні осмислення Іваном Кавалерідзе реальності. Його фільми називають «пластичними» – термін цілком скульптурний, а образи, які творив Кавалерідзе – то кубічно чіткі і незграбні, то рвані і як би піднімаються з брили каменю – видають гарячу душу автора, його «думка серцем» при створенні кожного твору.

Іван Кавалерідзе (1887–1978) майже століття прожив на українській землі. Син грузинського селянина, чиї предки були привезені на цю землю з Кавказу і прикріплені до землі, він з кров'ю ввібрав тягу до свободи. І тому прийняв революцію, побачивши в ній джерело творчого натхнення.
Уже перші монументи Кавалерідзе – пам'ятник Шевченку в Ромнах і Артему в Святогорську викликали звинувачення в формалізмі. Але Кавалерідзе тих років увійшов в історію найвидатнішим українським скульптором–кубістом. Створені ним пам'ятники досі стоять в українських містах, кажучи про епоху лютих пошуків і боротьби скульптурних течій. Пам'ятників 1920–х в Україні збереглося взагалі небагато – і тим цінніше для нас авторство Івана Кавалерідзе. Його приваблювали образи Шевченка, Сковороди і Прометея.

У Києві його творча діяльність тривала 67 років – від пам'ятника княгині Ользі (1911) до монумента Григорію Сковороді (1978). А посмертним визнанням майстерності Кавалерідзе став пам'ятник Ярославу Мудрому (1997), в основу якого покладена камерна статуетка князя, створена в 1959 році. В кінці 1920–х років Іван Петрович задумав кінотрилогію про боротьбу українського народу за незалежність. Ідеї Шевченка, закладені в поемі «Гайдамаки», надихнули Кавалерідзе на створення кінофільму «Злива» (1929). Далі епічне втілення творчість Шевченка–революціонера знайшло у фільмах «Коліївщина» (1933) і «Прометей» (1935). А були ще «Перекоп» (1930), «Наталка Полтавка» (1936), «Запорожець за Дунаєм» (1938). Ці екранізації класики Іваном Кавалерідзе стали видатним внеском в українське кіно, позначили його революційно–романтичну, епічну лінію. «Прометей», в якому режисер зобразив сцену розгрому горцями царських військ, кавказькому вождю всіх народів не сподобався – він побачив в ньому кавказький же сепаратизм. Але не зачепив майстра. У 1941 р Кавалерідзе залишився працювати в окупованому Києві – німці дуже хотіли отримати докази лояльності вже всесвітньо відомого на той момент Кавалерідзе – не вийшло.

Після війни творчість Івана Петровича на довгі роки була заборонена. Але знову позначилася популярність Кавалерідзе – його не заарештували, хоча і не давали ходу робіт, тавруючи як «пособника». І, тим не менш, він продовжував працювати – і доля подарувала йому другий зліт таланту: вже в досить похилому віці, в 78 років (!) Іван Кавалерідзе виявляє в собі талант прозаїка – створює драматичні твори «Вотану меч», «Перекоп», «Григорій і Параскева», «Перша борозна». Музей великого українця з грузинської прізвищем створений на Андріївському узвозі в 1993 році. У ньому зберігаються моделі та проекти художника – першого в Україні пам'ятника Шевченку в Ромнах (1918) Григорію Сковороді в селі Лохвиці (1926), численні оригінали його станкових скульптур, рідкісні прижиттєві фотографії, рукописи сценаріїв, архівні матеріали, відеокасети з фільмами Кавалерідзе, книги і видання про нього. Функціонує творча майстерня, яка зняла кілька фільмів про художника, допомагає втілювати в життя його нездійснені задуми. Відеозал і галерея «У будинку Івана Кавалерідзе» популяризує кращих діячів національного мистецтва та обдаровану молодь.

Музей–майстерня Кавалерідзе – сьогодні один з найвідоміших мистецьких об'єктів на Андріївському узвозі, в якому постійно проводяться художні виставки. Біля музею – маленький сад, в якому виставлено кілька робіт скульптора, які не вмістилися в музейних стінах, зокрема, оригінал першого монумента – княгині Ользі, на жаль, обезголовлений більшовиками.

Наставник 4 групи 1 курсу Наталія Друзь